Постанова № 58403061, 15.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1053/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Факультету військово морських сил Національного університету «Одеська морська академія» про стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 36070,70 грн., визнання протиправним та скасування наказу №39 від 23.02.2016 року та зобовязання вчинити певні дії,-

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним ОСОБА_3 до Факультету військово морських сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ начальника факультету військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія № 39 від 23.02.2016 року (з адміністративно господарської діяльності) щодо правомірності нарахування компенсації капітан лейтенанту ОСОБА_3;

- визнати протиправною бездіяльність факультету військово морських сил Національного університету Одеська морська академія щодо виплати ОСОБА_3 компенсації за речове майно, що передбачено пунктом 2 наказу від 30.09.2015 року № 180 про виплату грошової компенсації замість речового майна;

- зобовязати факультет військово морських сил Національного університету Одеська морська академія виконати пункт 2 наказу від 30.09.2015 року № 180 в частині виплати ОСОБА_3 грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі у сумі 36070 грн.70 коп.

В обґрунтуванняпозовних вимог позивач зазначила, що проходила військову службу на факультеті військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» на посаді старшого офіцера відділення особового складу та стройового.

Наказом командувача Військово-Морських Сил України від 29.09.2015 року № 135 (по особовому складу) ОСОБА_3 звільнена з військової служби у відставку, та наказом № 180 від 30.09.2015 року виключена зі списків особового складу факультету та усіх видів забезпечення.

Також позивач зазначила, що особовий склад відповідача перебуває на його речовому забезпеченні.

08.10.2015 року позивач направила письмове звернення відповідачу про виплату грошової компенсації, проте в її виплаті відповідач відмовив.

22.01.2016 року позивач направила відповідачу скаргу з проханням виплатити грошову компенсацію та надати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна.

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_3І згідно з висновком військово-лікарської комісії Південного регіону від 18.09.2015 року № 1900, на підставі статей 21-а, 64-в графи ІІІ Розкладу хвороб непридатна до військової служби з виключенням з військового обліку, та встановлено другу групу інвалідності.

Також представник позивача вказав, що 23.02.2016 року відповідач прийняв наказ про внесення змін до наказу № 180 від 30.09.2015 року, в якому зазначено, що нарахування суми компенсації ОСОБА_3 неправомірне.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві та уточненнях до позову (а.с.3-6,81-82).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов (а.с.20-22,110-115).

Представник відповідача зазначив, що на момент видання наказу про виплату начальник Факультету не мав права на видання наказу про виплату компенсації за речове майно, оскільки був відсутній порядок виплати. На час звільнення позивача з лав Збройних Сил України законодавством не передбачено прав для військовослужбовців звільнених у запас або відставку на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно.

Також представник відповідача зазначив, що звільняючись з військової служби у відставку 30.09.2015 року позивач не виказувала будь-яких заперечень щодо виключення її із списків особового складу військовослужбовців факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії не зважаючи на те, що відповідач не виплатив їй компенсації за не отримане речове майно.

Заслухавши пояснення представниківсторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.4 наказу командувача ВМС ЗС України від 17.09.2014 року № 145 (по особовому складу) капітан лейтенанта ОСОБА_3, старшого офіцера військової частини А4068 звільнено від займаної посади та призначено старшим відділення особового складу та стройового факультету військово морських сил Одеської національної морської академії (а.с.61).

30.09.2014 року наказом № 25 (по стройовій частині) відповідач зарахував ОСОБА_3 до списків особового складу та поставив на всі види забезпечення. При цьому при постановці на речове забезпечення, позивач передав , а відповідач прийняв речовий атестат № 49 від 22.10.2012 року виданий військовою частиною А2760 (а.с.60).

29.09.2015 року наказом №135 (по особовому складу) командувача Військово-морських сил України позивач звільнена з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 8 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за станом здоровя на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії (а.с.8).

30.09.2015 року наказом № 180 (по стройовій частині) начальника факультету військово-морських сил Одеської національної морської академії позивач виключена зі списків особового складу факультету та усіх видів забезпечення (а.с.9).

Суд зауважує, що в наказі № 180 від 30.09.2015 року зазначено про виплату позивачу грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 у розмірі 36070,70 грн.

Суд встановив, що 08.10.2015 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації замість речового майна (а.с.10).

22.10.2015 року позивач отримала від відповідача лист в якому зазначено, що позивач не була позбавлена можливості отримувати речове майно в натурі під час проходження служби, однак таким правом не скористалась, отже позивач може вимагати від факультету ВМС ОНМА лише видачу речового майна, яка належить їй до видачі до 11.03.2000 року в натурі (а.с.11).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті грошової компенсації замість речового майна, позивач подала скаргу відповідачу (а.с.12-13).

10.02.2016 року позивач отримала відповідь на скаргу від відповідачапро відмову у виплаті зазначеної компенсації (а.с.14).

23.02.2016 року відповідач прийняв наказ № 39 щодо правомірності нарахування компенсації капітан-лейтенанту ОСОБА_3 Згідно з пунктом 1 даного наказу абзац сьомий пункту 2 наказу начальника факультету військо-морських сил Одеської національної морської академії (по стройовій частині ) від 30.09.2015р. №180 скасувати.

Суд вважає, що даний наказ є необгрунтованим та безпідставним, а тому належить до скасування з наступних підстав.

В даному наказі відповідач, як на підставу його прийняття, посилається на те, що компенсація за речове майно була нарахована позивачу за даними атестату № 49 від 22.10.2012 року, виданого військовою частиною А 2760. Оскільки зазначений атестат завірений печаткою, яка не належить військовій частині А2760, нарахування суми компенсації за даними атестату неправомірне (а.с.47).

Порядок зарахування на речове забезпечення встановлений наказом Міністра оборони України №45 від 31.01.2006р. «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444».

Відповідно до пункту 2.19 даного наказу: « У разі вибуття зі складу військової частини, зєднання, ОК (СВ,ВМС) окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, зєднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби (дислокації).В атестаті відображається забезпечення речовим майном, а також вказується номер і дата видачі атестата на льотно - технічне обмундирування, якщо воно було видане військовослужбовцю (команді, підрозділу, військовій частині, зєднанню). Атестати видаються: окремим військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються в запас (відставку), командам і підрозділам начальником речової служби військової частини».

Згідно з пунктом 2.21 наказу: «Підставою для зарахування на речове забезпечення підрозділів окремих команд та окремих військовослужбовців є атестат і наказ командира військової частини».

Впродовж судового засідання суд встановив, що на виконання даного наказу позивач передала відповідачу речовий атестат виданий військовою частиною А 2760. Даний атестат відповідач прийняв та видав наказ №25 від 30.09.2014р. про зарахування позивача до списків особового складу та зарахування на всі види забезпечення. Крім того, відповідач прийняв наказ від 30.09.2014р. №180. Відповідно до пункту 7 наказу №180 позивачу нараховано та підлягає до видачі грошова компенсація замість речового майна у сумі 36070, 70 грн.

Внутрішній аудит підрозділами Служби внутрішнього аудиту Збройних Сил України регулюється наказом міністра оборони України від 14.11.2012р. №753 «Про організацію діяльності з внутрішнього затвердження проведення аудиту підрозділами Служби внутрішнього аудиту Збройних сил України»№. З 26.01.2016р. по 18.03.2016р. та 01.04.2016р була проведена перевірка факультету військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія».

Під час проведення аудиту аудитор встановив, що атестат позивачем не передавася для зарахування на речове забезпечення. В речовому атестаті не чітка печатка військової частини А2760 та відсутній особистий підпис позивача.

Саме на даний висновок аудиту посилається відповідач у спірному наказі №39 від 23.02.2016р. Однак, суд звертає увагу на той факт, що формулювання у спірному наказі №39 підстави звільнення: «атестат завірено печаткою, яка не належить військовій частині А2760».

