Ухвала суду № 58405639, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/1285/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Інспекція)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 818/2640/14

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лебедин Сумської області (далі - Фонд)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 № 0001232201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено з тих мотивів, що одержані Фондом кошти у вигляді штрафів та пені за порушення страхувальниками правил загальнообов'язкового страхування, а також сплачені роботодавцями авансові страхові внески є доходами позивача як неприбуткової організації від його основної діяльності, що звільнені від оподаткування відповідно до підпункту 157.5 статті 157 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фонду з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2011 по 19.08.2014. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за той самий період.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 01.09.2014 № 314/22/24016431 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1088 грн. за основним платежем та на 272 за штрафними санкціями.

Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про невідображення Фондом у складі оподатковуваного доходу одержані суми пені та штрафів за адміністративні правопорушення у загальному розмірі 5228,28 грн., а також списану кредиторську заборгованість у сумі 626,74 грн.

На обґрунтування своєї правової позиції у справі Інспекція послалася на положення підпунктів 135.5.3, 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК, в силу яких до складу оподатковуваного доходу платника включаються інші доходи, як-от, зокрема, суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Втім суди, відхиляючи наведені доводи податкового органу як необґрунтовані, цілком об'єктивно виходили з такого.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За правилами пункту 152.6 статті 152 ПК неприбуткові організації, визначені в пункті 157.1 статті 157 цього Кодексу, сплачують податок від неосновної діяльності з урахуванням статті 157 цього Кодексу.

Підпунктом «г» пункту 157.1 статті 157 ПК передбачено, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є

іншими, ніж визначені в підпункті "б" цього пункту, юридичними особами, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів.

В силу вимог пункту 157.5 цієї ж статті ПК від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "г" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від провадження їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів.

Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди цілком об'єктивно визнали штрафні санкції, одержані Фондом від роботодавців за порушення останніми правил страхування, як дохід, похідний від основної діяльності Фонду, що не обкладається податком на прибуток. З аналогічних мотивів не підлягають обкладенню і списана Фондом кредиторська заборгованість, яка утворилася внаслідок одержання позивачем авансових страхових внесків від роботодавців.

З урахуванням викладеного суди дійшли цілком об'єктивного висновку про незаконність оспорюваного донарахування та правомірно задовольнили позов.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі № 818/2640/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько