Ухвала суду № 58404856, 14.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"14" червня 2016 р. Справа № 277/922/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Лялевич С.С.,

позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України визнання дій неправомірними та зобов'язання оформити одноразову грошову допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення, просив визнати дії Міністерства оборони України неправомірними; зобов'язати Міністерство оборони України оформити одноразову грошову допомогу у сумі 5994,00 грн, відповідно вимог чинного законодавства України; стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що згідно довідки до акта огляду МСЕК від 22.01.2013 серії 10 ААБ № 054296 та витягу із протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2268 від 20.11.2012, поранення, контузія, захворювання ОСОБА_4, так, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому він має гарантоване право на отримання грошової допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_4 у одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності із 09.01.2013 внаслідок контузії, поранення, захворювання, так, пов'язаних з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який отримав 3 групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 499.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність повноважень Департаменту фінансів Міноборони щодо розгляду заявленої вимоги, так як дане питання належить до відання спеціально створеної комісії при Міноборони. Вказує, що оскільки Міноборони жодних рішень чи дій щодо відмови у призначенні позивачу не приймалось, спір з Міноборони відсутній та відсутні підстави для задоволення вимоги про моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в її задоволенні. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що травми, контузія і захворювання ОСОБА_4, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (витяг із протоколу №2268 від 20.11.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця) (а.с. 8).

09.01.2013 року позивачу було встановлено ІІІ група інвалідності, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №054296 від 22.01.2013 (а.с. 6).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_4 звернувся до Ємільчинського РВК, який направив документи позивача до Житомирський ОМВК. Житомирський ОМВК надіслав документи заявника до Міністерства оборони України.

Листом від 02.09.2015 року за вих. № 248/3/6/2013 Департамент фінансів Міністерства оборони України вказав, що після розгляду документів ОСОБА_4 підстав для подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає (а.с. 9). Документи ОСОБА_4 повернуті без реалізації.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно частини 1 статті 16 Закону № 2011- XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погодився і апеляційний суд, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Згідно пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 499 (далі - Порядок № 499 ) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п. 7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 09.01.2013, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку № 499.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що наказом Міноборони від 12.07.2007 року № 168 створено комісію з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби та саме до повноважень вказаної комісії належать розгляд документів та подання до Міністра оборони про призначення допомоги.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції зобов'язано не Департамент фінансів Міністерства оборони, а саме Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідна комісія, на яку посилається відповідач, згідно Наказу Міністра оборони № 168 створена при Міністерстві оборони України. Немає жодної вини позивача в тому, що лист-відмову у призначенні допомоги підписано начальником управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України, до повноважень якого не належить вирішення відповідних питань. Відтак колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що публічно-правовий спір між позивачем та Міноборони не виник, оскільки саме діями Міноборони спричинено порушення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Як вище встановлено відповідачем допущено порушення права позивача, що призвело до погіршення стану здоров'я. Згідно виписних епікризів ОСОБА_3 Ю,Р. знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 21.01.2016 року по 08.02.2016 року та з 15.04.2016 року по 28.04.2016 року зі скаргами на біль в ділянці серця стискаючого характеру, біль в хребті та встановлено діагноз стенокардію ІІ ф. кл., атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст. та ін. Стан його здоров'я, як вбачається з виписного епікризу про перебування на стаціонарному лікуванні в період з 15.04.2016 року по 28.04.2016 року порівняно з попереднім періодом лікування погіршився. Окрім того, як пояснив позивач, йому доводилося терпіти приниження з боку відповідача в зв'язку з протиправністю дій відповідача та необхідністю розгляду даного спору в суді.

Тож, колегія суддів погоджується з можливістю відшкодування позивачу моральної шкоди, в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, оскільки позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 09.01.2013 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності є протиправними.

З метою захисту прав позивача та уникаючи взяття на себе дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилася і колегія суддів, щодо необхідності зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги , відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 499.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві.

Згідно зі ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" червня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11201

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6, м.Київ 168,03168

- ,