Ухвала суду № 58404011, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27345/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Сахнюк І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу № 591 о/с від 06.11.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ; поновлення на службі в органах внутрішніх справ України в Міністерстві внутрішніх справ України на рівнозначній посаді заступника начальника - начальника відділу попередження та викриття правопорушень на об'єктах легального обігу наркотичних засобів; зобов'язання виплатити середній заробітк за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з 18.08.1997 р. працював в органах Міністерства внутрішніх справ України (а саме - в ГУМВС України в Київській області), що підтверджується витягом з трудової книжки.

Наказом ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 р. за № 591 о/с згідно з п. 10 і 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з посади заступника начальника управління - начальника відділу попередження та викриття правопорушень на об'єктах легального обігу наркотичних засобів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, попередження позивача про звільнення через скорочення штатів є таким, що відбулося в силу Закону.

Приписами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580 передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З огляду на вказану норму, для правильного вирішення справи колегії суддів необхідно з'ясувати факт виявлення бажання позивачем проходити службу в поліції та повідомлення свого рішення новоствореному органу.

Разом з тим, при дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач з відповідним рапортом не звертався до жодного з відповідачів.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на момент прийняття Закону № 580 йому не було відомо про подальшу долю міліції, а виступи та коментарі Прем'єр - Міністра дали підстави позивачу вважати, що про майбутнє вивільнення його повідомлять за 2 місяці на підставі ст. 492 КЗпП України.

В той же час, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість, прийняття на службу до поліції за ініціативою Головного управління Національної поліції в Київській області не передбачене.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пріоритетність спеціальних норм законодавства над загальними при вирішенні даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необгрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.