Ухвала суду № 58404170, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7139/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Зальцберг Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії, визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), оформлене протоколом від 05 квітня 2016 року, про накладення на Арбітражного керуючого ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4» 28.02.2013 року. .

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 28.02.2013 року» до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з вказаних в ч. 1 ст. 117 КАС України обставин.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Зміст вказаної норми дає підстави для висновку, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Дослідивши клопотання про забезпечення позову, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено існування визначених ст. 117 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не наведено достатньо обґрунтованих доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди саме її правам, свободам та інтересам, а також які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення адміністративного позову може застосовуватися лише з підстав, визначених у ст. 117 вказаного Кодексу.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такими клопотанням, позовним вимогам.

В обґрунтування наявності визначених ст. 117 КАС України обставин для забезпечення позову позивач вказала на те, що Міністерство юстиції України безпідставно створено перешкоду у веденні судових справ про банкрутство, яких наразі 15 і у яких вона виконує професійні обов'язки арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та має передумови для порушення прав та охоронюваних законом інтересів банкрутів та їх кредиторів, що може призвести до настання незворотних істотно-негативних наслідків для сторін та учасників проваджень у справах про банкрутство, оскільки процедурність ведення справи про банкрутство згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чітко регламентована строками, термінами та умовами. Вказано також, що подальший захист прав, свобод та інтересів як позивача, так і інших сторін та учасників проваджень у справах про банкрутство може бути неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, окрім того, очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює такі доводи та звертає увагу на те, що у заяві про забезпечення позову позивач просив зупинити дію спірного наказу Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 28.02.2013 року» в повному обсязі.

У такому разі, забезпечення позову шляхом обраного позивачем способу фактично впливає на вирішення справи по суті, оскільки направлено не на саме рішення, а на наслідки його виконання.

Забезпечуючи позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про відмову в праві на провадження діяльності, яка пов'язана з виконанням функціональних обов'язків, суд фактично продовжує повноваження (суб'єктом владних повноважень), в даному випадку продовження обов'язків арбітражного керуючого, з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою винагород тощо. Тобто, задовольняючи клопотання щодо забезпечення позову, фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Отже, забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суд фактично вийшов би за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позаяк незалежно від зупинення або незупинення дії спірного наказу, це не матиме наслідком неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову або ускладнення його виконання, оскільки не спричиняє незворотних наслідків.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим, при цьому доводи апелянта висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії, визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч. 2 ст. 211 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17 червня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.