Постанова № 58402667, 25.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ№810/3567/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита" до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій незаконними та неправомірними.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Агрокомбінат "Калита" з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області по вимогах відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за квітень 2015 року у сумі 37362,37 грн., призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій - незаконними та неправомірними.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року є незаконним, неправомірним та необґрунтованим, оскільки при складанні листа (вимоги) відповідачем не враховано норми чинного законодавства та порушено права та законні інтереси ПАТ «Агрокомбінат «Калита».

Позивач зазначає, що він є сільськогосподарським виробником та до 01.01.2015 був платником фіксованого сільськогосподарського податку та звільнений в силу закону від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» виключено главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" з Податкового кодексу України та відповідно до пункту 104 даного закону запроваджено четверту групу платників єдиного податку.

В той же час позивач зазначає, що відповідних змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, не було внесено, тому питання про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах платниками єдиного податку 4 групи, до яких відноситься позивач, не врегульовано жодним нормативно-правовим актом, а тому відносини щодо пенсійного забезпечення осіб, що зазначені в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій повинні регулюватися нормами законодавства, що було чинне на момент виникнення таких відносин.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів понесення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що зазначені в розрахунку, оскільки сам по собі розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є належним доказом понесення реальних витрат відповідачем.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що з 01.01.2015 набрав чинності ОСОБА_1 України від 28.12.2014 №71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким було виключено положення щодо фіксованого сільськогосподарського податку та запроваджено нову форму оподаткування єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, а тому відпали підстави для звільнення відповідача від оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з та ж, згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином відповідач зазначає, що питання відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій врегульовано, а зменшення пільг є результатом проведених реформ в Україні, а тому ПАТ «Агрокомбінат «Калита» зобовязане відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій в розмірі згідно розрахунків фактичних витрат з 01.01.2015 незалежно від дати призначення пільгової пенсії.

03.09.2015 представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог від 03.09.2015, в якій позивач просить:

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області по вимогах відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за квітень 2015 року у сумі 37362,37 грн., призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій незаконними та неправомірними.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2016 вказану заяву про уточнення позовних вимог було прийнято до розгляду судом.

В судове засідання по справі 23.02.2016 сторони явку своїх представників не забезпечили, але 23.02.2016 на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд даної справи в порядку письмового провадження, без участі представників сторін, на основі доказів, що наявні в матеріалах справи, а в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача №11203/10 від 05.10.2015, в якому відповідач просить розглядати справу без участі представника Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, протокольною ухвалою суду від 23.02.2016 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» (ідентифікаційний код 00857290, місцезнаходження 07420, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калита, вулиця Червоноармійська, будинок 14) зареєстровано в якості юридичної особи 06.04.2000, а 03.09.2004 внесено запис 13321200000000031 про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 30.03.2015 (т.1, а.с.38).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області за № НОМЕР_1, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 10.08.2011 (т.1, а.с.148).

Відповідно до довідки про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку №2250/10/15-01/245 від 28.02.2014 ПАТ «Агрокомбінат «Калита» взятий на облік в органах державної податкової служби платником фіксованого сільськогосподарського податку на підставі поданої податкової декларації та додатків до неї (т.1, а.с.92).

В той же час, відповідно до Інформаційного листа Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (щодо віднесення платника єдиного податку IV групи) №4858/10/15-02/503 від 26.03.2015 відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) та на підставі поданої податкової декларації за 2015 рік, відомостей про наявність земельних ділянок, розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2014 рік ПАТ «Агрокомбінат «Калита» перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2015 (т.1, а.с.93).

З матеріалів справи слідує, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області на адресу позивача із супровідним листом №3911/02 від 23.04.2015 направлено:

- розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі Київської області, яким визначено розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 36041,98 грн. (т.1, а.с.10);

- розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з березня 2015 року, що сформований УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 208,52 грн. (т.1, а.с. 11);

- розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 557,84 грн. (т.2, а.с.207);

- розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 554,03 грн. (т.2, а.с.208).

Вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з квітня 2015 року, з березня 2015 року та на 2015 рік отримані позивачем 28.04.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.102 зворотній бік).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо складання та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі ОСОБА_1 №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі ОСОБА_1 №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці пятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копали, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в- е та ж статті 13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону №1058-IV, покриваються підприємствами та організаціями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-735а15 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872177).

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція №21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції №21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції №21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, підприємства та організації зобов'язані щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

В той же час суд зазначає, що відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі ОСОБА_1 №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону №400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_1 України від 28 грудня 2014 року 71-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

Цим же Законом № 71-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", однак ці зміни не торкнулись абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону, яким, зокрема, передбачалось, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не сплачують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ОСОБА_1 України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачав для платників єдиного податку 4 групи виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області, Управлінням Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Запоріжжя, Управлінням Пенсійного фонду у Козелецькому районі Чернігівської області на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за 64/8663, сформовані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, з березня 2015 року та на 2015 рік відповідно на загальну суму 37362,37 грн., які були направлені відповідачем позивачу.

Таким чином, має місце колізія норм права, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при розгляді справ як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано таки його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.

Закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. Також закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. І, нарешті, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема, він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п.27 рішення Європейського суду з прав людини у справі Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).

Аналізуючи положення ст.8 КАС України щодо заборони відмови у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку, що у разі суперечливості правових актів однакової юридичної сили або їхніх окремих положень у регулюванні тих самих відносин суд застосовує положення акта, яке є спеціальним, на відміну від загального положення акта, що врегульовує те саме, але ширше коло відносин.

В аспекті вирішення даного спору, суд констатує, що держава не змогла довести до кінця в межах податкової реформи процедуру адаптації законодавства щодо фіксованого сільськогосподарського податку, що призвело до зміни ситуації платників цього податку стосовно відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та поставило їх у нерівне становище відносно інших платників податків, яким чинним податковим законодавством надано податкових пільг.

Саме держава має нести відповідальність за ситуацію, що склалася. В період між 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року українське законодавство щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сільськогосподарськими товаровиробниками, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, суперечило положенням Податкового кодексу України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, загальний стан національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі, не є задовільним. Суд зазначив, що явна суперечливість один одному відповідних правових актів призвела до того, що національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце позбавлення Товариства юридичних переваг, які йому були надані Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в попередній редакції, отже застосування у даній справі принципу верховенства права забезпечить належний захист прав, свобод та очікуваних інтересів Товариства.

Така позиція суду ґрунтується також на тому, що законодавець в подальшому виправив зазначену законодавчу неузгодженість.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" №802- VIII від 12 листопада 2015 року абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Вищевказаний закон було опубліковано в газеті Голос України № 226 від 01.12.2015 та набрав чинності 01.01.2016.

Виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленій у справі «Сєрков проти України» в рішенні від 7 липня 2011 року, суд зазначає, що стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Вирішуючи питання, чи було втручання виправданим відповідно до вимог цього положення, Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999 II).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з метою дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита», враховуючи неузгодженість національного законодавства щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, платниками єдиного податку 4 групи, суд вважає, що дії відповідача щодо формування та направлення на адресу позивача розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з квітня 2015 року та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з березня 2015 року та на 2015 рік, що надійшли з інших Управлінь Пенсійного фонду України є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є визнання незаконними та неправомірними дій відповідача по вимогах відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за квітень 2015 року у суму 37362,37 грн., призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу для повного захисту інтересів позивача за межі позовних вимог та визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо формування та направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, яким визначено розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 36041,98 грн.;

визнання протиправним дій Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з березня 2015 року, що сформований УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 208,52 грн.;

визнання протиправним дій Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 557,84 грн.;

визнання протиправним дій Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 554,03 грн.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн. згідно квитанції № N1AN760346 від 12.08.2015, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як субєкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо формування та направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, яким визначено розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 36041,98 грн.

3. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з березня 2015 року, що сформований УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 208,52 грн.;

4. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 557,84 грн.;

5. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо направлення на адресу ПАТ «Агрокомбінат Калита» розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2015 рік, що сформований Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області, яким визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 554,03 грн.

6. Стягнути судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.) на користь Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» (ідентифікаційний код 00857290, місцезнаходження 07420, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калита, вулиця Червоноармійська, будинок 14) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області (ідентифікаційний код 37892505, місцезнаходження 07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 11).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.