Водночас в довідці за результатами проведення фінансового аудиту за період з 01.09.2014р. по 01.01.2016р. вказано, що печатка, яка завіряє підписи посадових осіб, що виписали атестат поставлена нечітко, а тому неможливо встановити печатка саме якої військової частини фактично стоїть на атестаті. Тобто в довідці відсутнє встановлення факту, що печатка не належить військовій частині А2760. Разом з тим, в даній довідці вказано, що впродовж аудиту встановлено, що атестат виписаний у військовій частині А2760 (а.с.98).

В судовому засіданні відповідач також не надав будь-якого іншого доказу того, що атестат завірений печаткою, яка не належить військовій частині А2760. Так само відповідач не надав жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач не передавала атестат для зарахування на речове забезпечення.Також суд зауважує, що при постановці позивача на речове забезпечення, відповідач прийняв речовий атестат № 49 від 22.10.2012 року виданий військовою частиною А2760 без будь-яких зауважень.

Крім того, згідно з пунктом 6.15 наказу МО України від 14.11.2012р. №753: «У міру виявлення порушень законодавства аудитори не чекаючи закінчення аудиторського завдання, усно рекомендують відповідальним за діяльність вжити невідкладних заходів для їх усунення та запобігання у подальшому». Однак відповідач скасував виплату грошової компенсації без вжиття жодних заходів щодо отримання від військової частини А2760 інформації по речовому атестату . Даний факт, на думку суду, свідчить про недобросовісність з боку відповідача при прийнятті спірного наказу.

Також суд погоджується з позицією позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні ним пункту 2 наказу від 30.09.2015р. №180 про виплату грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі у сумі 36070,70грн.

Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ч.1,2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців , членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісті, стали інвалідами під час проходження військової служби.

Частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа звільнена з військової служби на день виключення зі списків особового військової частини має бути повністю забезпечена грошовим продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Речове забезпечення військовослужбовців регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.04 № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» та наказом Міністра оборони України від 31.01.06 № 45 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 № 1444».

Пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Порядок виплати компенсації замість речового майна, що підлягає видачі встановлений пунктом 3.1.12 наказу Міністра оборони України від 31.01.06 № 45 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 № 1444», яким передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що належить видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що належить видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», дія Закону поширюється на військовослужбовців, які сталим інвалідами внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, повязаного з проходженням військової служби.

Суд встановив, що позивач звільнена з військової служби у відставку за станом здоровя на підставі висновку військово-лікарської комісії.

16.03.2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальноїслужби транспорту, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».В постанові зазначається, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпеченняу разі звільнення з військової служби ( пункт 3), на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Таким чином, на підставі встановлених обставин, з урахуванням зазначених вище нормативно-правових норм суд дійшов висновку, щовідповідач протиправно не виконує пункт 2 наказу №180 від 30.09.2015р.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У частині 3 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони Обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

Зокрема, принцип обгрунтованості рішення вимагає від відповідача, як субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів під час розгляду справи правомірність спірного наказу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що належать до задоволення.

Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що маютьсуттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати наказ начальника факультету військово-морських сил Національного університету Одеська морська академія № 39 від 23.02.2016 року (з адміністративно господарської діяльності) щодо правомірності нарахування компенсації капітан лейтенанту ОСОБА_3

3.Визнати протиправною бездіяльність факультету військово морських сил Національного університету Одеська морська академія щодо виплати ОСОБА_3 компенсації за речове майно, що передбачено пунктом 2 наказу від 30.09.2015 року № 180 про виплату грошової компенсації замість речового майна.

4. Зобовязати факультет військово морських сил Національного університету Одеська морська академія виконати пункт 2 наказу від 30.09.2015 року № 180 в частині виплати ОСОБА_3 грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі у сумі 36070 (тридцять шість тисяч сімдесят ),70 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 15 червня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

.