Ухвала суду № 58406054, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/44362/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус» про скасування постанови,

за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року,

встановив:

У травні 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області звернулась в суд із позовом до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Гудзь Р.В. від 22 грудня 2014 року у виконавчому провадженні №40946240 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позов мотивовано тим, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу винесена необґрунтовано, оскільки державним виконавцем, у межах виконавчого провадження № 40946240 не у повному обсязі вжито заходи зі стягнення з боржника коштів, а саме: не здійснено виїзд на об'єкт будівництва, щодо якого винесено постанову про накладення на боржника стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та не вжито заходів щодо накладення арешту на майно боржника. Крім того, оскаржувана постанова направлена на адресу стягувача (позивача) лише 23 квітня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 грудня 2014 року у виконавчому провадженні № 40946240.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки відсутності у матеріалах справи запитів та відповідних результатів їх розгляду до органів Міністерства юстиції України, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації прав, органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України у встановленому законом порядку, щодо наявності у боржника майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 19 вересня 2013 року винесено постанову № З-1909/1, якою визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у сумі 41292 грн 00 коп з тих підстав, що під час перевірки виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі під житловий будинок з облаштуванням 69 квартир виявлено факт не забезпечення замовником будівництва - Товариством з обмеженою відповідальністю «Брігус» здійснення технічного нагляду за будівництвом по вул. Лісова, 24 та вул. Щолківська, 16 в м. Броварах Київської області.

28 листопада 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Диких О.В. винесено постанову №ВП№40946240 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 19 вересня 2013 року № З-1909/1 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус» штраф у сумі 41292 грн 00 коп.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Гудзь Р.В. від 22 грудня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що вжитими державним виконавцем заходами по зведеному виконавчому провадженню з'ясовано, що згідно з повідомленням управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві транспортних засобів за боржником не зареєстровано, згідно з повідомленням Інспекції державного технічного нагляду майна за боржником не зареєстровано, за повідомленням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус» серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів, відсутнє, за даними банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні, згідно з відповіддю Державного агенства земельних України земельні ділянки не зареєстровані, а виходом державного виконавця за адресою боржника ні боржника, ні майно, належне йому на праві власності, розшукано не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неповно з'ясовано факт відсутності/наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Брігус» (боржника у виконавчому провадженні) майна, на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання рішення, оскільки не здійснено виїзд на об'єкт будівництва щодо якого винесено постанову про накладення на боржника штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не вжито заходів щодо накладення арешту на майно боржника та не направлено відповідних запитів до органів Міністерства юстиції України, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації прав, органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протиправності дій державного виконавця при примусовому виконанні постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 3-1909/1 від 19 вересня 2013 року не встановлено, натомість відповідачем вжито всіх заходів її примусового виконання, та правомірно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом зазначеної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частиною 1 статті 17 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

На виконання Закону України "Про виконавче провадження" наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5), яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1.5 Інструкції № 512/5 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу пункту 7.2 Інструкції № 512/5 при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальні розміри заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Отже, державний виконавець з метою примусового виконання рішення, в першу чергу, зобов'язаний перевірити майновий стан божника, а саме: наявність в останнього коштів та майна, за рахунок якого погашається наявна у боржника заборгованість. Дане завдання державний виконавець реалізує, у тому числі, шляхом направлення відповідних запитів.

Судом апеляційної інстанцїї встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 18 грудня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Гудзь Р.В. складено акт про те, що виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 26-а, боржника та належного йому майна не розшукано.

Крім того, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано виходив з того, що вчинення державним виконавцем інших дій у виконавчому провадженні, спрямованих на примусове його виконання, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: листами Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві № 04-03/330 від 16 січня 2013 року та № 04-03/7485 від 30 грудня 2013 року, якими державного виконавця повідомлено про відсутність реєстрації за боржником великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальні споруди, парові і водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води; листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №29/09/138/нк від 10 січня 2014 свідчить про відсутність у боржника пакетів акцій емітентів; листом Державної інспекції сільського господарства в місті Києві №02/4-3957 від 04 грудня 2013 року, згідно з яким у боржника відсутні зареєстровані за ним трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми; листом Державної авіаційної служби України від 09 грудня 2013 року № 20.19-14465 про відсутність у боржника зареєстрованих повітряних суден.

Також, матеріали виконавчого провадження містять відповіді територіальних управлінь Державного агентства земельних ресурсів України про відсутність зареєстрованих за боржником земельних ділянок, а згідно повідомлень банківських установ, у боржника відсутні кошти на рахунках у банку.

За таких обставин, скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Гудзь Р.В. при примусовому виконанні постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № 3-1909/1 від 19 вересня 2013 року вжито всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі її примусового виконання, та правомірно винесено постанову від 22 грудня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №40946240 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Доводи позивача, що державним виконавцем не здійснено виїзд на об'єкт будівництва, щодо якого винесено постанову про накладення на боржника стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, правомірно не взято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем здійснено вихід за адресою боржника, під час якого ні боржника ні належного йому на праві власності майна розшукано не було.

До того ж, виїзд відповідача на об'єкт будівництва не є необхідним, оскільки на цьому об'єкті боржник зобов'язаний був забезпечити відповідний технічний нагляд за виконанням будівельних робіт, у зв'язку з чим на нього оскаржуваною постановою державного виконавця накладено штраф, що не передбачає знаходження майна боржника на вказаному об'єкті.

Необгрунтованими є доводи касаційної скарги, що державним виконавцем не вжито заходів щодо накладення арешту на майно боржника та не направлено запитів до органів Міністерства юстиції України, оскільки такі доводи спростовуються висновками суду апеляційної інстанції, підтвердженими матеріалами справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає наведеним критеріям, його необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.