ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
15 червня 2016 року м. Київ К/800/37086/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого: Штульман І.В. (доповідач),
суддів: Рецебуринського Ю.Й.,
Швеця В.В., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 та Приватного малого підприємства (далі - ПМП) «Аптека КіАВО» до Державного підприємства (далі - ДП) «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Добжанського Віталія Броніславовича, - генерального директора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року, -
встановив:
У лютому 2013 року ОСОБА_2, яка є директором ПМП «Аптека КіАВО», звернулась в суд з адміністративним позовом до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та генерального директора вказаного підприємства Добжанського В.Б. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що позивачами заявлено вимоги до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його генерального директора Добжанського В.Б. про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у нездійсненні реєстрації виникнення обтяження рухомого майна, невнесенні відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та зобов'язанні вчинити вказані дії.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не є органом, наділеним владними повноваженнями в розумінні статті 17 КАС України. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його генеральний директор не є суб'єктами владних повноважень, не здійснюють будь-яких управлінських функцій, не приймають будь-яких управлінських рішень.
Із таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Держатель Державного реєстру виконує такі функції: 1) організує ведення Державного реєстру; 2) приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; 3) забезпечує вільний доступ будь-яких осіб до внесених до Державного реєстру відомостей про обтяження цілодобово протягом семи днів на тиждень; 4) надає витяги з Державного реєстру про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна; 5) стягує плату за внесення записів до Державного реєстру та надання витягів з нього. Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Держатель та реєстратор Державного реєстру, їх посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за порушення порядку ведення Державного реєстру, а також за внесення чи надання недостовірних відомостей.
Як вбачається із матеріалів справи, Міністерство юстиції України є засновником ДП «Інформаційний центр».
Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 7 липня 2006 року № 57/5 (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України» від 14 липня 1999 року № 1272, Міністерство юстиції України делегувало своє повноваження відповідачеві, стосовно того, що останній є адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції вказаного міністерства.
Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22 липня 1998 року № 810/98 делеговані функції, повноваження - функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону.
За змістом пунктів 2, 4 - 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин; далі - Реєстр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, Мін'юст є держателем Реєстру - єдиної комп'ютерної бази даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, і забезпечує його ведення, а ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є адміністратором цього Реєстру, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі. Реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком. Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису. Державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором. Відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 1.2 Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, за наявності підстав щодо відмови в реєстрації та/або наданні витягу Реєстратор у день прийняття заяви формує та видає документ про відмову в реєстрації та/або наданні витягу із зазначенням причини. Такими документами є «Повідомлення про відмову в реєстрації» або «Повідомлення про відмову в наданні витягу».
Наведені функції є функціями ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реалізуючи які цей відповідач забезпечує реєстрацію виникнення обтяження рухомого майна, не вступаючи при цьому у цивільні правовідносини з позивачами по даній справі.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, відповідачі наділені відповідними владними управлінськими функціями, спір має публічно-правовий характер і належить до адміністративної юрисдикції, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його генеральний директор є належними відповідачами у цій справі.
Згідно частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2013 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
5 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 та Приватного малого підприємства «Аптека КіАВО» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Добжанського Віталія Броніславовича, - генерального директора Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Рецебуринський Ю.Й.
Швець В.В.
Судове рішення № 58406076, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 15.06.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/1896/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: