Ухвала суду № 58404983, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/9991/39145/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Конвеєрмаш" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 по справі № 2-а-7037/11/1470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Конвеєрмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

третя особа Державна податкова адміністрація України у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.06.2011 № 0000773600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 509 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 127 321,75 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 позовні вимоги Товариства задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в частині донарахування ПАТ "Конвеєрмаш" грошового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП "Вілія Експотрейд" та ТОВ "Компай ЛТД" на суму 375 954,00 грн. та штрафну санкцію на суму 93 988,50 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ПП "Доля" за вересень 2008 року, ПП "Дельта Сторой" за грудень 2008 року, ТОВ "Компай ЛТД" за липень 2010 року, ПП "Вілія Експотрейд" за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.04.2011 № 491/36/00211381.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ПП "Дельта Сторой", ТОВ "Компай ЛТД", ПП "Вілія Експотрейд", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з придбання товару та отримання послуг від вказаних вище контрагентів, в результаті чого завищено ПДВ на загальну суму 509 287,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентами ПП "Дельта Сторой", ТОВ "Компай ЛТД", ПП "Вілія Експотрейд" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки контрагенти, у тому числі і 2-ї та послідуючих ланок, не декларували та не сплачували податкові зобов'язання до бюджету, не мають матеріальних та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, а отже контролюючий орган дійшов висновку, що укладені позивачем з такими контрагентами правочини спрямований лише на ухилення від сплати податків, не мають реального характеру та є нікчемними. Крім того, контролюючий орган також зазначив, що засновник та керівник ПП "Дельта Сторой" заперечує будь-яку свою причетність до діяльності вказаного підприємства.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржуване Товариством податкове повідомлення - рішення.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання по взаємовідносинам з ПП "Вілія Експотрейд" та ТОВ "Компай ЛТД" на суму 375 954,00 грн. та штрафну санкцію на суму 93 988,50 грн., виходив з того, що висновки податкового органу щодо проведення господарських операцій з вказаними контрагентами без мети реального настання правових наслідків, внаслідок чого формування позивачем податкового кредиту спрямоване на отримання лише податкової вигоди, є безпідставними, оскільки господарські операції, за наслідками яких позивачем було сформовано дані податкового обліку фактично відбулися, що підтверджено відповідними первинними документами. В свою чергу, податковим органом належними доказами факту вчинення платником податку податкового правопорушення не підтверджено. Щодо правовідносин позивача з ПП "Дельта Сторой" то суд на підставі наданих позивачем копій конструкторської та технологічної документації дійшов висновку, що роботи, за які позивач перерахував кошти ПП "Дельта Сторой" фактично були виконані самим позивачем, а не вказаним контрагентом, а тому відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у Товариства відсутнє право на податковий кредит по таким господарським операціям.

Так, відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію державного податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання операцій по придбанню товарів (металопрокат) за договорами, укладеними з контрагентами ПП "Вілія Експотрейд" та ТОВ "Компай ЛТД", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів (договори, специфікації до договорів, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери).

Крім того, доводи про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочинів як таких, що є нікчемними, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів (постанова про порушення кримінальної справи, вирок, рішення суду про визнання правочину недійсним, тощо) суду надано не було.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, податкового обліку, зокрема і щодо декларування та сплати податкових зобов'язань, наявності чи відсутності останніх за місцезнаходженням, а тому допущення таких порушень контрагентами не є підставою для не включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів.

Таким чином, враховуючи вказане суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції з придбання товару у ПП "Вілія Експотрейд" та ТОВ "Компай ЛТД" фактично відбулись та підтверджені відповідними первинними документами.

Щодо правовідносин позивача з ПП "Дельта Сторой", то в цій частині рішення позивачем фактично не оскаржується, відповідає закону і залишається без змін з мотивів, наведених у постанові суду першої інстанції.

Таким чином суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Конвеєрмаш" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 по справі № 2-а-7037/11/1470 скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко