Ухвала суду № 58405877, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/36238/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 805/1006/15-а за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача,

в с т а н о в и в:

Державного підприємства "Селидіввугілля" (далі - ДП "Селидіввугілля") звернулось в суд з позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 березня 2015 року № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду 02 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, просив скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Селидіввугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року за операціями з платником податків ТОВ "Петрол ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідком перевірки 24 лютого 2015 року податковою інспекцією складений акт № 76/05-16-15-02/33426253, яким встановлені порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п.44.1 ст.44, п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п.139.1.9 ст.139, п.176.2 ст.176, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3 ст.200, п.201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ.

На підставі акту перевірки 05 березня 2015 року ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000031500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 107 396,00 грн. (оскаржується в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 94 066,40 грн.) та № 0000041500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що 18 квітня 2014 року між ТОВ "ПЕТРОЛ ЛТД" (Постачальник) та ДП "Селидіввугілля" (Покупець) укладено договір поставки №1/1/141-14 МТС (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору: постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, за ціною і в строки узгодженими обома сторонами, відповідно до специфікацій (п. 1.1), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і своєчасно сплатити її вартість згідно до Договору (п. 1.2). Поставка продукції здійснюється транспортом покупця, якщо інше не оговорено в специфікаціях (п. 3.2).

Згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, поставка продукції здійснюється транспортом постачальника і за рахунок його засобів до складу покупця (том 1 а.с. 64-76).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи: специфікації до договору; податкові накладні від 02.09.2014 року № 1, від 12.09.2014 року № 4, № 5, від 15.09.2014 року № 3, від 16.09.2014 року № 6, № 7, від 19.09.2014 року № 8, № 9; видаткові накладні від 02.09.2014 року №7, від 12.09.2014 року № 10, №11, від 15.09.2014 року № 9, від 16.09.2014 року № 12, №13, від 19.09.2014 року № 16; витяги з журналу виданих довіреностей позивача; товарно-транспортні накладні від 02.09.2014 року, від 12.09.2014 року, від 15.09.2014 року, від 16.09.2014 року, від 19.09.2014 року; платіжні доручення від 30.10.2014 року №734, № 733, № 735, від 27.11.2014 року № 295, № 296, № 297, № 298, № 299; приймальні акти від 02.09.2014 року № 904, від 12.09.2014 № 939, від 15.09.2014 року №913/921, від 16.09.2014 року № 946, № 947; сертифікати якості ВАТ "Курскрезинотехника" № 2-5379 та № 2-4266; сертифікати відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.101.0235181-12, № UA 1.032.0185991-11; дозвіл Держгірпромнагляду України у Донецькій області від 09.01.2013 року № 0064.13.14; рахунки на оплату від 02.09.2014 року № 8, від 12.09.2014 року № 11, №12, від 15.09.2014 року № 10, від 16.09.2014 року № 14, № 15, від 19.09.2014 року № 18; дефектні акти та акти встановлення запасних частин, картки складського обліку матеріалів; акт приймання-передачі основних засобів; наказ Відокремленого підрозділу "Шахта 1-3 "Новогродівська" від 01.10.2014 року № 2362 про введення в експлуатацію поставленої продукції; посвідчення ТОВ "Машинобудівний завод «Буран" №141; сертифікат якості ВАТ "Лисичанський резино-технічний завод" від 16.09.2014 року № 49; лімітні картки № 22, № 35, № 40, № 44 на видачу матеріалів; акти обстеження, приймання виконаних робіт, списання матеріалів; паспорт та сертифікат якості ТОВ "Катех-Електро" від 12.09.2014 року № 125.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність віднесення позивачем сплачених сум до податкового кредиту, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На виконання вимог п.201.10 ст. 201 ПК України 16 жовтня 2014 року до податкової декларації за вересень 2014 року приєднана відповідна заява про порушення ТОВ "Петрол ЛТД" порядку реєстрації податкових накладних від 02 вересня 2014 року № 1, від 12 вересня 2014 року № 4, № 5, від 15 вересня 2014 року № 3, від 16 вересня 2014 року № 6, № 7, від 19 вересня 2014 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток № 8 до Декларації).

Колегії суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить підстав будь - якого виду відповідальності господарюючого суб'єкта за недобросовісні дії контрагента.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 805/1006/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній