Ухвала суду № 58404594, 13.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 р.Справа № 816/379/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2016р. по справі № 816/379/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просив суд стягнути недораховану в 2009 - 2010 роках частину заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років у розмірі 43579,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 упродовж 2009-2010 років надбавки за вислугу років безпідставно не враховано одноразові премії до свят та квартальні премії, оскільки згідно з частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" відповідна надбавка мала нараховуватись на загальну суму щомісячного заробітку судді. Крім того, зауважив, що відповідачем не нарахована компенсація на суму несвоєчасно виплаченої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 заробітної плати.

У судовому засіданні 29.04.2016 позивачем подано уточнений розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років, за змістом якого позивач зменшив суму заборгованості до 41012,81 грн. у зв'язку з відрахуванням сум індексації заробітної плати за спірний період /а.с. 71-73/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний номер 26304855) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надбавку за вислугу років у розмірі 2045,00 грн. (дві тисячі сорок п'ять гривень) із відрахуванням обов'язкових платежів та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 468,71 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят одна копійка). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про державну службу», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., ст.ст. 1, 2, 6, 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про статус суддів», Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р., ст.ст. 11, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Позивач надав клопотання, в якому останній просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та є суддею у відставці /а.с. 6/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі №2а-6079/10/1670 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, ТУ ДСА України в Полтавській області про визнання незаконним дій та зобов'язання вчинити дії, зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській області, окрім іншого, здійснити перерахунок за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 7-11/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 задоволено апеляційну скаргу ТУ ДСА України в Полтавській області, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі №2а-6079/10/1670, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з цим, постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 в частині зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області здійснити перерахунок за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас залишено без змін /а.с. 12-17/.

На виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 та на підставі заяв ОСОБА_1 від 19.05.2015, від 15.12.2015, від 11.02.2016, від 02.03.2016 /а.с. 18, 22, 24, 25/ ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувало та виплатило позивачу надбавку за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 у загальному розмірі 10925,90 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 8607,08 грн), з них: 6636,90 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 5171,70 грн) - 08.12.2015, 4289,00 грн (після утримання податків та обов'язкових платежів - 3435,38 грн) - 01.03.2016 /а.с. 51-61/.

При цьому, як встановлено судом зі змісту наданого відповідачем розрахунку надбавки за вислугу років /а.с. 51/, у грудні 2015 року відповідач нарахував відповідну надбавку на посадовий оклад + надбавку за кваліфікаційний клас + надбавку суддям 30%, а у березні 2016 року - додатково нарахував надбавку за вислугу років на суму виплачених позивачу щомісячних премій. У свою чергу, премії до свят та квартальні премії при розрахунку надбавки за вислугу років відповідачем не враховані.

На переконання позивача ТУ ДСА України в Полтавській області невірно розраховано надбавку за вислугу років та безпідставно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що й стало передумовою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний номер 26304855) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надбавки за вислугу років у розмірі 2045,00 грн (дві тисячі сорок п'ять гривень) із відрахуванням обов'язкових платежів та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 468,71 грн (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят одна копійка), виходив з того, що ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 безпідставно не враховано одноразові премії до свят та квартальні премії. Так, позивачу за спірний період нараховані та виплачені такі премії: у червні 2009 року - 300,00 грн /премія до свят/, у жовтні 2009 року - 1245,00 грн /премія до свят/, у листопаді 2009 року - 1120,50 грн /премія квартальна/, у грудні 2009 року - 747,00 грн /премія до свят/, у березні 2010 року - 1100,00 грн /премія квартальна/, у грудні 2010 року - 600,00 грн /премія до свят/. Дані преміальні виплати не враховані ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, проведеному на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670. Також, на думку суду першої інстанції є наявними підстави для проведення компенсації ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за вислугу років з дати набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 по дату проведення фактичних виплат. Крім того, належить компенсації сума надбавки за вислугу років у розмірі 1646,22 грн (2045,00 грн - обов'язкові платежі /податок на доходи фізичних осіб - 18%, військовий збір - 1,5%/), розрахована судом, адже відповідні нарахування та виплати відповідач мав здійснити на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015, однак відповідні дії не вчинив. Загальний розмір компенсації, розрахований судом відповідно до алгоритму, наведеного у додатку до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, становить 468,71 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі 21-394а14 зазначив, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобовязання здійснити виплату із зобовязання на стягнення такої виплати є незаконною.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно врахував, що даний позов хоча і є похідним від спору, розглянутого в межах адміністративної справи №2а-6079/10/1670, однак стосується нових підстав та предмету, а тому повинен розглядатися судом по суті.

Як визначено частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що спір між позивачем та відповідачем стосується таких трьох обставин: 1) правомірності неврахування ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 одноразових премій до свят та квартальних премій; 2) правомірності ненарахування надбавки за вислугу років за серпень 2009 року та серпень 2010 року у зв'язку з перебуванням позивача у відпустці; 3) наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації на суму несвоєчасно виплаченої на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 надбавки за вислугу років.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ (чинного у спірний період) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Сторони у справі визнають, що позивач у період з 01.01.2009 по 31.12.2010 мав право на надбавку за вислугу років у розмірі 40% від бази її нарахування.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, надбавка за вислугу років позивачу у період з 01.01.2009 по 31.12.2010 мала бути нарахована у розмірі 40% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670.

Колегія суддів вважає, що відповідач правомірно посилається на те, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття "загальна сума щомісячного заробітку".

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Отже, загальна сума щомісячного заробітку судді має визначатись зі складових його заробітної плати, до якої, окрім іншого, входять премії.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, крім суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, до державних і професійних свят, ювілейних дат у граничному розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірний період заробітна плата судді складалась, окрім іншого, з премій, до яких відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відносились премії до державних і професійних свят, ювілейних дат тощо.

За відсутності у Законі України "Про статус суддів" будь-яких виключень щодо виду премій, у складі заробітної плати, яка становила щомісячне грошове утримання судді, мають враховуватись будь-які премії, отримані таким суддею.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 безпідставно не враховано одноразові премії до свят та квартальні премії.

Колегія суддів вважає хибними посилання позивача на положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, оскільки її розроблено відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці", а відповідно до пункту 1.1. названої Інструкції її дія поширюється на підприємства. Натомість порядок нарахування та виплати заробітної плати суддям у спірний період було визначено статтею 44 Закону України "Про статус суддів". За таких обставин, положення Інструкції зі статистики заробітної плати не можуть бути застосовані при розрахунку заробітної плати суддів, а тому посилання позивача на норми зазначеної Інструкції є безпідставними.

Як встановлено судом зі змісту розрахункових листів нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 /а.с. 27-33/, позивачу за спірний період нараховані та виплачені такі премії: у червні 2009 року - 300,00 грн /премія до свят/, у жовтні 2009 року - 1245,00 грн /премія до свят/, у листопаді 2009 року - 1120,50 грн /премія квартальна/, у грудні 2009 року - 747,00 грн /премія до свят/, у березні 2010 року - 1100,00 грн /премія квартальна/, у грудні 2010 року - 600,00 грн /премія до свят/.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала, що дані преміальні виплати не враховані ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, проведеному на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зазначив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") Конституційний Суд України зауважив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТУ ДСА України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 2045,00 грн (/300,00 грн +1245,00 грн + 1120,50 грн + 747,00 грн + 1100,00 грн + 600,00 грн/ х 40%), що має бути виплачена позивачу із відрахуванням обов'язкових платежів.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 названого Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

А згідно статті 3 означеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналізуючи наведені положення Закону, колегія суддів зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати нарахованих грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - ТУ ДСА України в Полтавській області) добровільно чи на виконання судового рішення.

У постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

З урахуванням наведеного, у контексті розгляду даного спору, з набранням законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років.

Як встановлено зі змісту вступної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670, дане судове рішення ухвалено за наслідками розгляду справи у порядку письмового провадження /а.с. 12/.

Згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судом витребувано із архіву Полтавського окружного адміністративного суду та досліджено в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №2а-6079/10/1670, за результатами чого встановлено, що постанову Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 надіслано сторонам 07.04.2015 /а.с. 89 - зворот/.

Таким чином, зазначена постанова суду набрала законної сили 13.04.2015. Відповідно з вказаної дати у відповідача виник обов'язок нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років за період з 01.01.2009 по 31.12.2010.

Натомість, відповідні нарахування та виплати відповідач провів у грудні 2015 року та березні 2016 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для проведення компенсації ОСОБА_1 втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати надбавки за вислугу років з дати набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015 у справі №2а-6079/10/1670 по дату проведення фактичних виплат.

Крім того, так само належить компенсації сума надбавки за вислугу років у розмірі 1646,22 грн (2045,00 грн - обов'язкові платежі /податок на доходи фізичних осіб - 18%, військовий збір - 1,5%/), розрахована судом, адже відповідні нарахування та виплати відповідач мав здійснити на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 20.03.2015, однак відповідні дії не вчинив.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до пункту 4 згаданого Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

За даними Держкомстату у період з травня 2015 року по березень 2016 року індекс інфляції в Україні становив: травень 2015 року - 102,2; червень 2015 року - 100,4; липень 2015 року - 99,0; серпень 2015 року - 99,2; вересень 2015 року - 102,3; жовтень 2015 року - 98,7; листопад 2015 року - 102,0; грудень 2015 року - 100,7; січень 2016 року - 100,9; лютий 2016 року - 99,6; березень 2016 року - 101,0.

Для розрахунку розміру компенсації на виплачену позивачу у грудні 2015 року надбавку за вислугу років у розмірі 5171,70 грн необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня по листопад 2015 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0) / 100 = 103,8. Таким чином, розмір компенсації становитиме 196,52 грн (5171,70 грн х 103,8% = 5368,22 грн - 5171,70 грн).

Для розрахунку розміру компенсації на виплачену позивачу у березні 2016 року надбавку за вислугу років у розмірі 3435,38 грн необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня 2015 року по лютий 2016 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6) / 100 = 105,0. Таким чином, розмір компенсації становитиме 171,77 грн (3435,38 грн х 105,0% = 3607,15 грн - 3435,38 грн).

Для розрахунку розміру компенсації на нараховану судом надбавку за вислугу років у розмірі 1646,22 грн (2045,00 грн - обов'язкові платежі /податок на доходи фізичних осіб - 18%, військовий збір - 1,5%/) необхідно визначити індекс споживчих цін за період з травня 2015 року по березень 2016 року: (102,2 х 100,4 х 99,0 х 99,2 х 102,3 х 98,7 х 102,0 х 100,7 х 100,9 х 99,6 х 101,0) / 100 = 106,1. Таким чином, розмір компенсації становитиме 100,42 грн (1646,22 грн х 106,1% = 1746,64 - 1646,22 грн).

Загальний розмір компенсації, розрахований судом відповідно до алгоритму, наведеного у додатку до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, становитиме 468,71 грн.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що допомога на оздоровлення, додатковий посадовий оклад та відпускні не були визначені складовими заробітної плати судді, а отже підстави для нарахування на них надбавки за вислугу років відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчисленні заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток (перелічених у вказаній статті), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчисленні середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції від 30.11.2005 року) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки (п.7 вказаного Порядку).

Додатковий посадовий оклад та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань були виплачені позивачу при наданні щорічної основної відпустки відповідно до пп. 2 п. 2-1 Постанови про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів № 865 від 03 вересня 2005 року.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 03 травня 1994 року № 2183 про Порядок обчислення стажу державної служби встановлено, що надбавка за вислугу років обчислюється за фактично відпрацьований час.

У серпні 2010 року позивач також перебував у відпустці. Враховуючи перерахунок за попередній період (здійснений у вересні за серпень) позивачу були виплачені: допомога оподаткована, додатковий посадовий оклад (пп. 2 п. 2-1 Постанови про оплату пращі та щомісячне грошове утримання суддів № 865 від 03 вересня 2005 року); «відпускні» (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100) (згідно розрахункового листа за вересень 2010 року),

Надбавка за вислугу років не нараховувалася, так як і у серпні 2009року, у серпні 2010 року позивач не мав відпрацьованого часу, а тому і база для нарахування спірної доплати у вказані місяці була відсутня.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що «відпускні» (середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки), додатковий посадовий оклад та матеріальна допомога, що буди виплачені позивачу до «відпускних» не є складовими заробітної плати у розумінні ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», а тому не могли бути врахованими при нарахуванні надбавки за вислугу років.

Як пояснила у судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача, позивач у зазначені періоди перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим йому ТУ ДСА України в Полтавській області нараховані та виплачені: допомога на оздоровлення, додатковий посадовий оклад та відпускні /а.с. 28/. При цьому у 2010 році відповідні нарахування здійснено у вересні з огляду на невчасне надходження до ТУ ДСА України в Полтавській області наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про відпустку ОСОБА_1 /а.с. 31-32/.

Оскільки допомога на оздоровлення, додатковий посадовий оклад та відпускні не були визначені складовими заробітної плати судді, підстави для нарахування на них надбавки за вислугу років відсутні.

Крім того, у ході судового розгляду справи позивач погодився, що сума індексації грошових доходів не включається до бази нарахування надбавки за вислугу років, оскільки є додатковою гарантією мінімізації втрат доходу у звязку з ростом індексу споживчих цін, а не складовою щомісячного заробітку судді, про що свідчить поданий позивачем уточнений розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років, за змістом якого позивач зменшив суму заборгованості до 41012,81 грн у зв'язку з відрахуванням сум індексації заробітної плати за спірний період /а.с. 71-73/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв у якості належних доказів у справі надані позивачем та відповідачем розрахунки, оскільки їх проведено не у відповідності з вимогами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний номер 26304855) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надбавки за вислугу років у розмірі 2045,00 грн (дві тисячі сорок п'ять гривень) із відрахуванням обов'язкових платежів та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 468,71 грн (чотириста шістдесят вісім гривень сімдесят одна копійка) є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги є незаконними та необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2016 року по справі № 816/379/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2016р. по справі № 816/379/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2016 р.