Ухвала суду № 58405932, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/54658/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року

у справі № 2а-0870/478/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів,

за участю Прокуратури Запорізької області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - ВАТ «Запоріжжяобленерго»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001190805/0 від 04 серпня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 08 грудня 2009 року по 29 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 323/08-05/00130926 від 21 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001190805/0 від 04 серпня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 2 990 314,53 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2009 року в розмірі 2 645 193,00 грн., а також за уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 12776 від 08 грудня 2009 року в розмірі 251 348,00 грн., № 12765 від 08 грудня 2009 року в розмірі 45,00 грн., № 13122 від 29 грудня 2009 року в розмірі 22,00 грн., № 13123 від 29 грудня 2009 року в розмірі 282,00 грн., № 13125 від 29 грудня 2009 року в розмірі 406,00 грн., № 11 від 13 січня 2010 року в розмірі 3 083 333,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами, позивачем платіжними дорученнями № 15706 від 29 грудня 2009 року та № 14243 від 30 листопада 2009 року, які містять реквізит «Призначення платежу», сплачено до бюджету суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначені в податковій декларації за листопад 2009 року, а також в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 12776 від 08 грудня 2009 року та № 12765 від 08 грудня 2009 року.

Крім того, в грудні 2009 року товариством подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими виправлено помилки в поданих податкових деклараціях за відповідні періоди 2007 - 2009 років шляхом зменшення сум, які підлягали сплаті до бюджету.

Проте, відповідачем сплачені (уточнені) ВАТ «Запоріжжяобленерго» суми (показники) спрямовано на погашення податкового боргу, який виник внаслідок прийняття Верховним Судом України постанови від 01 вересня 2009 року у справі у справі № 21-496во09.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на рівність бюджетних інтересів, встановлену пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті «Призначення платежу» платіжних доручень, є неправомірним.

Також, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про протиправність зарахування контролюючим органом у погашення податкового боргу товариства сум, визначених ним в уточнюючих розрахунках, позаяк подання уточнюючих розрахунків не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, в той час як нарахування штрафу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.