Ухвала суду № 58405224, 16.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/9991/21384/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 по справі № 2а-9379/10/1270

за позовом Кредитної спілки "Лисичанська кредитна спілка"

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Кредитною спілкою до суду заявлений позов про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 22.11.2010 № 0001621702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" у сумі 1 018 152,18 грн., у тому числі 339 384,06 грн. - основний платіж, 678 768,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано недійсним та скасовано.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог Кредитної спілки.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Кредитної спілки "Лисичанська кредитна спілка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 17.11.2010 № 42/23/25876348 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а", пп. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889), що полягало у неутриманні податку з доходів фізичних осіб з процентів, нарахованих на пайові внески членів кредитної спілки, з частини нерозподіленого доходу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.12.2001 № 2908-III "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до свого статуту (абз. 4 п. 1 ст. 21 Закону № 2908-III) кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так i в безготівковій формі, приймає вступні, обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 2908кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів) (ч. 3 ст. 21 Закону № 2908).

Таким чином, у зазначеній статті чітко розмежовано поняття "проценти, які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки" та "нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року і розподіляються між членами кредитної спілки у вигляді відсотків (процентів)".

Відповідно до пп. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно з положеннями Закону України від 01.07.2004 № 1958-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" абз. перший пп. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889викладено у новій редакції, яка стосовно визначення доходів платника податку робить посилання на п. 7.2 ст. 7 цього Закону, котрий також викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону № 889ставка податку становить 5 процентів від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як, зокрема, процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Тобто, положеннями зазначених норм конкретизовано об'єкт оподаткування - процент, нарахований кредитною спілкою на вклад (внесок) до цієї спілки.

Водночас згідно з положеннями Закону № 1958-IV пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону № 889викладено в такій редакції: "22.1.4. Підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2005 року". В подальшому набрання чинності вказаними нормами Законом України від 21.12.2004 № 2273-IV "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" було відтерміновано до 1 січня 2010 року.

Таким чином, дія пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону № 889не поширюється на пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 цього Закону.

Згідно з положенням пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у пп. 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону.

Отже, доходи фізичних осіб, сплачених (нарахованих) з інших підстав, зокрема у вигляді частки, отриманої з нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, оподатковуються податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною в п. 7.1 ст. 7 Закону № 889.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору наведене вище враховано не було.

При цьому, суду необхідно звернути увагу на ставку оподаткування, визначену в п. 7.1 ст. 7 Закону № 889, та дослідити правильність розрахунку контролюючим органом суми податкового зобов'язання Кредитній спілці за основним платежем з податок з доходів фізичних осіб та, відповідно, суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, як і рішення суду першої інстанції, вказаним вимогам не відповідають.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і які правові норми належить застосувати до вказаних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 по справі № 2а-9379/10/1270 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко