Ухвала суду № 58404519, 13.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 р.Справа № 638/816/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2016р. по справі № 638/816/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просла суд:

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова неправомірними в частині відмови позивачу в поновленні виплати призначеної пенсії;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова поновити виплату призначеної пенсії, як працюючому судді та виплати позивачу призначену пенсію у розмірі станом на 01.04.2015 р., починаючи з 01.06.2015 р.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.01.2016р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд на 25.01.2016р., викликано осіб, які приймають участь у справі.

Однак, 29.01.2016р. ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд Київському районному суду м. Харкова згідно вимог ст.22 КАС України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.02.2016 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято судом до свого провадження та призначено в судове засідання.

Постановою Дзержинському районі м. Харкова від 24.03.2016р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила розглядати апеляційну скаргу за її відсутності.

Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, отримує пенсію відповідно до ЗУ "Про державну службу" та після призначення пенсії продовжує працювати суддею Дзержинського районного суду м. Харкова.

Так, ЗУ від 02.03.2015р. №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі ЗУ №213) у статтю 37 ЗУ "Про державну службу" внесено зміни, а саме: тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р.: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Також, ЗУ від 24.12.2015р. №911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі ЗУ №911), який вступив в дію з 01.01.2016р., внесено зміни до статті 37 ЗУ "Про державну службу" та зазначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.: особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані норми Закону є діючими, рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнані, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗУ від 02.03.2015 року №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України №213 встановлено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ЗУ "Про державну службу", таким чином вказане положення стосується саме призначення пенсії, а не її виплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 з 01.06.2015 року скасовано норми щодо призначення пенсії відповідно до "спеціальних" законів, змін щодо порядку виплати пенсії не вносились, тому відсутні підстави для поновлення виплати пенсій, особам, що працюють на посадах державних службовців.

Слід зазначити, що ЗУ №213 були внесені зміни до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" та ч. 5 ст. 37 передбачалось, що з 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність" виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, на підставі ЗУ №911 внесено зміни до ч. 5 ст. 37 ЗУ "Про державну службу" - цифри "2016" замінено цифрами "2017".

Крім цього, рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016р. по справі №1-8/2016 розглянуто конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Вказаним рішенням встановлено, що абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, Закону У країни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку".

Таким чином, рішенням Конституційного суду України встановлено від 08.06.2016р., що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується йому після виходу у відставку.

Враховуючи вищевказане, оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді Дзержинського районного суду м. Харкова відсутні підстави для поновлення та виплати позивачу пенсії як державному службовцю з 01.06.2015р.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.03.2016 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2016р. по справі № 638/816/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2016 р.