Ухвала суду № 58405108, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/5632/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:відповідача - Калусенко В.В. КМУ - Харчук Р.І. представник ТОВ «Енергосталь» та ДП «Енергосталь» - Черниш В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюМіністерства промислової політики України напостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р.у справі№ 826/6117/13-аза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідоМіністерства промислової політики Українитреті особи1. Державне підприємство УкрНТЦ «Енергосталь», 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний та виробничий комплекс «Енергосталь», 3. Фонд державного майна України, 4. Кабінет Міністрів Українипровизнання протиправними дій та визнання протиправним рішення

ВСТАНОВИЛА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (правонаступником якого є Міністерство промислової політики України) з позовом про:

- визнання протиправними дій при прийнятті рішення, оформленого протоколом наради з питань, пов'язаних з орендою цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» - структурного підрозділу УкрДНТЦ «Енергосталь» від 19 жовтня 2012 року, які полягають у недотриманні приписів ст. 11 Закону України «Про оренду державного майна України», п. 2 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10 серпня 1995 року, порушенні процедури прийняття рішень, яка передбачена наказом Агентства держмайна України № 12 від 02 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку прийняття Агентством держмайна України рішень щодо передачі в оренду державного майна», а також положеннями наказу Агентства держмайна України № 9 від 02 лютого 2012 року «Про комісію з розгляду питань відчуження, списання та оренди державного майна»;

- визнання протиправним та нечинним рішення Агентства держмайна України, оформленого протоколом наради з питань, пов'язаних з орендою цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» - структурного підрозділу УкрДНТЦ «Енергосталь» від 19 жовтня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій з надання дозволу на продовження договору оренди №450-ЦМК від 01.08.2007 цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» за рішенням Агентства держмайна України від 19.10.2012р. оформленого протоколом наради з питань пов'язаних з орендною цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» вбачаться у порушенні приписів ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 2 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629 щодо обов'язкового проведення актуальної оцінки об'єкта оренди при продовженні (поновленні) договору оренди у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки, оскільки оцінка об'єкту оренди за договором оренди від 01.08.2007 №450-ЦМК проводилась ще перед його укладанням, тобто більш ніж три роки.

Крім того, позивач вказує, що має місце порушення вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (в редакції постанови від 14.09.2011 №961) згідно якої орендна ставка з використання цілісних майнових комплексів державних підприємств становить 16% від вартості об'єкту оренди за новою оцінкою, замість існуючої у договорі оренди від 01.08.2007 №450-ЦМК орендної ставки у 8% від вартості об'єкту оренди за старою ціною.

Також, позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено процедуру прийняття рішень, яка передбачена наказом Агентства держмайна України від 02.02.2012 №12 «Про затвердження Порядку прийняття Агентством держмайна України рішень щодо передачі в оренду державного майна» , відповідно до якого рішення приймається за зверненням орендодавця та подання ним відповідних документів, а не орендаря.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2013р. та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р. Міністерство промислової політики України звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 серпня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ «Науково-технічний та виробничий комплекс «Енергосталь» (орендар) укладено договір оренди цілісно-майнового комплексу № 450-ЦМК.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс «Дослідний завод УкрДНТЦ «Енергосталь» - структурного підрозділу УкрДНТЦ «Енергосталь», розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Дергачі, пров. Залізничний, 8, склад і залишкова вартість необоротних активів якого визначено відповідно до акту оцінки, зведеного акту інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31 травня 2007 року. За змістом п. 10.1 укладеного договору, цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 серпня 2007 року по 31 липня 2012 року.

Згідно з протоколом наради з питань, пов'язаних з орендою цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» - структурного підрозділу УкрДНТЦ «Енергосталь» від 19 жовтня 2010 року, затвердженим головою Агентства держмайна України 19 жовтня 2012 року, погоджено пропозицію ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про можливість продовження договору оренди № 450-ЦМК від 01 серпня 2007 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач і звернувся з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вмотивували свої висновки недоведеністю відповідачем правомірності оскаржуваного рішення.

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що фактично спір пов'язаний з орендою цілісного майнового комплексу дослідного заводу УкрДНТЦ «Енергосталь» - структурного підрозділу УкрДНТЦ «Енергосталь».

В свою чергу, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частина третя статті 6 КАС України надає суб'єкту владних повноважень право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Аналізуючи вищенаведене та з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи наділений позивач у даному випадку, чинним законодавством України, правом на звернення до суду, та чи належить даний спір до адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (п. 8 ст. 3 КАС України).

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Також, згідно зі статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Тобто, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить врахувати недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства промислової політики України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: