Ухвала суду № 58403868, 08.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"08" червня 2016 р.Справа № 804/16385/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю: секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення її з органів внутрішніх справ; поновити її на посаді слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по день поновлення на роботі; стягнути з ГУМВС України в Дніпропетровській області 10 000 гривень завданої моральної шкоди

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останніх.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 наказом ГУМВС України у Дніпропетровській області № 26 о/с від 09.02.2010 р. прийнята на службу в органи внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 59 о/с від 08.08.2014 р. старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3, слідчому слідчого відділу Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 11 вересня 2014 року по 06 липня 2017 року надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 р. капітана міліції Шубіну-Саланжій В.І., слідчого СВ Бабушкінського РВ Дніпропетровського міського управління, з 06 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів), згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ІХ Закону України "Про Національну поліцію".

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 р., в частині, що не суперечить вказаному закону (далі - Положення № 114).

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ, останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім, пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Отже, позивач попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону. При цьому, вжиття заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, приписами пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

З аналізу наведеного вбачається, що передумовою отримання пропозиції щодо посад (рівнозначних, вищих або нижчих щодо посад, які обіймала особа під час проходження служби у міліції) є наявність (виявлення) бажання, яке має бути оформлено та подано у порядку, визначеному п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, тобто, протягом трьох місяців з дня опублікування Закону.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", відповідно, 3-х місячний термін щодо попередження про майбутнє звільнення слід рахувати з 07.08.2015 р., отже, протягом 3-х місяців з цього моменту особа могла виявити бажання працювати у поліції.

Твердження ОСОБА_1, стосовно її звернення до відповідача із заявою про переведення для проходження служби в поліції, суд першої інстанції вірно вважав необгрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного - не надано. Крім того, відповідач 1 факт звернення ОСОБА_1 із заявою про бажання проходити службу в лавах національної поліції не підтвердив, надавши довідку від 10.03.2016 р. про відсутність відповідних рапортів позивачки за підписом начальника ВКЗ ГУ НПУ в Дніпропетровській області (а.с. 76), а також довідку від 24.02.2016 р. за підписом керівника ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. 75).

Доводи позивача про те, що її було позбавлено можливості написати рапорт про перехід на службу до поліції, також не знайшли свого підтвердження як в суді першої так і апеляційної інстанцій, оскільки позивачем у позовній заяві самостійно зазначено про те, що 04.11.2015 року їй було запропоновано з'явитись до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України для написання рапорту на звільнення у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до Головного управління Національної поліції, проте, останнього у встановленому порядку вона не зробила (а.с. 4).

Отже, позивач для вирішення організаційних питань щодо звільнення з системи органів МВС України, що ліквідуються, та подальшого проходження служби в органах національної поліції, що створюються, до Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України не прибула, з відповідними рапортами не зверталась. Зазначене свідчить про те, що вона не повідомила про намір працювати в новоствореній системі органів національної поліції.

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджено факту звернення ОСОБА_1 із рапортом (заявою) про бажання проходити службу в лавах національної поліції, що в силу даного Закону вважається не виявленням бажання на проходження служби в поліції.

Згідно пунктів 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. При цьому, перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, закон не передбачає різниці у наслідках застосування вказаної норми у відповідності до виду відпустки, а отже, перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ з підстав, визначених цим законом.

За викладених обставин, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що її звільнення проведено відповідачем всупереч нормам трудового законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, щодо заборони звільнення жінок, які перебувають у декретній відпустці. Крім того, за загальним правилом, пріоритетними у відносинах публічної служби є норми спеціальних законів, а загальні норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, про що неодноразово вказував Верховний Суд України в своїх рішеннях.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення № 114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За сукупністю наведених вище обставин, враховуючи належне попередження позивачки (в силу закону) про майбутнє звільнення за скороченням штатів, та невиявлення нею у встановлені законом строки бажання проходити службу у поліції, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ГУ УМВС України в Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай