Ухвала суду № 58403949, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18824/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Заїць П.К.

від відповідача Литвиненко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 №0003092204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року скасувати.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки № 48/26-57-22-04-10/37674718 від 30.07.2015, в якому встановлено порушення пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 61947,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 17.08.2015 прийнято податкове повідомлення - рішення №0003092204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 92 920,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 30 973,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом ПП «Ан Транс» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, не підтверджуються первинними документами, що супроводжують господарські операції такого роду, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені платником податків з його контрагентом ТОВ «Грант Тайм» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, підписані сторонами на їх виконання, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, контрагент є фіктивним підприємством.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Ан Транс».

Колегією суддів встановлено, що між ПП «Ан Транс» (постачальник) в особі директора Самоляк О.А. та ТОВ «Фалькон Україна» (покупець) в особі директора Шаламай Д.М. укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 16-08-3/ВІН-Р від 16.08.2013.

Згідно з умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію.

Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру та якість товару визначається в специфікаціях до даного договору.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених в специфікаціях договору та згідно правил «Інкотермс».

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцеві одночасно з товаром наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- ТТН або завірену копію ТТН;

- сертифікати якості товару;

- карантинні сертифікати;

- ветеринарні сертифікати при необхідності;

- видаткові накладні на товар;

- податкові накладні на товар;

- копію форми № 29-сг;

- копію довідки Держкомзему про наявність власних та/або орендованих земель сільськогосподарського призначення.

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться на підставі акті прийому-передачі, укладеного між постачальником та покупцем (по кількості - на підставі залікової ваги порту, по якості - на підставі карток аналізу товару, виданих сертифікованою лабораторією в пункті прийому товару).

Ціна товару і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбавається на умовах даного договору, передбачена в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами підписано специфікації до договору поставки № 1від 16.08.2013, № 2 від 05.09.2013, згідно з якими здійснювалася поставка ріпаку продовольчого.

Крім того, між ПП «Ан Транс» (постачальник) в особі директора Самоляк О.А. та ТОВ «Фалькон Україна» (покупець) в особі директора Шаламай Д.М. укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 14-08-5/ОД-П від 14.08.2013 з умовами, аналогічними договору поставки № 16-08-3/ВІН-Р від 16.08.2013.

Сторонами підписано специфікацію до договору поставки № 1 від 14.08.2013, згідно з якою здійснювалася поставка пшениці фуражної.

На підтвердження отримання товару позивачем надано суду видаткові та податкові накладні, що підписані зі сторони ПП «Ан Транс» директором Самоляк О.А.

На підтвердження факту здійснення позивачем оплати на користь контрагента ПП «Ан Транс» за отриманий товар позивач надав банківські виписки.

Проаналізувавши надані документи на підтвердження виконання спірних господарських операцій по договорах поставки, що ідентичні за змістом, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Ан Транс» не мали реального характеру, оскільки в матеріалах справи відсутні докази транспортування, зберігання придбаного товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі, наявність яких передбачена умовами договорів поставки.

На підтвердження використання придбаного у ПП «Ан Транс» товару у власній господарській діяльності позивачем надано копію зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2013 № 0307л, укладеного з копанією Welisenta Trading LTD, за умовами якого здійснювалася поставка пшениці урожаю 2013 року, та докази його виконання.

Проте вказані докази не підтверджують, що за зовнішньоекономічним контрактом був реалізований товар, отриманий від ПП «Ан Транс», зважаючи на відсутність родових ознак такого товару, а також непідтвердження його придбання у ПП «Ан Транс»

При вирішенні справи колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 22.09.2015 по справі № 810/5645/14 та від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, що винесені в порядку 244-2 КАС України, в яких наведено правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 - засновник і директор ПП «Ан Транс», яким підписано всі первинні документи у спірних правовідносинах, вироком Приморського районного суду м. Одеси визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

ОСОБА_6 стверджував, що погодився за грошову винагороду перереєструвати на своє ім'я ПП «Ан Транс» без наміру здійснювати господарську діяльність.

Оскільки у даній справі ОСОБА_6 - засновник та директор ПП «Ан Транс» заперечує свою участь діяльності ПП «Ан Транс», зокрема й у підписанні договорів та будь-яких первинних документів, а, отже, виписані від його імені первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображені у цих документах відомості є безпідставним.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Ан Транс» не мали реального характеру, оскільки в сукупності не підтверджуються необхідними первинними документами, що передбачені для такого роду господарських операцій.

Крім того, відсутні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження формування податкових зобов'язань з податку на прибуток первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування власних податкових зобов'язань за наслідками таких господарських операцій.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ПП «Ан Транс» не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.06.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.