Ухвала суду № 58404336, 14.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 р. Справа № 876/1544/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «Білозірська» до Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - відділ Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області, та відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Білозірська» (далі - ПСП) звернулося до суду з позовом до Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області (далі - РУЮ) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора РУЮ (далі - Державний реєстратор) індексний номер 26489338 від 26.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішеннями зареєстроване право ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки на підставі відповідного договору з ОСОБА_1 Посилається на те, що позивач ще раніше уклав з ОСОБА_1 щодо цієї ж земельної ділянки договір оренди землі, який зареєстрований у встановленому порядку, а строк його дії ще не минув. Відтак, допущено одночасне існування державної реєстрації прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі №819/3531/15 позов задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням його оскаржив відповідач, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі вказує, що до реєстраційної служби подано повний та належно оформлений пакет документів для вчинення відповідних реєстраційних дій, а державний реєстратор вжив необхідних заходів при проведенні реєстрації договору оренди, здійснення яких від нього вимагають норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

ПСП просило провести розгляд справи за відсутності його представника.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) сільськогосподарського призначення площею 3,60га, що знаходиться на території Білозірської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Лановецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області (а.с.10).

10.03.2006 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП (орендар) укладено договір оренди землі №543 на вказану земельну ділянку (далі - Договір; а.с.8-9).

У п.8 Договору зазначено, що договір укладено на 10 років. Відповідно до п.43 Прикінцеві положення Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію Договору проведено 26.06.2007 у Лановецькому районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» із внесенням відповідного запису у Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга). У Державному реєстрі землі про вищезазначене вчинено запис від 26.06.2007 №040765202897, що підтверджується відміткою на останній сторінці Договору та відомостями Книги (а.с.80-82).

Договір є чинним, строк його дії не закінчився, достроково договір не розірваний, записи про розірвання або припинення Договору у Книзі відсутні.

01.10.2015 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди землі на цю ж земельну ділянку (далі - Договір-1), яка є предметом Договору.

13.11. 2015 Державним реєстратором було направлено запит №2-14/379 від 13.11.2015 до відділу Держгеокадастру у Лановецькому районі Тернопільської області (далі - Відділ) щодо наявності/відсутності чинного договору оренди земельних ділянок, в т.ч. за кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.85).

Із відповіді на цей запит від 13.11.2015 №8-1911-99.5-1933/2-15 вбачається, що дані щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку із вказаним кадастровим номером відсутні (далі - Інформація; а.с.20).

24.11.2015 ОСОБА_2 звернувся до Державного реєстратора із заявою та доданими документами для реєстрації іншого речового права на підставі Договору-1.

26.11.2015 Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26489338 (далі - Рішення), а саме: проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки, яка вказана вище на підставі Договору-1.

Відповідно до ч.2 ст.19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон №1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).

Згідно з частинами 3 і 4 ст.3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з ч.3 цієї статті, та у випадках, визначених ст.28 цього Закону.

За приписами п.1 ч.2 ст.9 цього Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п.8-1 ч.2 ст.9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 01.01.2013, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року № 21-760а15.

Як правильно установив суд першої інстанцій Договір належним чином зареєстрований і є чинним, що унеможливлює здійснення державної реєстрації Договору-1, до закінчення строку дії попереднього Договору.

Рішення Державного реєстратора порушує права ПСП, оскільки у цьому випадку допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку. При цьому, першочергове право оренди виникло саме у позивача на підставі Договору.

Факт наявності у Державного реєстратора на момент прийняття Рішення Інформації (недостовірної) від Відділу не може бути перешкодою для задоволення даного позову.

Відповідні доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог наведеного законодавства.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до ч.2 ст.88 КАС судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги та встановлено строк для цього до дня ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, враховуючи, що на день ухвалення судового рішення РУЮ не сплачено у встановлений строк судовий збір за подання апеляційної скарги, такий підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань апелянта за рішенням суду.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області 1339,80 гривень судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 17 червня 2016 року.