Ухвала суду № 58404364, 16.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 876/3593/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника позивача Заркевича А.В.,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ТзОВ «Даноша» звернулося з позовом до Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000812200 від 22.09.2015 року.

Позивач посилався на те, що 22.09.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812200 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 157 731,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків контролюючого органу про неможливість реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Даноша» з ТзОВ «Прод-Тор» у травні 2015 року в частині придбання ячменю, в результаті чого неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Вважаючи такі висновки відповідача протиправними, позивач просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Даноша», подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що реальність господарських операцій між ним та ТзОВ «Прод-Тор» підтверджується належно оформленими первинними документами. Крім того зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом тягне негативні наслідки саме для цього підприємства та не може впливати на правильність формування ТзОВ «Даноша» своїх податкових зобов'язань.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В справі встановлено, що Калуською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Прод-Тор» за період з 01.01.2015 по 01.06.2015 року, за результатами якої складено акт за № 922/22-00/32464900 від 03.09.2015 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду за травень 2015 року в сумі 157 731 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812200 від 22.02.2015 року , яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 157731 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з ТзОВ «Прод-Тор», у зв'язку із чим безпідставно завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, зазначає наступне.

У матеріалах справи є договір поставки товару № 53 від 06.05.2015 року та специфікації №1 та №2 від 06.05.2015 року до даного договору, згідно яких ТзОВ «Прод-Тор» (постачальник) зобов'язується поставляти у власність покупцю ТзОВ «Даноша» зернові культури (ячмінь) на умовах визначених у договорі та специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару в порядку та на умовах визначених договором. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2015 року. Договір скріплений печаткою ТзОВ «Прод-Тор» ( код 39254345, 21100, м. Вінниця, вул. Київська,16, р/р 26004162100055 в ПУАТ «Укрінбанк», МФО 300142, ІПН 392543402284) з проставленим підписом директора ТзОВ «Прод-Тор» ОСОБА_3

На виконання умов договору ТзОВ «Прод-Тор» було складено та виписано видаткові накладні № РН-0000151 від 15.05.2015, № РН-0000155 від 18.05.2015, № РН-0000156 від 18.05.2015, № РН-0000157 від 18.05.2015, № РН-0000158, № РН-0000159, № РН-0000160 від 20.05.2015 за період з 01.01.2015 по 01.06.2015 на загальну суму 1 092 752, 00 грн., в т.ч ПДВ 157731,17 грн. У виписаних ТзОВ «Прод-Тор» видаткових накладних проставлено підпис та ПІБ у графі «від постачальника» із зазначенням посади-директор ОСОБА_3, підпис у графі отримав - ОСОБА_4 згідно довіреностей, вказано номенклатуру і кількість придбаного товару (ячменю).

Постачання ячменю ніби то здійснювалося транспортом ТзОВ «Прод-Тор» відповідно до товарно-транспортних накладних № 0000000151 від 15.05.2015, № 0000000155, № 0000000156, № 0000000157, від 18.05.2015, № 0000000158, № 0000000159, № 0000000160 від 20.05.2015 року. Товариством також подано листки якості сировини та надано зважувальні квитанції. Розрахунок з ТзОВ «Прод-Тор» за отриманий товар (ячмінь) проведено у безготівковій формі на загальну суму 1219261,00 грн. згідно платіжних доручень за № 8822 від 18.05.2015, № 8881, №8882, №8883 від 19.05.2015, № 9076, №9077, № 9078 від 21.05.2015, № 9155, №9156 від 22.05.2015 року.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно із п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до наявних в справі матеріалів кримінального провадження № 12015020010002955 від 07.05.2015 року, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212 КК України відносно ОСОБА_3 та згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 з'ясовано, що 29.05.2014 року він засуджений Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст.185 КК України до 3,1 років позбавлення волі . З липня 2014 по березень 2015 року утримувався в ГВК №7 (Херсонська область) , а з середини березня по липень 2015 року - в Стрижанівській виправній колонії.

Згідно матеріалів кримінального провадження засуджений вести або керувати фінансовою діяльністю ТзОВ «Прод-Тор», контактувати з службовими особами ТзОВ «Даноша», укладати договори, виписувати бухгалтерські документи, знімати з банківським рахунків кошти об'єктивно не мав можливості, оскільки згідно вироку Вінницького міського суду від 19.08.2014 року ОСОБА_3 засуджений до 3 років 1 місяця позбавлення волі та реально відбував покарання в місцях позбавлення волі. При цьому він свою причетність до діяльності ТзОВ «Прод-Тор» заперечує, та вказує, що жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТзОВ «Прод-Тор» він не підписував, оскільки ніколи не був посадовою особою даного підприємства.

Крім того, що Договір поставки товару №53 від 06.05.2015 року не було підписано однією із сторін, зокрема, покупцем - генеральним директором ТзОВ «Даноша» ОСОБА_5, а отже в силу вимог пункту 9.1 цього ж Договору останній вважається неукладеним (том І, а.с.171-172).

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Отже, відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом вищевказаних приписів п.44.1. ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій. Ваговим аргументом дефектності первинних документів є експертизи підписів або пояснення особи про те, що вона не підписувала документи, не реалізовувала товар, не надавала послуги тощо, враховуючи , що підпис особи, яка склала документ, є обов'язковим реквізитом, то в такому випадку такий документ не буде мати юридичної сили первинного документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 05.03.2012 року в справі № 21-421а11, в якій зазначено, що якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

У відповідності до приписів п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість реального здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Прод-Тор» щодо придбання товару ( ячменю), оскільки особа, яка ніби то підписала первинні документи, перебувала під вартою. В зв'язку з цим відображення ТзОВ «Даноша» у податковому обліку податкових накладних за операціями, які фактично не відбулися, не дає йому права на податковий кредит.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач довів законність прийнятого податкового повідомлення-рішення належними доказами.

Апелянт не спростував наведені в акті перевірки порушення. Зібрані в справі докази спростовують доводи апелянта про реальність господарських операцій з ТзОВ «Прод-Тор», а подані документи не підтверджують законність дій ТзОВ «Даноша».

Покликання апелянта на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.11.2015 року, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КпАП України у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, суд до уваги не приймає, оскільки факт порушення податкового законодавства ТзОВ «Даноша» підтверджується сукупністю інших доказів, зібраних у справі.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку , що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та підставою для її задоволення бути не можуть.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі № 809/189/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський