Постанова № 58404154, 14.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 876/3230/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Кулик Т. Б.

представника відповідача Середяк Б. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року по справі № 813/658/16 за позовом Приватного підприємства "Санодент" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23 лютого 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2016 року №0001341702, №0001351702 та №0000042212.

Позов тим, що висновки акта Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, а в ході перевірки відповідачем належним чином не досліджено всі обставини справи, що призвело до хибних висновків, які відображено в акті перевірки та які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано винесені Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2016 року №0001341702, від 28 січня 2016 року №0001351702, від 28 січня 2016 року №0000042212.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що договір купівлі-продажу частки корпоративних прав від 5 березня 2013 року, поданий позивачем на підтвердження відчуження корпоративних прав не є нотаріально посвідчений та не був наданий відповідач на час проведення перевірки. Крім того зазначає, що позивачем не надано жодного документального підтвердження проведення розрахунків за цим договором.

Також в апеляційній скарзі вказано, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану постанову - скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Санодент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2012 року до 17 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 4 січня 2016 року №1/13-04-22-00/36417084 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 47500 грн;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 59674,31 грн;

- підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту 16 і підрозділу 10 розділу XX Кодексу, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на загальну суму 2877,75 грн.

Проведеною перевіркою встановлено заниження ПП «Санодент» показників у рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи» в 2013 році на суму 250000 грн.

Відповідно до редакції Статуту ПП«Санодент» від 24 березня 2009 року №14151020000021825 засновниками підприємства являються ОСОБА_2 із часткою 50% що становить 250000 грн та ОСОБА_3 із часткою 50% що становить 250000 грн.

Відповідно до заяви від 5 березня 2013 року завіреної приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І., „...ОСОБА_5, прошу вивести мене зі складу учасників - засновників ПП „Санодент", що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Ак. Назаренка, 11/19. Одночасно повідомляю, що майнових, фінансових та інших претензій до ПП „Санодент" та його засновників, не маю і не матиму в подальшому. У зв'язку з моїм виходом з ПП «Санодент» прошу змінити юридичну адресу ПП «Санодент», внести відповідні зміни до Статуту ПП «Санодент» та зареєструвати його згідно з чинним законодавством України.".

Відповідно до нової редакції Статуту від 20 березня 2013року №14151050002021825 засновником ПП «Санодент» являється ОСОБА_3 із часткою 100% що становить 500 000 гри.

В ході проведення перевірки ДПІ у Галицькому p-ні м.Львова ТУ ДФС у Львівській обл. надано лист посадовим особам ПП «Санодент» від 22 грудня 2015 року №16191/13-04-22-00 з вимогою надати для проведення перевірки документальне підтвердження повернення внесків ОСОБА_2, у зв'язку із виходом її зі складу засновників підприємства або підтвердження продажу корпоративних прав.

Станом на 25 грудня 2015 року посадовими особами ПП «Санодент» не було представлено документів зазначених у вимозі.

Приймаючи оскаржене рішення в частині заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 47500 грн суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повернуто одному із засновників його внесок у статутний капітал підприємства, а тому доходу ним не одержано. Таким чином податковий орган помилково дійшов висновку про заниження ПП "Санодент" інших доходів та безпідставно визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем долучено договір купівлі- продажу частки у статутному капіталі ПП «Санодент» від 05 березня 2013 року.

Водночас з аналізу вказаного договору зрозуміло, що такий не є нотаріально посвідченим, а факт відмови від частки в статутному фонді підтверджується заявою ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників- засновників ПП «Санодент», яка завірена приватним нотаріусом.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що 1 вересня 2013 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 6 червня 2013 року № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 року за № 1109/23641.

Згідно з вимогами цієї постанови з 1 вересня 2013 року готівкові розрахунки між фізичною особою та підприємством (підприємцем) за товари (роботи, послуги) не мають перевищувати 150000 гривень. Крім того, фізичні особи між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, можуть розраховуватися готівкою в розмірі не більше 150000 гривень.

Водночас позивачем не надано жодних документів, які підтверджують факт проведення розрахунків за цим договором.

Таким чином, сума 250000 грн підлягає віднесенню до складу інших доходів ПП «Санодент» на підставі підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59674,31 грн.

Відповідно до Статуту позивача засновником підприємства ПП «Санодент» є ОСОБА_3 статутний капітал утворюється у розмірі 500000 грн.

Рішенням №2 від 7 жовтня 2015 року затверджено ліквідаційний баланс ПП «Санодент» майно та кошти, у зв'язку з ліквідацією ПП «Санодент», передано у власність власнику ПП «Санодент» ОСОБА_3, в тому числі передано у власність нерухоме майно ПП «Санодент», а саме нежитлові приміщення, загальною площею 40,3 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до акту прийняття-передачі нежитлових приміщень від 7 жовтня 2015 року:

1. 29 травня 2015 року власником ПП «Санодент» прийнято рішення про ліквідацію ПП «Санодент», 7 жовтня 2015 року власником ПП «Санодент» прийнято рішення про передачу майна та коштів, у зв'язку з ліквідацією ПП «Санодент» у власність власнику ПП „Санодент" ОСОБА_3 (Рішення № 2).

2. На виконання рішень власника ПП «Санодент», в особі уповноваженої ліквідатором ПП «Санодент» особи - Темірова Івана Олександровича, передає, а ОСОБА_3 приймає у власність нежитлові приміщення, загальною площею 40,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1

Отже, відповідно до рішення №2 від 7 жовтня 2015 року та акту прийняття - передачі нежитлових приміщень від 7 жовтня 2015 року та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 40,3 м2, за адресою АДРЕСА_1 видане Львівським міським управлінням юстиції свідоцтво про право власності, серія та номер 49238812 від 7 грудня 2015 року перейшло власнику ОСОБА_3.

