Ухвала суду № 58405532, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/11539/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Загородньому А.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Мельник Л.В.,

відповідача - Борисова І.Г.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015

у справі № 810/3664/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2014 № 0001022202 і № 0001012202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2014 у позові відмовлено з посиланням на штучне заниження платником бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток за операціями з поставки пов'язаній особі послуг з переробки поліетилену за цінами, нижчими за звичайні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що диференціація визначених Товариством цін на спірні послуги залежала від загальних обсягів виробництва; податковим органом не доведено належними засобами доказування невідповідності рівня цін у правовідносинах зі спірним контрагентом (товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрполімерконструкція», далі - ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція») звичайним цінам на відповідному ринку послуг.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник, зокрема, наводить дані щодо відмінності цін на послуги з переробки поліетилену у правовідносинах з ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція» та з іншими (непов'язаними) суб'єктами господарювання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на виконання постанови слідчого від 12.11.2013 Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2013, оформлену актом від 25.12.2013 № 1528/22/19252307.

Під час перевірки Інспекцією зроблено висновок про заниження платником бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з поставки робіт з виготовлення продукції (труб поліетиленових, фасонних виробів поліетиленових) з матеріалів замовника (ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція», яке є пов'язаною особою) у рамках виконання договору підряду від 01.04.2006. На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що у правовідносинах з названим контрагентом у 2011 році Товариством було визначено вартість послуги з переробки 1 кг поліетилену складала 3,0 грн., у вересні, листопаді, грудні 2011 року вартість цих послуг складала 0,83 грн. за переробку 1 кг поліетилену, тоді як звичайна ціна переробки становила у вересні 2011 року - 6,08 грн. за 1 кг, у листопаді 2011 року - 3,43 грн. за 1 кг та у грудні 2011 року - 2,88 грн. за 1 кг; пояснень з приводу наведеної відмінності цін з належним економічним обґрунтуванням платником не подано.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0001022202, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 311 424,94 грн. за основним платежем та 77856,24 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014 № 0001012202 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 51996,30 грн.

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

За правилами пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

З наведених законодавчих положень випливає, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Наведені норми ПК, встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування у випадку продажу об'єктів за явно заниженими ринковими цінами.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення звичайних цін регулювався пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, підпунктом 1.20.1 цього пункту передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Аналізуючи правовідносин позивача зі спірним контрагентом - ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція», суди дійшли різних висновків щодо дотримання платником наведених правил оподаткування. Так, суд першої інстанції підтримав правову позицію відповідача у справі, пославшись на порівняння ціни поставки Товариством названих послуг з переробки ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція» з ціною поставки цих послуг у той самий період, використаної відповідачем у правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання.

З огляду на принцип офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинства, який закріплений у частинах четвертій, п'ятій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та передбачає, зокрема, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, правова кваліфікація спірних правовідносин, здійснена судом без дослідження умов поставок та факторів ціноутворення на ринку відповідних послуг, є проявом формалізму та трафаретного підходу при вирішенні податкового спору в суді.

Апеляційний суд, в свою чергу, досліджуючи причини наведених відмінностей у ціні спірних послуг з переробки поліетилену, встановив, що ціна переробки сировини залежить від загальних обсягів виробництва та кількості переробленої сировини; точкою беззбитковості на підприємстві позивача є обсяг переробки на рівні 55 000 кг на місяць; після досягнення цього рівня витрати платника на переробку об'єктивно зменшуються з виробництвом кожної наступної одиниці продукції, що впливає на рівень цін поставки даного виду послуг. Аналізуючи правовідносини позивача безпосередньо з ТОВ «ТД ««Укрполімерконструкція», апеляційний суд зазначив, що при узгодженні договірної ціни з цим замовником позивачем враховувалася сталість і тривалість ділових стосунків з цим контрагентом (що підтверджується, зокрема, фактом укладення договору підряду ще у 2006 році), плановий характер замовлень (завчасне розміщення замовлення виробленої продукції з визначенням її конкретних характеристик і кількості), сталість, ритмічність і прозорість розрахунків.

Також слід зазначити, що перевіркою не встановлено ані збитковості операцій позивача з ТОВ «ТД «Укрполімерконструкція», ані низького рівня рентабельності цих операцій.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин даної справи щодо недоведеності Інспекцією факту порушення позивачем правил застосування звичайних цін у правовідносин зі спірним контрагентом, що, в свою чергу, виключає законність оспорюваних нарахувань.

Доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції, ці доводи були предметом дослідження при розгляді справи в апеляційному судів та одержали належну правову оцінку.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваного рішення, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 у справі № 810/3664/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько