Ухвала суду № 58406061, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/33495/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року,

встановив:

У квітні 2015 року Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області про визнання протиправним і скасування рішення № 0100011705 від 21 жовтня 2014 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 1844 грн 75 коп та нарахування пені в розмірі 18 грн 45 коп за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позов мотивовано тим, що несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску у лютому 2014 року допущено у зв'язку з безпідставним невиконанням Головним управлінням Державної казначейської служби платіжних доручень Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" від 07 лютого 2014 року № 12 та № 13, яким у встановлені законом строки та в повному обсязі до Державного бюджету України сплачено всі необхідні платежі через банківську установу. Оскільки в діях підприємства відсутня вина щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, то рішення відповідача про застосування штрафу в розмірі 1844 грн 75 коп та нарахування пені в розмірі 18 грн 45 коп є протиправним та підлягає скасуванню

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області № 0100011705 від 21 жовтня 2014 року про застосування до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" штрафних санкцій у розмірі 1844 грн 75 коп та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 18 грн 45 коп.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" в порушення статей 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» несвоєчасно сплатило єдиний соціальний внесок, допустивши прострочення на один календарний день, у зв'язку з чим на підставі статті 25 цього Закону відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

В запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на те, що Підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" на виконання статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у строк встановлений статтею 9 цього Закону, 07 лютого 2014 року підготовлено та надано до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області платіжне доручення № 12 від 07 лютого 2014 року в сумі 2000 грн 00 коп про перерахунок соціального внеску із заробітної плати та платіжне доручення № 13 від 07 лютого 2014 року в сумі 35000 грн 00 коп про перерахунок єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, зазначені кошти перераховані до бюджету лише 21 лютого 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням, оскільки Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області несвоєчасно здійснило платежі за дорученням позивача, що призвело до винесення відповідачем оскаржуваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" є комунальним підприємством Полтавської міської ради, фінансується за рахунок бюджету та має відкритий розрахунковий рахунок в Управлінні Державної казначейської служби у м. Полтаві.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області як платник єдиного соціального внеску.

Між Підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" та Управлінням Державної казначейської служби у м. Полтаві укладено договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві на підставі виписаних позивачем платіжних доручень від 07 лютого 2014 року № 12 та № 13 повинно було перерахувати на розрахунковий рахунок 37192201001634 єдиний соціальний внесок на заробітку плату за другу половину січня 2014 року в сумі 2000 грн 00 коп та 35000 грн.00 коп відповідно. Однак, згідно з календарним штемпелем Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві, вказану суму коштів фактично перераховано 21 лютого 2014 року.

21 жовтня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, посилаючись на несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, прийняла рішення № 0100011705 про застосування до Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" штрафу в розмірі 1844 грн 75 коп та нарахування пені в розмірі 18 грн 45 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до компетенції позивача не віднесено вчинення дій щодо фактичного перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку, тому в діях позивача відсутня вина щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, а відтак підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску - відсутні.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 та частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

За змістом абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 1 частини 10 цієї статті передбачено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а в силу вимог частини 10 вказаної статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Системний аналіз статей 9, 25 Закону № 2464-VI у взаємозв'язку з приписами пункту 1 частини 2 статті 6 вказаного Закону є підставою для висновку про те, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного соціального внеску. При цьому штраф та пеня є засобами відповідальності платника єдиного соціального внеску за ухилення від сплати даного платежу.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскільки підставою для застосування до платника єдиного соціального внеску штрафних санкцій та нарахування пені є винна поведінка останнього щодо несплати (неперерахування) чи несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного соціального внеску, проте до компетенції позивача не віднесено вчинення дій щодо фактичного перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку, то в діях позивача відсутня вина у несвоєчасній сплаті єдиного соціального внеску, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску теж відсутні.

Згідно зі статтею 43 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

За приписами Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (далі - Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП).

Пунктом 2.5 Положення № 122 передбачено, що Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Відповідно до пункту 10.1 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" від 23 серпня 2012 року № 938 (далі - Наказ № 938) органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Крім того, відповідно до положення пункту 10.7 Наказу № 938 платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло. Також, цим пунктом визначено перелік випадків, коли платіжне доручення не приймається до виконання, зокрема, у разі відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з копією виписки від 06 лютого 2014 року на казначейському рахунку Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» обліковувались кошти в розмірі 125 000 грн 00 коп, а 07 лютого 2014 року позивачем виписано платіжні доручення № 12 на суму 2000 грн 00 коп та № 13 на суму 35000 грн 00 коп про перерахування єдиного соціального внеску, які позивачу без виконання не повертались, отже відповідали вимогам до їх змісту та форми, а на рахунку позивача була достатня кількість коштів для їх виконання.

З огляду на викладене, суди обох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" є розпорядником бюджетних коштів, однак особою, відповідальною за безпосереднє проведення розрахункових операцій, є Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві, на яке покладено обов'язок із ведення розрахунково-касового обслуговування позивача, та яке мало здійснити платежі за дорученнями позивача від 07 лютого 2014 року, проте вказаних дій не вчинило, оскільки кошти перераховані лише 21 лютого 2014 року, що унеможливило своєчасне проведення розрахунків по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та призвело до винесення відповідачем неправомірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, яке підлягає скасуванню

До того ж, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2015 року, задоволено позовні вимоги Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" та визнано неправомірними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві щодо несвоєчасного перерахування коштів по платіжному дорученню № 13 від 07 лютого 2014 року в сумі 35000 грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавської області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.