Ухвала суду № 58405621, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/31868/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року

у справі № 810/772/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД» (далі - ТОВ «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД»; позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000572204 від 10 лютого 2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД» сплачений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «НП «Хіміч» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 15/22-04/34536374 від 16 січня 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572204 від 10 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 646 041,25 грн. (516 833,00 грн. - основний платіж, 129 208,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПП «НП «Хіміч» будівельно-монтажних робіт з влаштування буроін'єкційних паль діам. 450 мм та діам. 620 мм на об'єкті: «Будівництво комплексу будинків Посольства Республіки Білорусь в Україні по вул. Солом'янській, 17 в Солом'янському районі м. Києва»; робіт з влаштування монолітних та збірних залізобетонних конструкцій на об'єкті: «Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу по вул. Анрі Барбюса, 52/1 в Печерському районі, м. Києва 4 - 5 черги»; будівельно-монтажних робіт з виготовлення, доставки та влаштування метало-пластикових конструкцій (вікна/двері), підвіконників та відливів на об'єкті: «Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом у 4-а м/р ж/м Позняки в Дарницькому районі в м. Києві» за нікчемними правочинами (договорами № 07/2014-СП від 05 травня 2014 року, № 06/2014-СП від 29 квітня 2014 року, № 08/2014-СП від 26 червня 2014 року).

Такий висновок відповідачем зроблено виключно з огляду на нереальний характер господарських операцій, вчинених між контрагентом ПП «НП «Хіміч» - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лакшері Кепітал» та Приватним підприємством «Інком».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені товариством до матеріалів справи копії актів звіряння; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3; актів приймання виконання будівельних робіт типової форми № КБ-2в; податкових накладних; банківських виписок; документів на підтвердження передачі придбаних у ПП «НП «Хіміч» робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ягуар», Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» у рамках виконання договірних зобов'язань.

Судами, поміж іншого, проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі ПП «НП «Хіміч» як підрядника, перевірено здійснення ним заходів розумної обережності при виборі названого суб'єкта господарювання контрагентом.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наведеними документами. Не поставлено контролюючим органом під сумнів і добросовісність позивача та його постачальника як платників податку на додану вартість, не представлено жодних доказів та не наведено будь-яких доводів щодо можливої фіктивності ПП «НП «Хіміч» тощо.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання, які не були безпосередніми виконавцями робіт (не виступали субпідрядниками), висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

Інших доводів на підтвердження фіктивного характеру взаємовідносин позивача з ПП «НП «Хіміч» відповідачем не наведено.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.