Ухвала суду № 58405513, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

31.05.2016 № К/800/50818/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі № 806/3569/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод"доКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській областіпровизнання незаконною відмову в розстроченні грошових зобов'язань,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про визнання незаконною відмову в розстроченні грошових зобов'язань.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд, посилаючись на наявність підстав передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем листом від 20.04.2015 № 5629/25 відмовлено позивачу в наданні розстрочки грошових зобов'язань по податку на додану вартість. Також, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної фіскальної служби України від 16.07.2015 № 14849/6/99-99-23-05-15 залишено без змін відмову Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.04.2015 № 5629/25.

Підставою для прийняття спірного рішення, було встановлення Головним управлінням ДФС у Житомирській області відсутності загрози виникнення неплатоспроможності (банкрутства) Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" в разі своєчасності та в повному обсязі сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 125798 грн. 00 коп.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова позивача в наданні розстрочки грошових зобов'язань, є дискреційними повноваженнями податкового органу, який, в даному випадку, у межах, які визначені законом, діяв на власний розсуд. Тобто Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області діяла у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на неї.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови відповідача у наданні позивачу розстрочки грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 125798 грн. 00 коп. став аналіз фінансового стану позивача за 2013-2014 роки, який свідчив про відсутність загрози неплатоспроможності підприємства.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що законодавцем не передбачено обов'язку податкового органу, в тому числі відповідача по даній справі, безумовно ухвалювати рішення про надання розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків без відповідного аналізу відповідних обставин та економічного обґрунтування стану такого платника.

Так, підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20, пунктом 100.8 статті 100 Податкового кодексу України до повноважень Відповідача як відповідного територіального органу державної податкової служби віднесено право приймати рішення про розстрочення грошових зобов'язань у порядку, передбаченому законодавством.

Пункт 100.4 статті 100 Податкового кодексу України та пункт 3.1 Порядку N 574 підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Отже, наведені правові норми дозволяють контролюючому органу діяти в межах власних дискреційних повноважень, які полягають саме в виборі одного з юридично допустимих рішень, що кореспондується з конституційним принципом, закріпленим в статті 19 Конституції України, відповідно до якого, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Крім того, суди попередньої інстанції вірно вказали на безпідставність доводів позивача, що оскаржуване рішення відповідача призвело до накопичення податкового боргу підприємства, оскільки ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі № 806/1371/15 було залишено без розгляду адміністративний позов Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області до Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" про стягнення податкового боргу у розмірі 322825 грн. 71 коп., оскільки податковий орган звернувся до суду з клопотанням про його відкликання, посилаючись на погашення зазначеної заборгованості.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Крім того, при зверненні до Вищого адміністративного суду України з даною касаційною скаргою, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2192 грн. 40 коп.

Разом з тим, пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення скаржника до суду першої інстанції з позовною заявою у даній справі, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру була встановлена у розмірі - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 01.01.2015 становила у місячному розмірі - 1218 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, частина несплаченої суми судового збору за подання даної касаційної скарги - 826 грн. 75 коп. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод".

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" судовий збір в сумі 826 грн. 75 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Г.К. Голубєва М.В. Сірош