Ухвала суду № 58404326, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22559/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 у справі за адміністративним позовом Громадянина Сирії ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Громадянин Сирії ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про:

- визнання неправомірним та скасування наказу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві на підставі якого громадянину Сирії ОСОБА_3 відмовлено у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язання Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сирії ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в прийнятті заяви про визнання позивача біженцем або особою, що потребує додаткового захисту є передчасною, оскільки під час розгляду повторної заяви позивача, відповідач не дослідив ситуацію в Сирії, яка могла значно погіршитись станом на 22.09.2015 (повторного звернення позивача до міграційної служби із заявою про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином Сирії, за національністю араб, за віросповіданням мусульманин - шиїт.

06.05.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду зазначеної заяви та проведених співбесід, 27.08.2014 працівником Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві підготовлено висновок із рекомендацією відмовити іноземцю у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі якого рішенням Державної міграційної служби України №542-14 від 20.10.2014 позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в Україні як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону № 3671-VI, відсутні.

Повідомленням Головного управління Державної міграційної служби України місті Києві № 121 від 03.11.2014 позивача повідомлено про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись з рішенням Державної міграційної служби України № 542-14 від 20.10.2014, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 у справі № 826/19132/15, залишеною без змін ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 12.05.2015 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2015 та ухвалу Київського адміністративного апеляційного суду від 12.05.2015 у справі № 826/19132/15.

22.09.2015 позивач повторно звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві із заявою про визнання громадянина Сирії Арабської республіки ОСОБА_3 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки у заявника змінились умови передбачені п. 1 ,13 частини першої ст. 1 Закону.

В заяві зазначив, що не може повернутись в країну свого походження через війну та через те, що не хоче служити в армії, адже не підтримує жодної зі сторін конфлікту. Також зазначив, що ситуація в Сирії кожен день погіршується.

22.09.2015 позивач отримав повідомлення № 199 про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі Наказу № 704 від 22.09.2015.

Позивач вважає зазначений наказ неправомірним та просить його скасувати.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є: Конвенція про статус біженців 1951 року, Протокол щодо статусу біженців 1967 року та Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-VI від 08.07.2011(далі по тексту - Закон № 3671-VI).

Згідно частини шостої ст. 5 Закону України № 3671-VI від 08.07.2011 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Тобто, вказаною нормою встановлено вичерпний перелік підстав за яких центральний орган виконавчої влади може відмовити у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На думку відповідача, громадянин Сирії ОСОБА_3 в повторній заяві від 22.09.2015 вказав підстави надання йому статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, аналогічні підставам викладеним у заяві поданій позивачем 06.05.2014.

Проте, приймаючи оскаржуване рішення за результатами розгляду заяви від 22.09.2015, відповідач не приділив увагу зазначеному позивачем в своїй заяві-анкеті про те , що він не може повернутись в країну свого походження через війну та через те, що не хоче служити в армії, адже не підтримує жодної зі сторін конфлікту, а також про те, що ситуація в Сирії кожен день погіршується.

Відповідач належним чином не дослідив, який рівень небезпеки для позивача існував саме на момент подання повторної заяви, та не проаналізував належним чином інформацію, повідомлену позивачем в заяві про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, анкеті, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Сирії станом на 22.09.2015 і не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, що не відповідає вимогам ст. 3 Європейської конвенції про права людини, яка забороняє вислання осіб у країну, де вони можуть зазнати переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. Також, не вчинено інших дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей для уточнення інформації щодо ситуації у країні громадянської належності позивача станом на час прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що умови, за яких може бути застосований п. 13 частини першої ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» могли змінитись у порівнянні із умовами, що були чинні на момент першого звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та на час прийняття рішення № 542-14 від 20.10.2014 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність прийнятого наказу № 304 від 22.09.2015 про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає не підтвердженими доводи апелянта про те, що причини, які викладені у заяві від 06.05.2014 та причини, викладені у заяві від 22.09.2015 не змінилися, оскільки під час прийняття рішення про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Сирійської Арабської республіки ОСОБА_3 дані обставини відповідачем не перевірялися.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 14.06.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.