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва Форма №1-М від 21 грудня 2015 року № НОМЕР_1 залишкова вартість основних засобів, які рахувалися на балансі ПП „Санодент" станом на 1 січня 2015 року становила 441,9 тис. грн, та згідно даних бухгалтерського обліку, а саме відомостей нарахування амортизації балансова вартість нежитлового приміщення станом на 1 січня 2015 року складала 441849,7 грн. Враховуючи наведене вище, ОСОБА_3 отримала дохід в грудні 2015 року дохід у вигляді вартості основних засобів, які рахувалися на балансі ПП „Санодент" в сумі 441849,7 грн.

ПП «Санодент» в грудні 2015 року надало дохід у вигляді основних засобів гр.ОСОБА_3 вартість якої, з врахуванням коефіцієнта, визначеного у порядку пункту 164.5 статті 164 ПКУ становить 301416,55 грн ((441849,7 грн - 12180,00 грн).*1,25+12180,00*1,176471)- 250000 де 441849,7 грн - балансова вартість майна, 12180 грн - десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня 2015 року, 1,176471 та 1,25 - коефіцієнти), 250000,00 грн. - сума внеску в статутний фонд, отже, гр.ОСОБА_3 отримала додаткове благо у вигляді отримання вартості основних засобів в сумі 301416,55 грн.

ПП «Санодент» не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 59674,31 грн ((301416,55 грн-12180 грн)*20%+12180 грн* 15%).

Відповідно до статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства до статутного капіталу можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Згідно з абзацом «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі і дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Таким чином, у разі надання доходів у негрошовій формі база оподаткування збільшується на «натуральний» коефіцієнт, який при застосуванні до доходу ставки ПДФО в розмірі 15% становить 1,176471, а при застосуванні ставки ПДФО в розмірі 20% - 1,25.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167,4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пункту 171.2 статті 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Приймаючи оскаржене рішення в частині заниження податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 59674,31 грн суд першої інстанції виходив з того, що фізичною особою - засновником Підприємства ОСОБА_3 не отримано інвестиційного прибутку з продажу інвестиційних активів, а відтак підстав для сплати податку з доходів фізичних осіб немає.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що саме на позивача, як на податкового агента було покладено обов'язок по нарахуванню і сплаті податку на доходи фізичних осіб при передачі майна в процесі ліквідації.

Щодо донарахування військового збору за 2015 рік на загальну суму 2877,75 грн, то підчас проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_3 отримала дохід в грудні 2015 року дохід у вигляді вартості основних засобів, які рахувалися на балансі ПП «Санодент» в сумі 191849,70 грн. тобто не нарахувала, не утримала та не сплатила військовий збір до бюджету за 2015 рік на суму 2877,75 грн.

Законом України від 31 липня 2014 року №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями доповнено пунктом 16і, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір.

Водночас Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (пункт 16і підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього ПКУ (підпункт 1.1 пункт 16і підрозділу 10 ПКУ), а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункт 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (стаття 163 ПКУ).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПКУ. Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, що передбачені підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПКУ.

Отже, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений пунктом 164.2 статті 164 ПКУ, у т.ч. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) а також іноземні доходи. Крім того, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа - підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому для визначення об'єкта оподаткування до вказаних доходів мають бути застосовані норми окремих статей розділу IV ПКУ.

Ставка збору складає 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3 пункт 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зокрема, підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов'язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок.

Порядок сплати (перерахування) збору до бюджету визначено пунктом 168.4 статті 168 ПКУ, відповідно до підпункту 168.4.1 якого збір, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно із БКУ.

Так, частину другу статті 29 Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 року № 2456- VI зі змінами та доповненнями (далі - БКУ) доповнено пунктом І2, яким передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належить військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пунктів 4 і 5 статті 45 БКУ податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). При цьому, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Водночас статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Отже, банки при прийомі платіжних документів на виплату доходів на користь платників повинні дотримуватись підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ щодо одночасного подання розрахункового документа на перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Разом з цим, платник, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити військовий збір з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункт 168.2 статті 168 ПКУ).

Підпунктом 1.5 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті 171 ПКУ з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16і підрозділу 10 розділу XX ПКУ платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПКУ.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання ним податкових обов'язків визначено пунктом 176.2 статті 176 ПКУ, а саме своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету збір з доходу, що виплачується на користь платника та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, а також суми утриманого з них податку (збору) до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Згідно з абзацом «а» пункту 176.1 статті 176 ПКУ платники - фізичні особи зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, якщо такий платник зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію.

Форми та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, відповідно до абзацу «в» пункту 176.1 статті 176 ПКУ платники - фізичні особи зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Приймаючи оскаржене рішення в частині донарахування військового збору за 2015 рік на загальну суму 2877,75 грн суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із відсутністю інвестиційного прибутку від переходу у власність нежитлових приміщень, не було підстав для включення вартості переданого ОСОБА_3 майна в якості повернення внеску в статутному фонді підприємства до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та його оподаткування військовим збором.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що наведеними вище законодавчими нормами напряму передбачено обов'язок позивача, як податкового агента, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що, у відповідності до статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року по справі № 813/658/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складено 17 червня 2016 року