Ухвала суду № 58406125, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/10369/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року

у справі № 826/16612/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал» (далі - ПАТ «Банк Ренесанс Капітал»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000782230 від 12 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 215/22-30/26333064 від 04 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782230 від 12 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 497 054,00 грн. (397 643,00 грн. - основний платіж, 99 411,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми коштів на оплату послуг MasterCard за відсутності підтверджуючих документів.

Зокрема, з'ясовано, що 30 листопада 2006 року між позивачем та MasterCard International Incorporated (нерезидент) укладено договір MasterCard License Agreement, який передбачає членство ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» у міжнародній платіжній системі MasterCard International. Даний договір зареєстровано в Національному банку України та отримано реєстраційне свідоцтво № 306 від 31 липня 2007 року.

21 лютого 2011 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» укладено в новій редакції договір № ВО-25 «Про підтримку членства ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» в асоціації MasterCard International та відкриття і обслуговування кореспондентських рахунків».

Відповідно до пункту 2.1 договору ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» зобов'язується надати позивачу послуги, спрямовані на підтримку його діяльності в якості афіліативного члена міжнародної платіжної системи, в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», у свою чергу, зобов'язується прийняти послуги ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та оплатити їх в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 3.1.5 договору ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» зобов'язується забезпечити розрахунки за транзакціями позивача на основі інформаційних повідомлень (визначених як «Файли» в пункті 1.17 цього Договору), що надаються ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» від Приватного акціонерного товариства «Український процесінговий центр» в електронному вигляді.

З метою виконання функцій розрахункового банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» відкриває позивачу кореспондентський мультивалютний рахунок № 16003371 та проводить розрахунки за транзакціями банку (пункт 1.1 Договору «Про відкриття і ведення Рахунку», що є додатком № 5 до договору № ВО-25 від 21 лютого 2011 року).

Відповідно до пункту 5.2 договору у разі списання міжнародною платіжною системою з рахунку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» сум за трансакціями позивача, плат за послуги та в інших випадках, передбачених офіційними правилами міжнародної платіжної системи, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» здійснює списання відповідних сум з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

При цьому пунктом 12.3 договору № ВО-25 від 21 лютого 2011 року передбачено, що з метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за цим договором, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та/або з рахунку гарантійного грошового покриття в розмірі, що відповідає сумі грошових зобов'язань товариства за договором. Таке договірне списання може здійснюватись ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку здійснення відповідного платежу позивача (включно) та до повного погашення його заборгованості перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за цим договором.

В охоплений перевіркою період позивач здійснював розрахункові операції з використанням міжнародної платіжної системи MasterCard, які обслуговувало ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» як банк-спонсор відповідно до договору № ВО-25 від 21 лютого 2011 року. Розрахунки за послуги MasterCard International ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» проводило шляхом списання необхідних сум за відповідними вимогами платіжної системи MasterCard International з кореспондентського рахунку позивача № 16003371 та подальшого перерахування MasterCard.

За період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року відповідно до виписок з балансового рахунку « 1600» ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» здійснило перерахування коштів за послуги, надані MasterCard International, у загальному розмірі 1 893 539,51 грн.

Визнаючи правомірним включення позивачем зазначеної суми до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналогічне за змістом визначення наведено в пункті 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, (далі - Положення).

При цьому Положенням обумовлено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Так, пунктом 4.4 Положення передбачено, що залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів належать: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України (пункт 4.6 Положення).

Згідно з пунктом 5.1 Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них (пункт 5.3 Положення).

Відповідно до пункту 5.4 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Згідно з пунктом 5.6 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка з рахунку або меморіальний ордер є належним підтвердженням здійсненної банком господарської операції.

На обґрунтування правомірності віднесення до складу витрат вартості послуг MasterCard у загальному розмірі 1 893 539,51 грн. позивачем долучено до матеріалів справи виписки з балансового рахунку « 1600» за період з 01 січня 2012 року по 29 грудня 2012 року та меморіальні ордери.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання представлених документів на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи викладене, слід погодитись з доводами судових інстанцій про протиправність прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Шипуліна Т.М.