Ухвала суду № 58403965, 07.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/22288/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Каліушко Ф.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу період перебування у закордонному відрядженні в російській будівельній компанії в країні Сирія з 11.09.1994 по 22.01.2002 протиправними;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період перебування у закордонному відрядженні в російській будівельній компанії в країні Сирія з 11.09.1994 по 22.01.2002.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною вище постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва з 21.01.2014 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особа потерпіла від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

05.06.2014 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва з заявою щодо роз'яснення йому на підставі якого закону за період перебування у довгостроковому закордонному відрядженні проставлена заробітна плата нуль гривень з 01.07.2000 по 28.02.2002, що фактично свідчить про роз'яснення йому відсутності зарахування трудового стажу за цей період.

Відповідно до листа УПФ України в Дарницькому районі м. Києва №289/р-242 від 20.06.2014 відповідачем надано позивачу відповідь, що якщо особа працювала за кордоном в установах колишнього СРСР та УРСР або за відрядженням цих установ, пенсія може обчислюватись із заробітку, виплаченому у радянських карбованцях, відтак у відповідності до наданих заперечень, зарахувати період роботи з 11.06.1994 по 23.01.2002 на підставі довідки, виданої ВАТ «Зарубежэнергострой» немає законних підстав.

Водночас, позивачем направлено запит до Департаменту управління справами Міністерства енергетики Російської Федерації відносно надання інформації, на який останнім надіслано архівну довідку №04-ПГ-5403/2079 від 05.12.2014, з якої вбачається, що позивач працював за направленням Міністерства енергетики та електрифікації СРСР в службовому відрядженні, по закінченню якого позивач мав право на відпустку у розмірі 48 робочих днів. Також, ВАТ «Зарубежэнергострой» було надано довідку №ЗЄС/2-130 від 10.03.2014 про нараховану заробітну плату в рублях, в якій вказана помісячна заробітна плата за спірний період із зазначенням, що з усіх сум включених до довідки здійсненні відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації. Також зазначені обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Росії після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при винесенні постанови від 28.01.2016 Дарницький районний суд м. Києва керувався Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, але згідно документів, позивач працював у Сирії та отримував заробітну плату у сирійських фунтах, тобто штатна посада за позивачем в ВАТ «Зарубежэнергострой» в період відрядження у країну Сирію не закріплювалась. Державами учасницями вищезазначеної угоди є Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу PCP, що підписали Союзний договір 1922 року, тобто, угода розповсюджується та є обов'язковою лише на територіях тих країн, які є державами членами даної угоди, отже, враховуючи викладене, зарахувати період роботи з 11.06.1994 по 23.01.2002 на підставі довідки, виданої ВАТ «Зарубежэнергострой», немає законних підстав.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї частини, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.

Також, відповідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

В силу ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» інтереси українських громадян, що тимчасово працюють за кордоном, захищаються міждержавними і міжурядовими угодами, що підписуються Україною з іншими державами.

В рамках Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони постійно проживають. Усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка здійснює таке забезпечення.

Отже, при призначенні в Україні пенсій громадянам України на території держав-учасниць зазначеної Угоди внески до Пенсійного фонду України за період роботи на території цих держав не сплачуються.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в довідці ВАТ «Зарубежэнергострой» №ЗЄС/2-130 від 10.03.2014 про нараховану заробітку плату в рублях вказана помісячна заробітна плата за спірний період із зазначенням, що з усіх сум включених до довідки здійсненні відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації.

Колегія суддів зазначає, що діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Росії після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 у справі № К/9991/77255/12.

Крім того, відповідно до ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у зарахуванні до трудового стажу позивача період перебування у закордонному відрядженні в російській будівельній компанії в країні Сирія з 11.09.1994 по 22.01.2002 є неправомірною, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що оскільки позивач працював у Сирії та отримував заробітну плату у сирійських фунтах, тобто штатна посада за позивачем в ВАТ «Зарубежэнергострой» в період відрядження у країну Сирію не закріплювалась, та те, що оскільки країна Сирія не відноситься до держав учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що підписали Союзний договір 1922 року, то зарахувати період роботи з 11.06.1994 по 23.01.2002 на підставі довідки, виданої ВАТ «Зарубежэнергострой» немає законних підстав, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки, як вбачається з архівної довідки №04-ПГ-5403/2079 від 05.12.2014, позивач працював за направленням Міністерства енергетики та електрифікації СРСР в службовому відрядженні, по закінченню якого позивач мав право на відпустку у розмірі 48 робочих днів. Також, ВАТ «Зарубежэнергострой» було надано довідку №ЗЄС/2-130 від 10.03.2014 про нараховану заробітну плату в рублях, в якій вказана помісячна заробітна плата за спірний період із зазначенням, що з усіх сум включених до довідки здійснені відрахування до Пенсійного фонду Російської Федерації. Також, зазначені обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу період перебування у закордонному відрядженні в російській будівельній компанії в країні Сирія з 11.09.1994 по 22.01.2002 протиправними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період перебування у закордонному відрядженні в російській будівельній компанії в країні Сирія з 11.09.1994 по 22.01.2002). Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: (1 218 х 0,4) х 2 = 974, 40 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 071, 84 грн. (974, 40 х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2016 - без змін.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 071, 84 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.