Ухвала суду № 58405479, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/15530/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року

у справі № 826/12507/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Укрспецконструкція» (далі - ПрАТ «Укрспецконструкція»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати неправомірними дії відповідача з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приємна пропозиція» за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001062220 від 26 лютого 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року відмовлено повністю в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «Укрспецконструкція» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Приємна пропозиція» за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт № 318/22-205/31030585 від 04 лютого 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062220 від 26 лютого 2013 року, яким ПрАТ «Укрспецконструкція» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 410 603,00 грн. (273 735,00 грн. - основний платіж, 136 868,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, вартості придбаних у ТОВ «Приємна пропозиція» товарно-матеріальних цінностей (алюмінію чушкового, алюмінієвих виробів, феротитану) за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на акт № 3796/22-9/37264435 від 20 вересня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за липень 2012 року, в якому, з огляду на непредставлення ТОВ «Приємна пропозиція» первинної документації для здійснення контрольного заходу, викладено думку про вчинення ним з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд першої інстанції дійшов, зокрема, висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних поставок.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, визнаючи протиправним та скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, зазначив про правомірність формування позивачем витрат за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Приємна пропозиція» з підстав їх підтвердження відповідними первинними документами, перебування контрагента товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявності в нього статусу платника податку на додану вартість, а також неподання відповідачем на підтвердження викладених в акті перевірки доводів відповідних вироків або судових рішень про визнання укладеного між названими особами договору недійсним.

Проте, колегія суддів вважає висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

За правилами частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ «Приємна пропозиція» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як постачальника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Приємна пропозиція» контрагентом, не з'ясовано наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062220 від 26 лютого 2013 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062220 від 26 лютого 2013 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Олендер І.Я.