Постанова № 58403658, 16.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 червня 2016 року 11:10 справа №826/87/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Проектно-технологічний інститут "КИЇВОРГБУД"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство "Проектно-технологічний інститут "КИЇВОРГБУД" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №1300/26-55-22-01.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/87/16 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 квітня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 16 вересня 2014 року №1300/26-55-22-01 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123. статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 108 761,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87 009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 752,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 01 вересня 2014 року №825/26-55-22-01/04012951 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД" (код ЄДРПОУ 04012951) з питань обчислення, повноти та своєчасності внесення підприємством до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 87 009,00 грн., а саме по періодах: 2013 рік - 87 009,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів/послуг по відносинам із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами, висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарської діяльності не підтверджується жодними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД" з його контрагентами - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг від 24 травня 2013 року №1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг вантажників для ручного навантаження будівельного сміття на автомобілі виконавця та послуг з вивозу цього сміття з території замовника, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Суворова, 4/6.

Відповідно до пункту 2.1 договору, вартість послуг за місяць визначається у відповідному акті надання послуг.

Замовник здійснює оплату безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 2.2 договору).

На підтвердження виконання умов договору про надання послуг від 24 травня 2013 року №1 позивачем надано акти надання послуг від 07 червня 2013 року, 19 червня 2013 року, 20 червня 2013 року, 29 червня 2013 року, 10 липня 2013 року, 12 липня 2013 року, 25 липня 2013 року, 31 липня 2013 року, 03 серпня 2013 року, 22 серпня 2013 року, 30 серпня 2013 року, 12 вересня 2013 року, 16 вересня 2013 року, 23 вересня 2013 року, 04 жовтня 2013 року, 18 жовтня 2013 року, 31 жовтня 2013 року, 18 листопада 2013 року, 02 грудня 2013 року, 11 грудня 2013 року, 30 грудня 2013 року.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень від 07 червня 2013 року №615 на суму 6 350,00 грн., від 07 червня 2013 року №619 на суму 6 350,00 грн., 20 червня 2013 року №677 на суму 2 000,00 грн., від 21 червня 2013 року №682 на суму 1 400,00 грн., від 03 липня 2013 року №718 на суму 1 000,00 грн., від 11 липня 2013 року №756 на суму 1 000,00 грн., від 16 липня 2013 року №783 на суму 700,00 грн., від 26 липня 2013 року №831 на суму 1 500,00 грн., від 01 серпня 2013 року №860 на суму 8 600,00 грн., від 13 серпня 2013 року №907 на суму 1 000,00 грн., від 22 серпня 2013 року №967 на суму 9 300,00 грн., від 03 вересня 2013 року №990 на суму 1 000,00 грн., від 13 вересня 2013 року №1047 на суму 12 000,00 грн., від 19 вересня 2013 року №1062 на суму 1 500,00 грн., від 23 вересня 2013 року №1087 на суму 4 580,00 грн., від 04 жовтня 2013 року №1143 на суму 9 700,00 грн., від 18 жовтня 2013 року №1208 на суму 9 700,00 грн., від 01 листопада 2013 року №1281 на суму 6 600,00 грн., від 18 листопада 2013 року №1342 на суму 7 300,00 грн., від 02 грудня 2013 року №1396 на суму 12 300, грн., від 16 грудня 2013 року №1486 на суму 6 200,00 грн., від 30 грудня 2013 року №1563 на суму 6 300,00 грн.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено типові договори на виконання топографо-вишукувальних робіт від 25 квітня 2013 року №13-1, від 03 червня 2013 року №13-02, від 01 серпня 2013 року №13-03, від 08 липня 2013 року №13-04, від 08 липня 2013 року №13-05 та від 03 вересня 2013 року №13-06, відповідно до умов яких, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню топографо-вишукувальних та камеральних робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договорів, вартість робіт та порядок розрахунків здійснюється згідно кошторису №1, який додається до договорів і є його невід'ємною частиною.

При закінченні робіт виконавець передає замовнику акт здачі-приймання топографо-вишукувальних робіт та технічний звіт в 4-х примірниках.

На підтвердження виконання умов договорів на виконання топографо-вишукувальних робіт від 25 квітня 2013 року №13-1, від 03 червня 2013 року №13-02, від 01 серпня 2013 року №13-03, від 08 липня 2013 року №13-04, від 08 липня 2013 року №13-05 та від 03 вересня 2013 року №13-06 позивачем надано кошториси на проектні (вишукувальні) роботи до зазначених Договорів, акти здачі-прийомки проектно-вишукувальних робі від 20 травня 2013 року №13-1а, від 18 червня 2013 року №13-02, від 12 серпня 2013 року №13-03, від 23 липня 2013 року №13-04, від 23 липня 2013 року №13-05, від 18 вересня 2013 року №13-06, копії технічних звітів від 03 червня 2013 року №13-02, від 01 серпня 2013 року №13-03, від 08 липня 2013 року №13-04, від 08 липня 2013 року №13-05 та від 03 вересня 2013 року №13-06.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень від 24 травня 2013 року №550 на суму 50 000,00 грн., від 07 червня 2013 року №614 на суму 28 016,48 грн., від 27 червня 2013 року №703 на суму 30 000,00 грн., від 26 липня 2013 року №839 на суму 21 000,00 грн., 21 серпня 2013 року №953 на суму 51 000,00 грн., від 15 жовтня 2013 року №1194 на суму 21 000,00 грн., від 23 квітня 2014 року №472 на суму 45 000,00 грн., від 07 травня 2014 року №544 на суму 32 000,00 грн., від 21 червня 2013 року №678 на суму 14 669,95 грн., від 25 грудня 2013 року №1549 на суму 25 753,00 грн., від 31 липня 2013 року №858 на суму 3 500,74 грн., від 31 липня 2013 року №859 на суму 16 244,54 грн., від 14 жовтня 2013 року №1179 на суму 3 376,35 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначає, що послуги у ФОП ОСОБА_1 замовлялись з метою вивезення будівельного сміття з приміщень ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД", які належать йому на праві власності; топографо-вишукувальні та камеральні роботи, придбані у ФОП ОСОБА_2, замовлялись з метою виконання зобов'язань щодо розробки проектно-кошторисної документації перед ТОВ "Енерджі Інжиніринг" та ТОВ "Енерджі Сервіс".

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії актів наданих послуг надання послуг вантажників для ручного навантаження будівельного сміття та його вивезення, договори та первинні документи по відносинам із третіми особами щодо виконання ремонтних робіт, кошторисів, актів здачі прийому проектно-вишукувальних робіт та пояснювальних записок щодо виконання топографічних зйомок.

Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних послуг, а лише фіксують господарські операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати участь ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у наданні послуг з вивезення будівельного сміття та топографо-вишукувальних і камеральних робіт, та наявність у них виробничих потужностей (персоналу, приміщень, відповідної кваліфікації тощо) чи встановити факт залучення третіх осіб для виконання обумовлених договорами послуг; позивачем також не спростовано можливість самостійного виконання вказаних вище робіт та послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що за визначенням статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до норм статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, у тому числі: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув (показник загального утворення відходів) від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Проте, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували розміщення ним відходів - будівельного сміття, наприклад, щодо обліку відходів, звітність по відходам та докази сплати екологічного податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 носять реальний характер, а придбані послуги пов'язані із господарською діяльністю ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД".

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ПТІ "КИЇВОРГБУД" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Проектно-технологічний інститут "КИЇВОРГБУД" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко