Постанова № 58402455, 13.06.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м.Житомир справа № 806/161/16

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: представника позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди 10000,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- постановити рішення, яким визнати дії державного інспектора сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 по проведенню перевірки, складанню акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.07.2015 №36/05, акту обстеження земельної ділянки від 22.07.2015 №73/05 та припису від 22.07.2015 №24/05 протиправними;

- стягнути з Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області матеріальну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 12.08.2015 одержала матеріали справи про адміністративне правопорушення. Вважає що порушення, зафіксовані актами перевірки та приписом, містять неправдиві відомості, є припущенням перевіряючого та не відповідають фактичним обставинам справи, на підставі яких відповідачем притягнено її до адміністративної відповідальності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав зазначених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2-державний інспектор сільського господарства Житомирської області.

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що перевірку робив на підставі заяви гр. ОСОБА_3 На перевірці ОСОБА_1 не було. Акт перевірки складався на робочому місці у державній інспекції сільського господарства в Житомирській області та для підписання акту перевірки викликались свідки,позивач та ОСОБА_3,але з"явились тільки свідки та ОСОБА_3 Про дату розгляду матеріалів перевірки ,з метою винесення відповідної постанови, повідомлявся позивач. Заміри земельної ділянки робилися власноручно свідком без участі позивача з урахуванням розмірів зазначених в державному акті на земельну ділянку. Щодо невідповідності дати виклику позивача з датою відправлення зазначив, що в даному випадку могла бути допущена описка.

Вислухавши думку представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 липня 2015 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1, за результатом якого складено акт №73/05 від 22.07.2015 року.

Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1 шляхом огородження власної земельної ділянки, зайнято землі комунальної власності площею 0,042 га. В акті зазначено, що на момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,042 га за гр.ОСОБА_1 не зареєстровано, що є порушенням ст.ст.125,126 Земельного кодексу України. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу вказаної земельної ділянки у власність відсутнє, що свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,042 га.

Також, 22 липня 2013 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1 при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 за результатом якої складено акт №36/05 від 22.07.2015 року.

Вказаним актом встановлено, що ОСОБА_1, шляхом огородження власної земельної ділянки, зайнято землі комунальної власності площею 0,042 га. В акті зазначено, що на момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0.042 га. за гр.ОСОБА_1 не зареєстровано, що є порушенням ст.ст.125,126 Земельного кодексу України. Рішення органу місцевого самоврядування про передачу вказаної земельної ділянки у власність відсутнє, що свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,042 га.

На підставі вказаного акту Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області 22 липня 2015 року винесено припис № 24/05, яким приписано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства.

03 серпня 2015 року державним інспектором сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 05/009 на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою визнано гр. ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Вважаючи, що дії державного інспектора сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 по проведенню перевірки, складанню акта перевірки, акта обстеження земельної ділянки та припису є протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних дій на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Зазначені спірні правовідносини між сторонами по даній справі регулюються вимогами Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-ІV, із змінами і доповненнями (далі - Закон), що були чинними на день виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон).

Даний Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно ст. ст.187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

В розумінні вимог п.1. та п.4. Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, відповідач є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується. Наділений повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідно до положень Закону, в тому числі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Згідно зі статтею 2 Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Статтею 6 Закону встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок та розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням 25 сесії п"ятого скликання Житомирської міської ради від 03.07.2008 №667 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було передано в приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0824 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Право власності на зазначену земельну ділянку посвідчено державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею та договорів оренди землі №010820900932 від 03.09.2008 (а.с.12).

Земельна ділянка площею 0,0824 га, в тому числі 0,042 га є прибудинковою територією садиби АДРЕСА_1, яка використовується співвласниками садиби для обслуговування зазначеного будинку.

Статтею 1 Закону встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Слід зауважити, що згідно із зазначеним терміном, вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не приймав рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

В акті перевірки перевіряючим не зазначено до чого прилягає земельна ділянка площею 0,042 га.

Наведений в акті перевірки план-схема місця розташування земельної ділянки не може бути прийнята судом до уваги, оскільки на ній не вказано ні загальної площі земельної ділянки, ні площі, на якій виявлено порушення (використання земельної ділянки без зареєстрованого права та самовільного зайняття).

Інших доказів, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, відповідачем не надано

Крім того постановою Корольовського районного суду м.Житомир від 29 вересня 2015 року по справі №296/9654/15-а визнано незаконною та скасовано постанову державного інспектора сільського господарства Житомирської області ОСОБА_2 від 03.08.2015р. №05/009 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1

Також судом береться до уваги пояснення свідка ОСОБА_2, який був перевіряючим, про те, що акт перевірки складався на робочому місці у державній інспекції сільського господарства в Житомирській області.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про протиправність дії інспектора державної інспекції сільського господарства в Житомирській області по проведенню перевірки та складанню акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.07.2015 № 36/05 , акту обстеження земельної ділянки від 22.07.15 № 73/05 та припису від 22.07.15 № 24/05.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Державної інспекції сільського господарства у Житомирській області матеріальну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. слід зазначити наступне.

Встановлено ,що заявлена позивачем матеріальна шкода є авансом та остаточним розрахунком за надані ФОП ОСОБА_6 позивачу юридичні послуги на підставі заключеного договору від 05.08.2015.П.2 договору передбачено зміст послуг які полягають в консультуванні щодо питань оскарження постанови № 05/009 від 03.08.2015 про накладення адміністративного стягнення та складання позовної заяви щодо оскарження даної постанови.

Вищезазначена постанова № 05/009 від 03.08.2015 про накладення адміністративного стягнення була предметом оскарження в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира, яким 29.09.2015 року було винесено судовий акт про її скасування (а.с.14-15).

У відповідності із ч.2 ст 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто вимога про відшкодування матеріальної шкоди за юридичні послуги пов"язані з оскарженням постанови № 05/009 від 03.08.2015 про накладення адміністративного стягнення та складання позовної заяви щодо оскарження даної постанови мала бути заявлена в Корольовському районному суді м. Житомира, який розглядав спір про скасування вищезазначеної вимоги.

Крім того з 01.01.2012 набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закону №4191) статтею 1 якої визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Однак, вказаний договір не містить розміру суми винагороди адвоката, порядку внесення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо), розрахунку погодинної вартості правової допомоги.

В матеріалах справи відсутні розрахунки погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та відповідні квитанції про отримання коштів, передбачених договором.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення вказаних витрат та задоволення позову в цій частині.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати протиправними дії інспектора державної інспекції сільського господарства в Житомирській області по проведенню перевірки та складанню акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.07.2015 № 36/05 ,акту обстеження земельної ділянки від 22.07.15 № 73/05 та припису від 22.07.15 № 24/05.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 17 червня 2016 р.