Ухвала суду № 58403530, 08.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання

стосовно внесення до Конституційного Суду України

подання щодо конституційності закону

08 червня 2016 року м. Київ № 826/25838/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування наказу №3437-О від 26.10.2015 р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: Діанов О.І.;

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач/ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач/ДФС України), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу ДФС України від 26.10.2015 р. №3437-О к в частині про припинення перебування позивача на державній службі на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України на підставі п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про очищення влади».

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України.

3. Стягнути з ДФС України середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що з огляду на посаду, яку він обіймав у період з 21.09.2013 р. по 22.02.2014 р. спірним наказом ДФС України №3437-О від 26.10.2015 р., його було звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України на підставі п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про очищення влади».

Термін перебування на вказаних посадах у певний період часу в своїй сукупності формально відповідає критеріям, визначеним в ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».

Наявність вказаних обставин дають підстави для застосування і передбаченої в ч.3 ст.1 Закону заборони протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

В той же час, в позовній заяві, позивач вказує на неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу вказаних у ч.2 ст.1 Закону «Про очищення влади» мети даного нормативно-правового акта, а саме: недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Застосування положень даного Закону має ґрунтуватися на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Реалізація принципу невідворотності покарання, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності є одними із головних принципів, які мали б бути забезпечені відповідачем шляхом проведення повного та неупередженого розслідування з гарантуванням права на захист.

Позивач стверджує, що стосовно його причетності до узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини жодного розслідування проведено не було; жодним із судових рішень його причетність до вказаних дій або заходів не доведено.

За час роботи на посаді заступника директора департаменту - начальника режимно-секретного відділу Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України, позивачем, за його твердженням, не допускалося випадків порушення вимог Конституції України, Законів України, прав чи свобод інших громадян, як і не вчинялось дій чи бездіяльності, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 або підриву основ національної безпеки і оборони України.

Відтак, звільнення позивача з займаної посади лише на підставі включення до переліку певних посад, без встановлення його індивідуальної відповідальності та недоведеності у причетності до вчинення будь-якого кримінального правопорушення є незаконним і таким, який суперечить меті та цілі вказаного Закону та порушує право позивача на працю і доступ до державної служби.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що спірний наказ про його звільнення суперечить принципам, закріпленим в Конституції України.

Застосовані до нього положення Закону України «Про очищення влади» на переконання позивача не узгоджуються з нормами Основного Закону.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, дослідивши зміст позовної заяви та додаткових пояснень до неї, заслухавши пояснення учасників процесу, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі положення Закону України «Про очищення влади» наведеним положенням Конституції України та, відповідно, у зв'язку з необхідністю з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України «Про очищення влади» Конституції України.

Керуючись ст.ст.9, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади», а саме:

- ч.3 ст.1, п.8 ч.1 ст.3, п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» положенням ст.8, ч.2 ст.19, ст.21, ч.2 та ч.3 ст.22, ч.2 та ч.3 ст.24, ч.1 ст.38, ч.1 ст.43, ст.58, ч.2 ст.61, ст..62, ч.1 ст.64 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

2. Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копіями позовної заяви).

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда