Ухвала суду № 58405326, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/3845/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому з 30 червня 2012 року зменшеного розміру пенсії; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_4 перерахунок пенсії з 30 червня 2012 року з врахуванням заробітної плати за період з 18 лютого 1991 року по 12 квітня 1995 року за роботу у САФ «Лісовик» (довідка за №6 від 04 січня 2010 року) та з врахуванням заробітної плати за період з 01 березня 1995 року по 01 березня 1996 року за роботу робітником по виготовленню товарів непродовольчої групи у САФ «Лісовик» (довідка за № 5 від 04 січня 2010 року) та провести відповідні пенсійні виплати, продовжуючи виплачувати їх надалі (з урахуванням індексацій та підвищень, встановлених законами України, постановами уряду та іншими нормативними актами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно з 30 червня 2012 року виплачує йому пенсію у зменшеному розмірі без урахування заробітної плати за період з 18 лютого 1991 року по 01 березня 1996 року згідно довідок від 04 січня 2010 року №5 та №6, виданих САФ «Лісовик».

Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області щодо виплати ОСОБА_4 зменшеного розміру пенсії без урахування періоду його роботи за сумісництвом у САФ «Лісовик» з грудня 1991 року по квітень 1995 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 за період роботи за сумісництвом у САФ «Лісовик» з грудня 1991 року по квітень 1995 року відповідно до відомостей, зазначених у довідці про заробіток для обчислення пенсії, виданій САФ «Лісовик» за вих. №5 від 04 січня 2010 року, починаючи з 21 липня 2014 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, або направити справу на новий розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 у 2007 році Управлінням Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області було призначено пенсію по інвалідності.

У вересні 2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області із заявою про перерахунок пенсії із більшого заробітку та долучив довідки від 04 січня 2010 року №5 та №6 видані САФ «Лісовик». Згідно цих довідок ОСОБА_4 працював з 18 лютого 1991 року по 12 квітня 1995 року у САФ «Лісовик» робітником по виготовленню товарів непродовольчої групи, а заробітна плата в період з 01 лютого 1991 року по 29 лютого 1996 року нараховувалась йому щомісячно.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області від 21 серпня 2010 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії з більшого заробітку. Розмір перерахованої пенсії склав 1840,81 грн. (до перерахунку - 903,58 грн.).

В подальшому, за результатами проведеної перевірки вказаних довідок на підставі аудиторського звіту про результати внутрішнього аудиту стану надходження та використання коштів Пенсійного фонду України в Управлінні Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області за період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2012 року відповідачем зроблено висновок про фіктивність довідок.

З огляду на викладене, Управлінням Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області з 30 червня 2012 року зменшено розмір пенсії ОСОБА_4, а за період з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2012 року нараховано по пенсійній справі №111080 переплату пенсії в сумі 19247,14 грн. та 26 жовтня 2012 року прийнято рішення № 16 про щомісячне утримання 20% із пенсії позивача до повною погашення переплати.

Постановою Верховинського районного суду від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, було визнано протиправним і скасовано рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) пенсій Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області №16 від 26 жовтня 2012 року про щомісячне утримання 20% із пенсії ОСОБА_4 до повного погашення переплати в сумі 19247,14 грн. та зобов'язано відповідача виплатити позивачу суму утриманих коштів із його пенсії на підставі рішення №16 від 26 жовтня 2012 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування йому пенсії у зменшеному розмірі без урахування довідок від 04 січня 2010 року №5 та №6, виданих САФ «Лісовик» про заробітну плату за період з 18 лютого 1991 року по 01 березня 1996 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували фіктивність довідок, виданих САФ «Лісовик» 04 січня 2010 року, зокрема в тій частині, яка підтверджує факт роботи та отримання заробітної плати ОСОБА_4 у САФ «Лісовик» з грудня 1991 року по квітень 1995 року, а сам факт наявності у відповідача сумнівів щодо достовірності довідок не може слугувати підставою для припинення виплати пенсії позивачу у раніше призначеному розмірі. За таких обставин суди дійшли висновку щодо задоволення в цій частині позовних вимог в межах строку звернення до суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку).

За змістом наведених норм права, трудова книжка є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу працівника на займаній посаді.

Згідно з абзацом 1 частини 1 та частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, окремі відомості, зазначені в довідках №5 та №6 від 04 січня 2010 року, не підтвердились в судовому засіданні, зокрема не підтверджено періоди роботи позивача та отримання ним заробітної плати в САФ «Лісовик» у період з березня по листопад 1991 року та з травня 1995 року по лютий 1996 року. Разом з тим, судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено факт роботи позивача у САФ «Лісовик» у період з грудня 1991 року по квітень 1995 року.

Крім того, судами встановлено, що у грудні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування незаконно отриманих сум пенсій з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2012 року в розмірі 19247,14 грн. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, у задоволенні даного позову було відмовлено.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що відповідачем не доведено фактів зловживань з боку ОСОБА_4, які б призвели до виплати йому пенсії в більшому розмірі, а тому підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб'єкта владних повноважень не було.

За таких обставин, враховуючи норми статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сам факт наявності у відповідача сумнівів щодо достовірності довідок не може слугувати підставою для припинення виплати пенсії позивачу в раніше призначеному розмірі.

Разом з цим відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень та на якого у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності своїх рішень та дій, не надано належних доказів, які б підтверджували фіктивність довідок, виданих САФ «Лісовик» 04 січня 2010 року, зокрема в тій частині, яка підтверджує факт роботи та отримання заробітної плати ОСОБА_4 у САФ «Лісовик» з грудня 1991 року по квітень 1995 року.

Таким чином, задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили і правильно виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області має здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 за період роботи за сумісництвом у САФ «Лісовик» з грудня 1991 року по квітень 1995 року відповідно до відомостей, зазначених у довідці про заробіток для обчислення пенсії, виданій САФ «Лісовик» №5 від 04 січня 2010 року.

Доводи та мотиви, викладені відповідачем у касаційній скарзі про незаконність судових рішень, порушення судами норм матеріального та процесуального права, безпідставні, не ґрунтуються на законі та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк Ю.Й. Рецебуринський