Постанова № 58403648, 16.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 червня 2016 року 09:10 справа №826/2068/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до1. Військової частини польова пошта В2950 2. Полтавського обласного військового комісаріатупростягнення грошового забезпечення та моральної шкодиОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта В2950 (далі по тексту - відповідач 1) та Полтавського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить: 1) стягнути заборгованість з грошового забезпечення в сумі 122 256, 27 грн.; 2) стягнути моральну шкоду у сумі 11 024,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2068/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 квітня 2016 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечив; представник відповідача 1 до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача 1 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2014 року наказом командира військової частини польова пошта В0624 №43 позивача призначено номером обслуги гранатометного відділення противотанкового взводу 2 роти охорони, ВОС - 102533А.

14 листопада 2014 року наказом командира військової частини В0624 №127 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь".

12 травня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №90 скасовано пункт 2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В0624 від 14 листопада 2014 року №127 наказано підготувати наказ про призначення позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби нарахувати та виплатити позивачу всі види грошового забезпечення.

16 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №215 солдата ОСОБА_1, колишнього обслуги гранатометного відділення призначено снайпером з відділення 2 взводу розвідувально-диверсійної роти 24 окремого штурмового батальйону сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 100672А.

17 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №214 позивача звільнено у запас.

Позивач вважає, що грошові кошти, передбачені наказом від 17 липня 2015 року №214, йому не доплачено у розмірі 20 000,00 грн., а також стверджує, що, оскільки відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 17 листопада 2015 року №9/2116 йому нараховане грошове забезпечення за листопада 2014 року, січень, червень і липень 2015 року в сумі 23 396,34 грн., то за 8 місяців, а саме: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року йому не донараховано вдвічі більше: 46 792,68 грн. Окрім того, позивач вважає, що затримка в грошовому утриманні завдає йому значної моральної шкоди, оскільки змушує випрошувати гроші на найменші потреби, знижує самооцінку, що викликає появу психотравмуючих переживань та спричиняє йому психологічні страждання, які позивач оцінює у розмірі 11 024,00 грн.

Відповідач 1 проти адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що наказ про виведення позивача у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь" є реалізованим, та зазначив, що позивач виведений наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, скасування якого не є компетенцією командира військової частини - польова пошта В2950.

Відповідач 2 надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких стверджує, що грошове забезпечення позивачу виплачено в повному обсязі, а також зазначає, що наказ від 12 травня 2015 року №90 до відповідача 2 не надходив, окрім того зазначає про те, що командир військової частини не уповноважений скасовувати наказ №127, який виданий відповідно до розпоряджень вищого штабу.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена Наказом Міністра Оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно пункту 1.3 Інструкції грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується: військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини); військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).

Пунктом 9.1 Інструкції передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Згідно пункту 1.11 Інструкції військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижче оплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

Пунктом 1.12 Інструкції передбачено, що у разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Матеріали справи підтверджують, що 14 серпня 2014 року наказом командира військової частини польова пошта В0624 №43 позивача призначено номером обслуги гранатометного відділення противотанкового взводу 2 роти охорони, ВОС - 102533А, з посадовим окладом 530 гривень на місяць.

14 листопада 2014 року пунктом 2.1.4 наказу командира військової частини В0624 №127 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування "Південь". Наказано на термін перебування у розпорядженні утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу 24 окремого штурмового батальйону оперативного командування "Південь".

28 січня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №26 анульовано умовне найменування та поштовий адрес - військова частина - польова пошта В0624, надано нове найменування та поштовий адрес - військова частина - польова пошта В2950.

01 лютого 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №33 відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 грудня 2014 року №124-РС позивача, який перебуває у розпорядженні оперативного командування "Південь", зараховано у розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, наказано на термін перебування у розпорядженні утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу 24 штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.

17 квітня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №80 призначено провадження службового розслідування обставин, за якими солдата ОСОБА_1 було виведено у розпорядження командира військової частини - польова пошта В2950.

12 травня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №90 скасовано пункт 2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В0624 від 14 листопада 2014 року №127, наказано підготувати наказ про призначення солдата ОСОБА_1 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення.

Необхідно зазначити, що відповідачі у справі не заперечують наявність наказу від 12 травня 2015 року №90 та факт скасування пункту 2.1.45 наказу від 14 листопада 2014 року №127, таким чином, відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України факт скасування наказу від 14 листопада 2014 року №127 в частині зарахування позивача у розпорядження доказуванню не підлягає.

Докази скасування вищезазначеного наказу від 12 травня 2015 року №90 до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Відповідачі у своїх заперечення посилаються на те, що позивача зараховано у розпорядження на підставі наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 14 листопада 2014 року №256-РС.

Проте, до суду не надано та в матеріалах справи відсутній вищезазначений наказ від 14 листопада 2014 року №256-РС, тому зробити висновок про його відношення до позивача, а також дійти висновку про зарахування у розпорядження позивача саме на підставі цього наказу суд не має можливості.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що позивача прийнято на службу саме наказом командира військової частини польова пошта В0624, як наслідок, командир військової частини польова пошта В0624 мав повноваження і на зарахування позивача у розпорядження.

Відповідач 1 в запереченнях на адміністративний позов посилається на те, що наказ від 14 листопада 2014 року №127 ніяким чином не стосується позивача, проте, вищезазначене твердження відповідача 1 спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, наказ від 14 листопада 2014 року №127 містить пункт 2.1.4 про зарахування позивача у розпорядження, отже, має пряме відношення до позивача.

Відповідач 2 посилається на те, що наказом від 12 травня 2015 року №90 скасовано як нереалізований пункт 2.1.45 наказу від 14 листопада 2014 року №127, проте, позивача зараховано у розпорядження на підставі пункту 2.1.4 наказу від 14 листопада 2014 року №127.

Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги вищезазначене посилання відповідача 2, оскільки зазначення у наказі від 12 травня 2015 року №90 пункту 2.1.45, а не пункту 2.1.4 свідчить про технічну помилку, оскільки зміст наказів від 14 листопада 2014 року №127 та від 12 травня 2015 року №90 стосується саме зарахування позивача у розпорядження та подальше скасування наказу від 14 листопада 2014 року №127 в частині зарахування позивача у розпорядження.

Відповідач 2 у своїх запереченнях на адміністративний позов посилається на те, що позивача зараховано у розпорядження на підставі наказу командира військової частини польова пошта В0624 від 01 листопада 2014 року №114, копію якого долучено відповідачем 2 до матеріалів справи.

Проте, суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на зарахування позивача у розпорядження на підставі вищезазначеного наказу, оскільки оригінал наказу від 01 листопада 2014 року №114 суду для огляду не надано, а копія наказу від 01 листопада 2014 року №114, яка долучена відповідачем 2 до матеріалів справи містить значні протиріччя, які ставлять під сумнів дійсність такого наказу.

Так, в копії наказу від 01 листопада 2014 року №114 в частині зарахування позивача у розпорядження міститься посилання на директиви Міністерства оборони України від 04 листопада 2014 року №Д-322/1/39дск.

До суду не надано пояснення того, яким чином наказ від 01 листопада 2014 року №114 містить посилання на директиви Міністерства оборони України, які видано на три дні пізніше вищезазначеного наказу.

Окрім того, безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, забезпечення позивачем її проведення і захист незалежності, суверенітету та цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у Луганській області у період з 14 серпня 2014 року по 19 березня 2015 року підтверджується довідкою Військової частини - польова пошта В2950 від 19 березня 2015 року №959.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що 12 травня 2015 року скасовано наказ від 14 листопада 2014 року №127 в частині зарахування позивача у розпорядження з 14 листопада 2014 року.

Отже, з 14 листопада 2014 року позивача поновлено на військовій посаді, та, як наслідок, з 14 листопада 2014 року по 16 липня 2015 року, коли позивача призначено на нову військову посаду з відповідним посадовим окладом, позивачеві повинні перерахувати та виплатити всі види грошового забезпечення, які позивач отримував з 14 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року.

Окрім того, суд звертає увагу, що наказами від 14 листопада 2014 року №127 та від 01 лютого 2015 року №33, якими позивача зараховано у розпорядження передбачено на термін перебування у розпорядженні утримувати позивача на всіх видах забезпечення, як наслідок, нарахування позивачеві за термін перебування у розпорядженні лише окладу за військове звання є неправомірним.

16 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №215 солдата ОСОБА_1, колишнього обслуги гранатометного відділення призначено снайпером з відділення 2 взводу розвідувально-диверсійної роти 24 окремого штурмового батальйону сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 100672А. Наказано вважати таким, що з 16 липня 2015 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 605 гривень на місць. Наказано виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 125% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення.

17 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 №214 позивача звільнено у запас. Наказано відповідно до Ынструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншими особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260: а /- розділу XV, виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 17 липня 2015 року включно; б/ - виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2015 році у розмірі місячного грошового забезпечення; в/ - виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2015 році.

Наказом від 17 липня 2015 року №214 також передбачено, що позивач гідний виплати грошової премії з 01по 17 липня 2015 року, включно у розмірі 125% від посадового окладу, гідний виплати додаткової щомісячної грошової винагороди у розмірі 60% з 01 по 17 липня 2015 року включно. Наказано виплатити винагороду за участь в АТО з 01 по 17 липня 2015 року включно; виплатити позивачу 4 % від грошового забезпечення за 11 (одинадцять) повних прослужених місяців за мобілізацією.

20 липня 2015 року пунктом 2 параграфу першого наказу командира військової частини - польова пошта В2950 №219 солдата ОСОБА_1, снайпера 3 розвідувально-диверсійного відділення 2 розвідувально-диверсійного взводу розвідувально-диверсійної роти звільнено з військової служби у запас. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення за період з 16 по 20 липня 2015 року. Наказано виплатити грошову допомогу на оздоровлення, винагороду за участь в АТО з 01 по 20 липня 2015 року включно, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за 11 повних прос лужених місяців.

Грошові виплати передбачені наказом від 17 липня 2015 року №214 та наказом від 20 липня 2015 року №219 різняться між собою, проте, оскільки докази скасування наказу від 17 липня 2015 року №214 та/або наказу від 20 липня 2015 року №219 до суду не надано та в матеріалах справи відсутні, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивачеві мають бути виплачені усі види виплат та забезпечення, передбачені обома наказами, у випадку, якщо вищезазначеними наказами за одним видом виплат передбачено різний розмір - виплата має бути здійснена відповідно до того наказу, яким передбачено більший розмір відповідної виплати.

Стосовно розміру грошового забезпечення, яке має бути стягнуто на користь позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач вважає, що грошові кошти, передбачені наказом від 17 липня 2015 року №214 йому не доплачено у розмірі 20 000,00 грн., а також стверджує, що, оскільки відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 17 листопада 2015 року №9/2116 йому нараховане грошове забезпечення за листопада 2014 року, січень, червень і липень 2015 року в сумі 23 396,34 грн., то за 8 місяців, а саме: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року йому не донараховано вдвічі більше: 46 792,68 грн.

Проте, з такими розрахунками позивача не можна погодитися на підставі наступного.

Матеріали справи підтверджують, що за час проходження військової служби Полтавський обласний військовий комісаріат виплатив позивачу наступні суми грошового забезпечення: у листопаді 2014 року - 16 525,15 грн., у січні 2015 року - 3406, 37 грн., у червні 2015 року - 314,24 грн., у липні 2015 року - 2649,22 грн., у вересні 2015 року - 2580,88 грн., що підтверджується роздавальними відомостями №11/24/1, 11/24/2, 02/24, 06/24/А, 06/24/А та 9/24.

Перерахунок вищезазначених сум позивачеві підтверджується витягом зі списків перерахування в банк ПГРУ "Приватбанк" грошового забезпечення із зазначенням дат перерахування вищезазначених грошових коштів 21 листопада 2014 року, 28 січня 2015 року, 03 липня 2015 року, 28 серпня 2015 року та 28 вересня 2015 року відповідно.

Розрахункові листи за відповідні місяці підтверджують, що до грошового забезпечення, що виплачено в листопаді 2014 року, включено грошове забезпечення за серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року.

Окремі додаткові види грошового забезпечення за серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року виплачені у січні 2015 року.

Грошове забезпечення за грудень 2014 року частково включено до грошового забезпечення за червень 2015 року і частково до грошового забезпечення за липень 2015 року.

Грошове забезпечення за січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року включено до грошового забезпечення за червень 2015 року.

З розрахункових листів та заперечень відповідача 2 вбачається, що з січня 2015 року позивачеві нараховувався та виплачувався лише оклад за військовим званням у розмірі 30 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що з 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року позивачеві виплачувалися не всі види грошового забезпечення, які мали виплачуватися відповідно до вищезазначених наказів.

Окрім того, при звільненні у запас позивачеві виплачено не всі види виплат та не у розмірах, які передбачені наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219.

Враховуючи, що відповідачі не надали суду довідку з переліком усіх видів грошового забезпечення, які мав отримувати позивач, визначити суму грошового забезпечення, яка має бути стягнута на користь позивача не видається можливим; тому суд вважає за можливе зобов'язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень - липень 2015 року без зазначення конкретної суми із посиланням на норми відповідних наказів, які мають бути виконані відповідачами.

З 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року позивачеві повинні перерахувати та виплатити всі види грошового забезпечення, які позивач отримував з 14 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року, в тому числі такі види виплат: премію ВС, щомісячну виплату, за виконання, АТО, посадовий, за звання.

Окрім того, позивачеві мають бути виплачені усі види виплат та забезпечення, передбачені наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219, у випадку, якщо вищезазначеними наказами за одним видом виплат передбачено різний розмір виплат - виплата має бути здійснена відповідно до того наказу, яким передбачено більший розмір відповідної виплати.

Разом з цим, суд не погоджується із позовними вимогами про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 11 024,00 грн., виходячи з наступного.

За визначенням статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи спір про відшкодування моральної та матеріальної шкоди суду належить встановити обставини наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, зокрема: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат майнового та немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд із цим в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідачів; крім того, позовна заява не містить підтверджених документально обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірності нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 01 січня 2015 року по 20 липня 2015 року з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Військову частину польову пошту В2950 та Полтавський обласний військовий комісаріат виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року на рівні, не нижчому грошового забезпечення з 14 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року.

3. Стягнути з Військової частини польова пошта В2950 та Полтавського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 в запас, передбачені наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219, у випадку, якщо наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219 за одним видом виплат передбачено різний розмір виплат, - виплату здійснити відповідно до того наказу, яким передбачено більший розмір відповідної виплати.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко