Постанова № 58403177, 15.06.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. ПолтаваСправа №816/530/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

суддів: Канигіної Т.С., Удовіченка С.О.,

за участю секретаря судового засідання Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (надалі - відповідач, Держветфітослужба України) та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.06.2016 /а.с. 170-171/ просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Держветфітослужби України від 22.03.2016 №561-к "Про звільнення ОСОБА_1В.", яким позивач з 22.03.2016 звільнений з посади начальника ветеринарної медицини в місті Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області відповідно до пункту 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" (виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі) у зв'язку з визнанням винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 3962 Кримінального кодексу України;

- зобов'язати Держветфітослужбу України поновити ОСОБА_1 на займаній посаді начальника ветеринарної медицини в місті Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у спірних відносинах безпідставно застосував положення пункту 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", оскільки вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015 у справі №537/4953/14-к ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році". Звертав увагу на те, що довідкою Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.03.2016 №92-24032016/53210 гр. підтверджено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

14.06.2016 судом одержано заяву ОСОБА_1, у якій останній повідомив, що його уповноваженими представниками є адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 169/.

Представники позивача надали суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, на підставі наявних у справі матеріалів /а.с. 174/.

Судом одержано письмові заперечення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі - Держпродспоживслужба України) /а.с. 45-48/ за підписом представника за довіреністю ОСОБА_4, у яких зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Держпродспоживслужбу України у порядку реорганізації шляхом перетворення Держветфітослужби, приєднавши до Держпродспоживслужби Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу. Держпродспоживслужба України позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, оскільки звільнення позивача із займаної посади відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці Полтавської області, залучене до участі у справі в якості другого відповідача ухвалою суду від 08.06.2016, в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_5 надало до суду заяву, у якій останній зазначив, що при вирішенні спору в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі покладається на розсуд суду, справу просив розглядати без участі уповноваженого представника.

Згідно з частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки жодна з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження, визначені частиною четвертою статті 122 та частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила такі факти та відповідні до них правовідносини.

Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 з 02.01.2003 перебував на державній службі, 27.02.2003 призначений на посаду начальника управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці Полтавської області /а.с. 29-30/.

Наказом Держветфітослужби України від 07.11.2012 №671-к "Про переведення ОСОБА_1В." позивач переведений на посаду начальника управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області /а.с. 19/.

Наказом Держветфітослужби України від 22.03.2016 №561-к "Про звільнення ОСОБА_1В." позивач з 22.03.2016 звільнений з посади начальника управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області на підставі пункту 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" /виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі/ - у зв'язку з визнанням його винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 3692 ч. 2 КК України /а.с. 113/.

Не погодившись з даним наказом, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню субєкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті у спірний період було визначено Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

За приписами статті 1 названого Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Як визначено пунктом 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).

Відповідно до статті 12 згаданого Закону, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які, зокрема, мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину.

Матеріалами справи підтверджено, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015 у справі №537/4953/14-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ст. 3692 ч. 2 КК України (у редакції від 15.12.2013) та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із спеціальною конфіскацією грошей у сумі 1200,00 грн /а.с. 7-13/.

Посилаючись на даний вирок та факт притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що є несумісним із займаною ОСОБА_1 посадою державного службовця, відповідач стверджував про правомірність наказу про звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

Однак, колегія суддів зауважує, що зазначеним вище вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015 у справі №537/4953/14-к ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році".

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28.01.2016 вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015 у справі №537/4953/14-к залишено без змін /а.с. 14-15/.

Колегія суддів враховує, що згідно з частиною першою статті 88 Кримінального кодексу України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

А відповідно до статті 86 Кримінального кодексу України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Аналізуючи наведені положення Кримінального кодексу України у сукупності із фактичними обставинами даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2015, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 3692 ч. 2 КК України, і йому призначено покарання, проте на підставі пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" останнього від відбування призначеного судом покарання звільнено, то позивач є особою у якої відсутня судимість, а тому підстави для його звільнення із займаної посади за пунктом 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" - відсутні.

Аналогічну наведеній правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 20.10.2009 у справі №09/193.

Колегія суддів не вважає за доцільне витребування у позивача відомостей щодо підстав застосування Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області Закону України "Про амністію у 2014 році", оскільки наявність таких підстав встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Залученими до матеріалів справи довідками Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.03.2016 №92-24032016/53210 та від 08.06.2016 №130-08062013/53210 підтверджено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває /а.с. 16, 177/.

Надана Управлінням інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Полтавській області на вимогу суду інформація відносно ОСОБА_1 також містить посилання на звільнення останнього від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" /а.с. 41, 65/.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірним наказом позивача безпідставно звільнено з посади начальника управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області на підставі пункту 5 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в ході розгляду даної адміністративної справи, не надав доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості спірного наказу.

Зважаючи на те, що оспорюваний наказ є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до приписів частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності належить визнати протиправним та скасувати, колегія суддів, керуючись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ Держветфітослужби України від 22.03.2016 №561-к "Про звільнення ОСОБА_1В.".

При цьому колегія суддів враховує, що оспорюваний наказ видано Держветфітослужбою України, ліквідацію якої на дату розгляду справи у суді не завершено, а тому підстав для заміни відповідача у справі на Держпродспоживслужбу України суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивача звільнено з посади начальника управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області та таке звільнення суд визнав незаконним, позивач має бути поновлений на попередній посаді.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наказ про звільнення є виконаним з моменту його видання, а тому позивач має бути поновлений з 22.03.2016.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі належить допустити до негайного виконання.

Судові витрати у справі - відсутні.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 22 березня 2016 року №561-к "Про звільнення ОСОБА_1В.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ветеринарної медицини в м. Кременчуці - головного державного інспектора ветеринарної медицини міста Кременчука Полтавської області з 22 березня 2016 року.

Постанову суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 16 червня 2016 року.

Головуючий суддяІ.Г. Ясиновський

суддяТ.С. Канигіна

суддяС.О. Удовіченко