Ухвала суду № 58405156, 06.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2016 р. м. Київ К/800/47227/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2013

у справі № 822/2049/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання дій протиправними, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2013, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 08.04.2013 за формою «Р» №0002751701/652. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за березень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 1123/17-1/НОМЕР_1 від 28.03.2013.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет з березня по листопад 2011 року на загальну суму 105292 грн.

Підставою для таких висновків стали акти про неможливість проведення перевірки ТОВ «Арс Трейд» - відсутнє за місцем знаходження, ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» згідно акта №5508/22-10/36757122 від 18.12.2012 є банкрутом, ПП «Юридична фірма «Фортеця» - визнано банкрутом 20.02.2012 року. Дані підприємства за адресою реєстрації не знаходиться, на підприємствах відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності.

Крім того, в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПС у Хмельницькій області знаходиться кримінальна справа №41/0279, в ході судового слідства по якій встановлено, що ОСОБА_3 надавав за винагороду послуги з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету діючими суб'єктами підприємницької діяльності, без мети здійснення підприємницької (господарської) діяльності, пов'язаної з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом придбання, зокрема, ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб. Діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

У період, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання були: керівник ОСОБА_4, головний бухгалтер ОСОБА_5 (ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент»), керівник ОСОБА_4 (ПП «Юридична фірма «Фортеця»), керівник ОСОБА_4 (ТОВ «Арс Трейд»).

Відповідно до протоколу допиту гр. ОСОБА_5 він погодився за винагороду перереєструвати ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» на своє ім'я проте в подальшому ніякого відношення до фінансового-господарської діяльності цього підприємства не мав, будь-яких документів не складав та не підписував.

Також для перевірки не надано договорів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, товарно-транспортних документів, сертифікатів відповідності від підприємства-виробника, ДСТУ, ТУ на товар, паспортів якості на товар, документів, що засвідчують зберігання ТМЦ.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність поставок ТМЦ, їх подальшого використання, укладені угоди були вчинені без мети реального настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002751701/652 від 08.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105292 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26323 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» було укладено договір поставки від 01.07.2011 №42/07, відповідно до якого продавець ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» в особі директора ОСОБА_4 зобов'язується поставити (передати у власність/повне господарське відання) у власність покупця ФОП ОСОБА_2, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є запасні частини до будівельної та спеціальної техніки.

Між позивачем та ТОВ «Арс Трейд» було укладено договір поставки №55/04 від 01.04.2011, відповідно до якого ТОВ «Арс Трейд» в особі директора ОСОБА_4 (постачальник) постачає товар в асортименті, вказаному в рахунку-фактурі, накладній, або акті, які є невід'ємною частиною даного договору.

Між позивачем (покупець) та ПП «Юридична фірма «Фортеця» в особі директора ОСОБА_4 (постачальник) було укладено договір №25/03 від 01.03.2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти запчастини (товар), а покупець - приймати товар та вчасно оплачувати його.

На підтвердження реального виконання договорів позивачем надано накладні, податкові накладні на суму 631752,8 грн. (в т.ч. ПДВ 105292,2 грн.), зокрема: з ПП «Юридична фірма «Фортеця» на загальну суму 128215,2 грн. (в т.ч. ПДВ 21369,2 грн.), з ТОВ «Арс Трейд» на загальну суму 124426,8 грн. (в т.ч. ПДВ 20737,8 грн.), з ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» - на суму 379110,8 грн. (в т.ч. ПДВ 63185,2 грн.). Оплата товару проведена в повному обсязі згідно виписок по рахунку.

В обґрунтування використання отриманого товару у господарській діяльності та подальшого руху товару позивачем надано податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей - які були виписані за наслідками договірних відносин з ПАТ «Подільські товтри», ТОВ «Метхімснаб», ПП «Агрофірма «Кобзар», ДТГО «Південно-західна залізниця» МЧ-2 Жмеринка, ДП УПП У3, ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» Полупанівська філія ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість», ТОВ «Будремкомплект», ТОВ «Мегапром», ПАТ «Корживський СГДК», ТОВ «ДНЕСТА», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Кар?єр «НОВОСИЛКА», ВАТ «БЦ ЗЗБВ», ДП «Хмельницький облавтодор» Філія «Русанівський спецкар'єр», ТОВ «ТДС Спецтехніка», СТОВ «Сидорівський «Бровар», ВАТ «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром», Українсько-Російське ТОВ «Нефтек-Гранд», ТОВ «АТП УБ ХАЕС», ФОП ОСОБА_7, ДП «Західспецбуд-1», ПРАТ «БЦ ЗЗБВ», ДП «Закупнянський кар'єр», ФОП ОСОБА_8, ТОВ УМР «Азовводстрой».

За висновками судів попередніх інстанцій наявні у позивача документи є достатніми для формування податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов?язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Крім того, під час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, свідоцтво платників ПДВ на момент виконання договірних зобов'язань було чинним.

Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки тільки для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження.

Судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини щодо реального надання, передбачених договором, товарів (робіт, послуг) та порядок документального оформлення результатів виконання цих операцій як підстави для формування даних податкового обліку позивача. Видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів податкові накладні є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору необхідно встановлювати обставини, з наявністю яких податковий орган пов?язував донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість, а саме підтвердження фактичної поставки товару саме від ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТОВ «Арс Трейд», ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», у зв?язку з відсутністю у них трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Разом з цим, обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами належним чином судами перевірені не були.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі 810/5645/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,, у відповідність з якими, в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає приведенню судова практика, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.05.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Веденяпін

Н.Г.Пилипчук