Постанова № 58404587, 16.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5195/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Солтовської Р.О., Караханяна А.М.;

представника позивача - Фатєєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» (далі - ТОВ «РАФ-ПЛЮС») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2015 року:

- № 0002342204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 882 922,00 грн.;

- № 0002352204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 156,00 грн.;

- № 0002362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 768 185,00 грн., у тому числі за основним платежем 512 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 256 062,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що результати податкової перевірки та висновки про порушення товариством норм податкового законодавства фактично базуються на інформації, отриманої з актів про неможливість проведення зустрічних звірок інших суб'єктів господарювання, а тому відсутні підстави для притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності.

До того ж наголошено на тому, що оригінали податкових накладних, які були відсутні під час проведення перевірки, були надані разом із запереченнями на акт перевірки протягом п'яти робочих днів з дня отримання даного акта.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25 серпня 2015 року № 0002342204, № 0002352204 та № 0002362204.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, свідчать про наступне.

ТОВ «РАФ-ПЛЮС» зареєстроване та перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси як платник податків з 24 листопада 2000 року за № 4316 (т.1 а.с.20-28).

Основний вид економічної діяльності товариства є збирання безпечних відходів.

До того ж, позивач за КВЕД має право займатися такими видами діяльності: діяльність фітнес-центрів, оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.22-23).

В період з 30 червня 2015 року по 27 липня 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «РАФ-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами цієї перевірки 10 серпня 2015 року був складений акт № 5923/15-53-22-04/31185987 (т.1 а.с.42-82), в якому встановлені порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2014 році на суму 882 922,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 512 123,00 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року на суму 30 156,00 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства контролюючим органом були здійснені на підставі того, що до перевірки товариством не були надані оригінали первинних документів за 2014 рік, що контрагенти товариства не знаходяться за податковою адресою, не ведуть господарську діяльність у зв'язку з відсутністю необхідних умов для її введення.

10 серпня 2015 року позивач подав до податкового органу заперечення з додатками до акту перевірки (т.1 а.с.87-91).

25 серпня 2015 року за наслідками перевірки ТОВ «РАФ-ПЛЮС» ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0002342204, яким за порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 882 922,00 грн. (т.1 а.с.17);

- № 0002352204, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 156,00 грн. (т.1 а.с.18);

- № 0002362204, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 768 185,00 грн., у тому числі за основним платежем 512 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 256 062,00 грн. (т.1 а.с.19).

Вирішуючи справу по суті й задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на норми Податкового кодексу України та рішення Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини виходив із того, що позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства.

Зокрема, судом було зазначено, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови, стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач дотримувався вимог податкового законодавства щодо декларування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також вважає необґрунтованим висновок суду про те, що у позивача виникло право на формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, які були предметом перевірки, виходячи з наступного.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС» уклало з ТОВ «Овідіпром», ТОВ «Євростройкомплект», ТОВ «Каравелла-Транс», ПП «Дельта Групп», ПП «Портал Ком», ПП «Рідний берег», ТОВ «Даммара» договори поставки, договори комісії, договори на виконання робіт, договори про надання послуг, договори відступлення права вимоги (т.2 а.с.72-82, 132-135, 148-153, 162-166, 173-183, 203-204, 206-209, 239-252; т.3 а.с.1-2, 4-8, 52-57, 115-118, 169-170).

Контролюючим органом в процесі проведення податкової перевірки було виявлено, що при формуванні декларації з податку на прибуток за 2014 рік до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, віднесено витрати на придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей без наявності оригіналів первинних документів (т.1 а.с.50).

Це стало приводом відповідачу для висновку про наявність завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у 2014 році на 882 922 грн.

Так, встановлено, що ТОВ «РАФ-ПЛЮС» віднесено до складу собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей від наступних підприємств:

- ТОВ «Овідіпром» - 397 341 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Євростройкомплект» - 141 506,8 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Каравелла-Транс» - 10 112,7 грн. без ПДВ;

- ПП «Дельта Групп» - 196 267 грн. без ПДВ;

- ТОВ «Даммара» 137 694 грн. без ПДВ.

На підставі даних порушень, прийняте податкове повідомлення-рішення за №0002342204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 882 922,00 грн. (т.1 а.с.17).

До того ж, як встановив контролюючий орган, до складу податкового кредиту ТОВ «РАФ-ПЛЮС» віднесло суму ПДВ без підтвердження податковими накладними (на момент перевірки оригінали податкових накладних відсутні) з контрагентами:

- ТОВ «Овідіпром» за періоди: жовтень, листопад 2013 року, січень - березень 2014 року (сума - 129 588,31 грн.);

- ПП «Дельта Групп» за листопад 2013 року ( сума - 149 905,14 грн.);

- ПП «Портал Ком» за грудень 2013 року (сума - 149 523,89 грн.);

- ПП «Рідний берег» за грудень 2013 року (сума - 14 748,94 грн.);

- ТОВ «Каравелла-Транс» за березень 2014 року( сума - 2 022,54 грн.);

- ТОВ «Євростройкомплект» за квітень 2014 року (сума - 28 301,36 грн.);

За результатами перевірки формування податкового кредиту за серпень та вересень 2014 року на підставі первинних документів, контролюючим органом встановлено розбіжності між даними реєстрів отриманих податкових накладних та наявністю податкових накладних, підтверджуючих податковий кредит відповідних періодів.

Так, до реєстру отриманих податкових накладних за серпень та вересень 2014 року включено податкові накладні виписані:

- ТОВ «Даммара» від 30 вересня 2014 року та від 31 серпня 2014 року ( сума 27 538,83 грн.);

- ПП «Дельта Групп» від 31 серпня 2014 року (сума 32 370 грн.).

На підставі викладеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси зроблено висновок про завищення платником податку податкового кредиту за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму - 542 279 грн.

Поряд з цим, податкова інспекція, проаналізувавши податкові зобов'язання та податковий кредит позивача наголошує на тому, що останнім занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету з жовтня 2013 року по грудень 2014 року на суму 512 123 грн. та завищений залишок від'ємного значення за грудень 2014 року на 30 156 грн.

Це стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень за:

- № 0002352204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 156,00 грн. (т.1 а.с.18);

- № 0002362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 768 185,00 грн., у тому числі за основним платежем 512 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 256 062,00 грн.

Позивач, не спростовуючи факту відсутності на момент перевірки документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, стверджує, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки, надав їх контролюючому органу.

Отже, на його думку, враховуючи положення абз.2 п. 44.7 ст.47 Податкового кодексу України, під час перевірки у нього в повному обсязі були в наявності документи первинного обліку, а податкові повідомлення-рішення були прийняті без врахування даних обставин.

Однак, як вбачається з додатку до заперечень на акт перевірки, позивачем оригінали податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Овідіпром», ТОВ «Євростройкомплект», ТОВ «Каравелла-Транс», ПП «Дельта Групп», ПП «Портал Ком», ПП «Рідний берег», ТОВ «Даммара» за вказані періоди не надано.

Платником податку було надано копії податкових накладних, отриманих від ПП «Дельта Групп» 31 серпня 2014 року та 30 вересня 2014 року за іншими номерами, про відсутність яких, податкова інспекція не заявляла.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6. даної статті передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом другим п. 44.7. ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Разом з тим, матеріали справи (т.1 а.с.87-91) не підтверджують того факту, що позивач скористався своїм правом для надання контролюючому органу первинних документів податкового обліку.

Ствердження позивача, що ним були надані в повному обсязі всі документи первинного обліку, в тому числі і оригінали податкових накладних за перерахованими вище контрагентами, нічим не підтверджено, тому колегія суддів не вбачає підстав для проведення правового аналізу документів бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені законодавчі приписи пов'язують податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ з реальним виконанням господарської операції, що характеризується дійсним переміщенням активів між її учасниками та фактичними змінами їх майнового стану, а також підтвердженням відповідної операції належними первинними документами, які містять достатню і достовірну інформацію про юридичний факт.

У справі, що переглядається, висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси про недотримання платником наведених правил при формуванні податкового кредиту і витрат в сумах, які є предметом оскарження, мотивований відсутністю у ТОВ «РАФ-ПЛЮС» первинних документів.

Водночас суд першої інстанції, зазначаючи у своєму рішенні, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача, не дав правової оцінки тому факту, що податкові накладні, про відсутність яких заявляла податкова інспекція, були надані позивачем у ході судового розгляду - 23 вересня 2015 року (т.1 а.с.116).

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу на імперативну вимогу, наведену в абзаці другому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яка передбачає обов'язкову наявність у платника податкових накладних як підтверджувальних документів щодо сум сформованого податкового кредиту на момент перевірки.

Отже, якщо на момент здійснення перевірки контролюючим органом у платника податку відсутні податкові накладні, що підтверджують віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. У разі ж подальшого (після проведення перевірки) виявлення (одержання) платником податкових накладних, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді у межах строку, встановленого пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної).

В силу відсутності у ТОВ «РАФ-ПЛЮС» на час податкової перевірки відповідних податкових накладних (що позивачем не заперечувалося), а також відсутності доказів подання цих первинних документів контролюючому органові протягом строку, встановленого пунктами 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України слід погодитися з правильністю нарахування позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 25 серпня 2015 року № 0002362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 512 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 256 062,00 грн.

Також є правильним зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 882 922 грн. та від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 156 грн.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в постанові від 30 березня 2016 року №К/800/1931/15.

Окрім того, суд апеляційної інстанції бажає звернути увагу на те, що директор ТОВ «Овідіпром» ОСОБА_4 вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2015 року визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України: співучасть у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Овідіпром» з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.

Із вказаного вироку вбачається, що "ОСОБА_5 19 червня 2013 року діючи умисно, без наміру займатися підприємницькою діяльністю підписала заздалегідь підготовлені документи: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Овідіпром», а також статут зазначеного підприємства, згідно яких вона входить до складу учасників ТОВ «Овідіпром» і призначає себе на посаду директора.

На підставі підписаних ОСОБА_4 статутних документів, виконкомом Одеської міської ради, 21 червня 2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб - зміна складу засновників юридичної особи ТОВ «Овідіпром».

ОСОБА_4, достовірно знаючи про те, що здійснювати заявлену в статуті діяльність підприємства не буде, передала невстановленій слідством особі на ім'я «Андрій» статутні та реєстраційні документи, а також печатку ТОВ «Овідіпром».

Як слідує з цього судового рішення, ОСОБА_4 підтвердила, що фінансово-господарською діяльністю даного товариства не займалася, договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткових накладних не підписувала та нікого з цього приводу не уповноважувала.

Податкову звітність підприємства не складала, не підписувала та не здавала до податкових органів. Розрахункові операції не проводила. Будь-кого на виконання цих дій не уповноважувала.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Предметом розгляду даної справи є господарські операції ТОВ «РАФ-ПЛЮС» з ТОВ «Овідіпром» за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року.

Починаючи з 23 вересня 2013 року ОСОБА_4 підписувала як директор ТОВ «Овідіпром» деякі договори, перелік виконаних робіт (т.3 а.с.115, 138), а з січня 2014 року по березень 2014 року підписувала всі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку (т.3 а.с.1-50).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача за господарськими операціями фактично не настали і це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що обставини, на які посилався позивач і які мають значення для правильного вирішення справи є недоведеними, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.202 КАС України, це порушення є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова