Постанова № 58404124, 09.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 876/4783/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про скасування рішень ради,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та з уточненням позовних вимог просив скасувати пункт ІІІ рішення №232 від 23.12.2013 року 25 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, пункт ІІ рішення №248 від 03 квітня 2014 року 27 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, рішення №267 від 28 травня 2014 року 28 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що разом із померлими батьками та сестрою був членом колгоспного двору, майно якого відповідно до ст. 120 ЦК УРСР належить на праві спільної сумісної власності. Позивач наголошує, що згідно ч.6 ст. 115 ЗК України спірна земельна ділянка може бути передана у власність чи користування іншій особі тільки після вилучення у попереднього землекористувача, тобто у позивача по справі.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року в справі №607/9942/14а в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року в справі №607/9942/14а та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи і виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що домогосподарство по АДРЕСА_1 належало колгоспному двору, членами якого, станом на 01 липня 1990 року, були: голова двору - ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_5, син - ОСОБА_2 (позивач).

Зі всіх вказаних осіб в живих залишився лише позивач.

Станом на 01 січня 2014 року в особистому користуванні об'єкта погосподарського обліку (домогосподарства по АДРЕСА_1), єдиним членом якого є позивач, перебувала, зокрема, земельна ділянка площею 0,31 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

02 грудня 2013 року ОСОБА_6, житель АДРЕСА_1, звернувся до сільського голови с. Підгородне з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,31 га. Вказує, що за даною адресою він проживав з нині покійними дідом та бабою, у користуванні яких перебувала ця земельна ділянка і використовувалась ними для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши вказану заяву, Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області на 25 сесії 6 скликання прийняла рішення № 232 від 23 грудня 2013 року, пунктом ІІІ якого вирішено:

- призупинити право користування земельною ділянкою площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства, яка рахувалась за померлим ОСОБА_3. Перевести земельну ділянку площею 0,31 га в землі не надані у власність або постійне користування (рілля) для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту;

- дати дозвіл гр. ОСОБА_6 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га в межах населеного пункту в с. Підгородне Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі не надані у власність або постійне користування (рілля);

- зобов'язати гр. ОСОБА_6 замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у ліцензованій організації та подати на затвердження сесії сільської ради у встановленому законодавством порядку.

В подальшому, 03 квітня 2014 року, Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області на 27 сесії 6 скликання прийнято рішення № 248 згідно якого вирішено:

-підпункт І пункту ІІІ рішення № 232 від 23 грудня 2013 року 25 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області відмінити;

-вилучити ст. 17 Земельного кодексу України з рішення № 232 від 23 грудня 2013 року 25 сесії Підгороднянської сільської ради.

Далі по тексту залишились ті самі положення.

28 травня 2014 року рішенням № 267 28 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області вирішено:

-погодити акти земельної комісії Підгороднянської сільської ради від 13 травня 2014 року по обстеженні земельної ділянки в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства площею 0,31 га;

-ОСОБА_2 попередити про самозахват земельної ділянки площею 0,31 га для ведення особистого селянського господарства і до 1 вересня 2014 року звільнити самовільно зайняту ділянку.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не було права власності чи права постійного користування вказаної вище земельної ділянки. Жодних дій, котрі свідчили б про те, що він бажає набути таких прав не вчиняв, а тому Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області діяла в межах повноважень, наданих їй законом при розгляді заяви ОСОБА_6 та прийнятті рішення.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного адміністративного суду зважаючи на таке.

Приналежність домогосподарства до колгоспного двору сторонами не оспорюється та підтверджується рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 23 січня 2014 року (а.с. 12-14).

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР ( у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Таким чином, оскільки позивач не втратив свою частку у майні, яке належало до колгоспного двору, що крім того вказується у рішенні Апеляційного суду Тернопільської області, то такий є власником цієї частки майна.

Відповідно до ч.5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, враховуючи наведене положення, відповідач не вправі був приймати оскаржувані рішення, так як позивач по справі ОСОБА_2 володіє правом власності на частку в майні домогосподарства, в тому числі і на частину спірної земельної ділянки, що підтверджується записами в погосподарських книгах і це право не було припинене, незважаючи на те, що таке не було офіційно зареєстроване державними органами.

Таким чином апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року в справі №607/9942/14а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати пункт ІІІ рішення №232 від 23 грудня 2013 року 25 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області «Про розгляд заяв на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Підгороднянської сільської ради».

Скасувати пункт ІІ рішення №248 від 03 квітня 2014 року 27 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області «Про розгляд подання прокуратури про усунення порушень земельного законодавства».

Скасувати рішення №267 від 28 травня 2014 року 28 сесії 6 скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області «Про розгляд заяв».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді С.П. Нос

Т.В. Онишкевич

Повний текст виготовлено 13.06.2016 року