Ухвала суду № 58405144, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/31532/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року

у справі № 811/2091/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» (далі - позивач, ТОВ «Кримський»)

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області(далі - відповідач, Долинська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Кримський» звернулось у червні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Долинської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000011502.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Кримський», результати якої оформлено актом від 18.01.2013 року № 1/1520/30974785, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 209.6, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (ряд. 25 загальної декларації з ПДВ) за листопад 2012 року на суму 1 275 629,00 гривень та завищено суму податку на додану вартість, яка у поточному році підлягає нарахуванню (ряд.17 скороченої декларації з ПДВ) за листопад 2012 року на суму 1 275 629,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2013 року № 0000011502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 275 629,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 637 814,50 гривень.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, наведені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що рішенням Долинської МДПІ Кіровоградської області ДПС №1 від 20.12.2012 року ТОВ «Кримський» виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.12.2011 року, а тому з цього часу на нього не поширюється спеціальний режим оподаткування, всі операції з цього часу повинні відображатися у загальній декларації з податку на додану вартість, призначеній для розрахунків з бюджетом, а суми податку на додану вартість повинні розраховуються та сплачуватися до бюджету за загальними правилами розділу V ПК України, що слугувало підставою для самостійного визначення податковим органом суми грошового зобов'язання за цим платежем, відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Положеннями пунктів 209.2 та 209.3 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з п. 209.10 ст. 209 ПК України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

За приписам п. 209.11 ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Аналогічні вимоги передбачені пунктом 6.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394, чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 1394).

Згідно з пп. 6.4.2 п. 6.4 Положення № 1394 у випадку, визначеному цим пунктом, з першого числа місяця, в якому було допущено перевищення, Спеціальне свідоцтво прирівнюється до Свідоцтва та сільськогосподарське підприємство вважається таким, що сплачує податок на додану вартість за загальними правилами, встановленими розділом V Кодексу. Реєстрацію такого платника ПДВ може бути анульовано згідно з розділом V цього Положення.

Відповідно до пп. 6.4.3 п. 6.4 Положення №1394 у випадку, визначеному цим пунктом, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення сільськогосподарське підприємство зобов'язане подати до податкового органу, в якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 3-РС разом із Спеціальним свідоцтвом та всіма його завіреними копіями, а також заяву про реєстрацію як платника цього податку на загальних умовах за формою № 1-ПДВ. Податковий орган видає Свідоцтво у порядку, визначеному підпунктом 6.9.1 пункту 6.9 цього розділу.

За змістом пп. 6.4.4 п. 6.4 Положення № 1394, якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяву (заяви) у строки, встановлені цим пунктом, та податковий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, податковий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника ПДВ на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.

Судами встановлено, що позивач займається діяльністю у сфері виробництва та реалізації продуктів сільського господарства, з 06.07.2000 року зареєстрований платником податку на додану вартість, а з 01.09.2009 року зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 05.12.2012 року ним до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, та 20.12.2012 року - податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за листопад 2012 року, до якої включено операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, встановленого положеннями статті 209 ПК України.

Так, у рядку 17 скороченої декларації позивачем відображено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, у розмірі 1 275 629,00 гривень.

Як було зазначено вище, визначальною підставою для самостійного визначення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України слугувало рішення Долинської МДПІ Кіровоградської області ДПС № 1 від 20.12.2012 року, яким товариство було виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 01.12.2011 року.

Водночас судами встановлено, що позивачем вживались заходи щодо судового оскарження рішення № 1 від 20.12.2012 року про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, за наслідками яких постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року, яка набрала законної сили, позов ТОВ «Кримський» задоволено та скасовано рішення відповідача № 1 від 20.12.2012 року про виключення ТОВ «Кримський» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 02.12.2011 року.

У разі відміни анулювання Спеціального свідоцтва і виключення підприємства із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, що були проведені шляхом зняття підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та реєстрації як платника ПДВ на загальних підставах із видачею Свідоцтва, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування не змінюється, а датою початку дії нового Спеціального свідоцтва, датою анулювання попереднього Спеціального свідоцтва та датою анулювання Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Відповідно до п. 6.26 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 року № 26, чинного на час набрання законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року у справі № 811/2110/13-а, у разі скасування виключення підприємства із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, що були проведені шляхом зняття підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та реєстрації як платника ПДВ на загальних підставах, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування не змінюється.

Як визначає ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що анульоване Свідоцтво позивача про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.2009 року слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі, у листопаді 2012 року, чим спростовано твердження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «Кримський».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року у справі № 811/2091/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько