Рішення № 58402025, 17.06.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3088/16-ц

2/639/72/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Іванової І.В.,

за участю секретаря Тущенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» про захист права споживачів фінансових послуг та про стягнення основаної суми за договором страхування з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , пені , моральної шкоди, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» про захист права споживачів фінансових послуг та про стягнення основаної суми за договором страхування з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних , пені , моральної шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 7 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15 квітня 2015 року позивачем були усунені недоліки , а саме сплачено судовий збір.

Протягом розгляду зазначеної справи позивач неодноразово уточнював свій позов.

Так, 2 червня 2015 року , 13 липня 2015 року , 16 липня 2015 року, 8 квітня 2016 року позивач надав уточнення до позовних вимог.

Остаточна редакція позовних вимог, викладена позивачем у заяви про уточнення позовних вимог від 10 травня 2016 року, відповідно до якого він просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основної заборгованості у розмірі 46495 грн. 01 коп., інфляційній втрати за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року на суму основної заборгованості зі страхового відшкодування у розмірі 21138 грн. 79 коп., 3% річних від простроченої суми заборгованості зі сплати страхового відшкодування за весь час прострочення за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року у розмірі 1853 грн. 43 коп.,пеню за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року на суму основного боргу з виплати страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 30327 грн. 50 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4200 грн. , за проведення судової експертизи у розмірі 3072 грн., судовий збір у розмірі 1327 грн. 60 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.10.2014 біля 19:15 години він керуючи автомобілем НОМЕР_1, при проїзді нерегульованого перехрестя вулиці Пермської з вулицею Комсомольське шосе в місті Харкові, порушив ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, з подальшим наїздом останнього на бордюрний камінь та на пішоходів ОСОБА_3В та ОСОБА_4С ..Постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.11.2014 у справі № 639/11346/14-п , він був визнаний винним у скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.. 09.12.2014 він , відповідно до вимог розділу 9 Договору страхування від 28.03.2014 форма 23 серія УБ № 0996790, укладеного між ним та відповідачем (далі Договір страхування), були подані Відповідачу заява про настання страхового випадку та повний пакет документів, визначений вищезазначеним договором страхування. Порядок визначення розміру збитків та умови здійснення страхового відшкодування визначаються розділом 10 вищезазначеного договору страхування, відповідно до якого, та враховуючи день подання ним заяви про страховий випадок та документів до неї, останнім днем здійснення виплати страхового відшкодування йому був 11.01.2015 рік. Проте, у визначений законодавством та Договором страхування термін відповідачем виплата страхового відшкодування здійснена не була, а про причини не проведення йому такої виплати , він належним чином повідомлений не був. Крім того, листом від 17.03.2015 № 09-02-09/4006 відповідач повідомив його про відмову у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на висновок № 1156-15-ТТ від 14.03.2015, який був наданий експертною компанією «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА» із посиланням на технічну невідповідність пояснень щодо механізму ДТП. Проте, він, відповідно до вимог п.7.4 Договору страхування, з вказаним висновком ознайомлений не був, участь в проведенні такого дослідження не приймав, а проведення такого дослідження було ініційовано та проведено відповідачем з порушенням строків, визначених договором страхування. Вищенаведене змусило його звернутися до суду з зазначеним позовом.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та надали пояснення відповідні вищенаведеному.

Представник відповідача вважає позов не обґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивач не надав суду відповідного розрахунку, як то вимагає чинне законодавства, з чого саме складається правова допомога, який час був витрачений особою , яка надавала правову допомогу, згідно до вимог вказаної Постанови Кабінету Міністрів України. У відповідності до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 , при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди , завданої порушенням зобовязань за договором страхування , суди повинні виходити з того , що правовідносини сторін за договором страхування є зобовязальними. Випадку порушення зобовязання моральна шкода може бути відшкодована лише , коли це встановлено договором або законом. 28 березня 2014 року між НАСК «Оранта» в особі Жовтневого відділенні Харківської дирекції НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу №0996790, за яким страхова сума встановлена в розмірі 50000 грн., розмір франшизи, відповідно до п. 1.3 Договору, при настанні першого та другого випадку встановлено в розмірі 510 грн. 26 жовтня 2014 року , відповідно до наданої 29 жовтня 2014 року страхувальником ОСОБА_1І . заяви про страхову виплату за участю застрахованого транспортного засобу було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. У відповідності до п. 7.3 Договору , страховик має право перевірити достовірність інформації та документів, наданих страхувальником. А також виконання /дотримання/ умов Договору. У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про страхування», у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, повязані із страховим випадком , до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, о володіють інформацією про обставини страхового випадку , а також можуть самостійно зясовувати причини та обставини страхового випадку. Страховиком під час проведення перевірки наданих документів щодо обставин пошкодження транспортного засобу страхувальника було призначено у експертній компанії «Укравтоекспертиза» транспортно- трасо логічне дослідження щодо заявленої події з наданням відповідно висновку. Згідно висновку експертного транспортно- трасологічного дослідження №1156-15-ТТ від 14.03.2015 року, встановлено , що з технічної точки зору , пояснення заявників про механізм утворення всього обєму пошкоджень автомобілі НОМЕР_2 як нс дідок контакту з автомобілем НОМЕР_1 , за заявлених обставинах дорожньо - транспортної пригоди, в обєкті наданої слідової інформації не підтверджується відповідністю всіх пошкоджень та механізмів їх утворення, що свідчить про технічну неспроможність заявленої версії в цілому. У відповідності до п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції 08.10.1998 року № 53/5 у редакції від 29.12.2006 року , відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів , посадових осіб Державної податкової адміністрації України , Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників , нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних осіб і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики у судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів , а можуть надаватися у вигляді рецензії згідно з чинним законодавством України. Відповідно до п. 3.5 зазначеної Інструкції . виняткових випадках , коли обєкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями обєкта , його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому порядку . Керуючись висновком експертної компанії «Укравтоекспетиза», у відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування» та п. 3.4 Договору страхування, Страховик має право відмовити у здійсненні страхового відшкодування у разі , якщо обсяг та характер заподіяння шкоди застрахованому автомобілю не відповідають причинам і обставинам заявленої події. Враховуючи вищезазначене , Страховиком було прийнято рішення щодо відсутності правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль НОМЕР_1. У відповідності до ч. 4 ст. 26 Закону України , відмова страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страховиком у судовому порядку. Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 , рішення Страховика про відмову у страховій виплаті ним не оскаржується. Оскільки за заявленою подією було прийнято страховиком рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Страховий акт не складався і нарахування пені, втрат від інфляції та №% річних ,є необґрунтованими, а тому незаконним. Крім того , відповідно до п.2.2.4 Договору , гранична сума виплати страхова сума зменшена на суму попередніх страхових відшкодувань. У відповідності до п. 10.8 Договору , розмірі страхового відшкодування здійснюється в межах граничної суми за вирахуванням франшизи, зазначеної в п. 1.3; зносу запасних часин, деталей та обладнання, що підлягають заміні; розміру збитків відшкодованих Страхувальнику іншим Страховиком за цим страховим випадком. В рамках укладеного Договору страхування 27 червня 2014 року було здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом СТО -14/3029/1 в сумі 5670 грн. 40 коп. за страховий випадок , який мав місце 01.04.2014 року.

Суд, вислухав пояснення сторін та їх представників , вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково . виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязання довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених статтю 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26.10.2014 біля 19:15 години позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, при проїзді нерегульованого перехрестя вулиці Пермської з вулицею Комсомольське шосе в місті Харкові, порушив ПДР України та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, з подальшим наїздом останнього на бордюрний камінь та на пішоходів ОСОБА_3В та ОСОБА_4.

.Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2014 у справі № 639/11346/14-п , він був визнаний винним у скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП..

09 лютого 2014 року позивач надав до ВАТ НАСК «Оранта» заяву про настання страхового випадку з відповідним переліком документів необхідних для виплати страхового випадку.

Листом від 17.03.2015 року НАСК «Оранта» повідомила ОСОБА_1, що на підставі ст. 26 Закону України «Про страхування», висновку експертної компанії «Укравтоекспертиза» та пункту 3.4 Договору страхування правових підстав здійснити виплати страхового відшкодування за пошкодження автомобіля НОМЕР_1, не має , оскільки обсяг та характер заподіяння шкоди застрахованому ТЗ не відповідають причинам і обставинам заявленої події.

Таке рішення було прийняте згідно з висновком спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015 року з дослідження обставин заявленої події за участю автомобіля НОМЕР_1, який проведено ЕК «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА» та якою встановлено що: «С технической точки зрения , пояснения заявителей о механизме образования всего объема повреждений автомобиля НОМЕР_2, как последствий контакта с автомобилем НОМЕР_1 при заявленных обстоятельствах дорожно-транспортного происшествия , в объеме предоставленной следовой информации не подтверждается соответствием всех повреждений и механизмами их образования, что свидетельствует о технической несостоятельности заявленной версии в целом.».

Рішення про відмову у здійсненні страхової виплати приймається страховиком у строк, не більший за передбачений договором і правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова може бути оскаржена в судовому порядку.

Вирішуючи спори щодо відмови страховика у здійсненні страхової виплати за договорами страхування, суди керуються як ст. 991 ЦК, так і ст. 26 Закону № 85/96-ВР, в яких перелічені підстави для відмови майже ідентичні. При цьому відповідно до ст. 991 ЦК страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, повязаних із виконанням ними громадянського чи службового обовязку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоровя, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про обєкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.19 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

Не погодившись з висновком спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015 року , позивачем було заявлене клопотання про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи.

З висновку судової транспортно- трасо логічної експертизи №11929 від 29.02.2016 року вбачається , що причиною наявних пошкоджень автомобіля НОМЕР_1, які встановлені експертним шляхом, виходячи із наданих на дослідження фотознімків та , які вказані в копії протоколу /акту/ огляду транспортного засобу від 04.11.2014 року , складеного ОСОБА_5 , з технічної точки зору , є зіткнення автомобіля НОМЕР_1 з автомобілем НОМЕР_2 . Пояснення водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 в частині механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобіля НОМЕР_1 та Fiat Ducato д/н НОМЕР_3, з технічної точки зору, не позбавлені спроможності , оскільки узгоджуються з характером та локалізацією пошкоджень автомобілів НОМЕР_1 та та Fiat Ducato д/н НОМЕР_3, зокрема з механізмом утворення механічних пошкоджень автомобіля НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 66 ЦПК України висновок експерта докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання , задані судом.

Як вбачається з висновку експертного транспортно- трасологічного дослідження , таке було проведено без участі учасників дорожньо-транспортної пригоди. Крім того , з дослідження не вбачається чи був врахований експертом ОСОБА_6 протокол /акту/ огляду транспортного засобу від 04.11.2014 року , складеного аварійним комісаром ОСОБА_5.

Як встановлено судом та підтверджується документально автомобіль НОМЕР_1 було оглянуто аварійним комісаром ОСОБА_5, який зафіксував в протоколі/акті/ від 04.11.2014 року всі пошкодження , які отримав автомобіль НОМЕР_1 внаслідок ДТП , яка мала місце 26 жовтня 2014 року.

За таких обставин, суд не може розцінювати висновок спеціаліста №1156-15-ТТ від 14.03.2015 року, як належний доказ у розумінні вимог ст. 58 ЦПК України.

Враховуючи висновок судової транспортно- трасологічної експертизи №11929 від 29.02.2016 року , суд дійшов до висновку , що підстав для відмови у здійснені виплати страхового відшкодування за пошкодження автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1, у відповідача , не було.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 990 ЦК України та ст.25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 ЦК України передбачені випадки за яким страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Судом встановлено, що у зв'язку з настанням страхового випадку, виконанням страхувальником всіх обов'язків, визначених законом та договором, останній має право на отримання страхового відшкодування, а відмова страховика у його виплаті є безпідставною. При цьому, суд виходив із висновку судової транспортно- трасо логічної експертизи №11929 від 29.02.2016 року ,під час проведення якої встановлено, що причиною наявних пошкоджень автомобіля НОМЕР_1, які встановлені експертним шляхом, виходячи із наданих на дослідження фотознімків та , які вказані в копії протоколу /акту/ огляду транспортного засобу від 04.11.2014 року , складеного ОСОБА_5 , з технічної точки зору , є зіткнення автомобіля НОМЕР_1 з автомобілем НОМЕР_2 .

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема з приводу виплати позивачу страхового відшкодування, врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.2. вказаної статті страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 Договору страхування, сума страхового відшкодування складає 50000 гривень.

Пунктом 1.3 Договору страхування, передбачається франшиза в розмірі 510 гривень (при першому та другому страхових випадках).

Відповідачем, відповідно до вимог п.7.4 Договору страхування, не було надано розрахунок збитків.

Проте, в ході судового розгляду справи, представником відповідача було надано інформацію про те, що за страховим випадком ОСОБА_1 нараховане страхове відшкодування складає 46495 грн. 01 коп.

Натомість, як зазначено відповідачем у своїх запереченнях № 482 від 13.07.2015р.: «відповідно до п.2.2.4 Договору, гранична сума виплати страхова сума , зменшена на суму попередніх страхових відшкодувань

У відповідності до п. 10.8 Договору, розмір страхового відшкодування здійснюється в межах граничної страхової суми за вирахуванням франшизи , зазначеної в п. 1.3.; зносу запасних частин, деталей та обладнання, що підлягають заміні; розміру збитків, відшкодованих Страхувальнику іншим Страховиком за цим страховим випадком.

В рамках укладеного договору страхування 27 червня 2014 року . було здійснено виплату страхового відшкодування за страховим актом СТО-14/3029/1 в сумі 5670,40 грн за страховим випадком (ДТП), який мав місце 02.04.2014р.» .

Позивач за цим страховим випадком не отримував жодних виплат від інших страховиків, а тому зменшення суми страхового відшкодування за даним страховим випадком на суму 5670,40 грн. не відповідає умовам укладеного договору страхування № 09996790 від 28.03.2014р.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 46495 грн. 01 коп.

Пунктом 36.5. ст. 36 Закону №1961-IV, передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відтак, зобов'язання страховика виплатити передбачене ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування є грошовим, а тому, у разі прострочення виконання такого зобов'язання, страховик зобов'язаний на вимогу особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 червня 2012 року №6-49цс12, зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549-550 ЦК України, оскільки три проценти річних, інфляційна складова та неустойка є різними правовими інститутами.

У разі порушення страховиком своїх зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України, п. 36.5. ст. 36 Закону №1961-IV), інфляційної складової та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено , що відповідач в установлений Законом строк не виплатив страхове відшкодування, а тому є правові підстави для стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 12.01.2015 року 10.05.2016, інфляційних втрат за період з 12.01 2015 року по 10.05.2016 року та три процента річних за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року ( періоди зазначені у межах заявлених позовних вимог).

Позивачем у позові ставиться питання про стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року .

Оскільки відповідач в установлений Законом строк не виплатив страхове відшкодування у сумі 46495 грн. 01 коп. , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з розрахунку зазначеної суми заборгованості.

Розрахунок пені за прострочення виплати страхового відшкодування виконується за формулою:Пеня = С х 2ПОС х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 ПОС - подвійна облікова ставка НБУ на день, Д - кількість днів прострочки.

Розраховується таким чином: ставка НБУ за відповідний період помножується на два. Отримуємо подвійну облікову ставку НБУ. Це число необхідно поділити на кількість днів в році. Отримуємо ставку НБУ в день. Якщо у загальний період заборгованості розмір облікової ставки змінювався, необхідно розраховувати розмір пені по кожному періоду окремо. Також, якщо період заборгованості випадає на високосний і не високосний роки, розмір ставки в день теж буде різним, а тому розраховується розмір пені по кожному року окремо. Після отримання розмірів пені по періодах, вони складаються.

Сума простроченої виплати страхового відшкодування - 46495 грн.01 коп.

Період прострочки: с 12.01.2015 року по 10.05.2016 року ( у межах заявлених позовних вимог).

Розбиваємо на періоди: 12.01.2015 по 05.02.2015 року : облікова ставка НБУ- 14,00% річних. Подвійна облікова ставка - 28,00% річних; Облікова ставка НБУ на день 28:365=0,0767123% ; Кількість днів прострочки в цей період - 25 днів; Пеня = 46495.01 грн. х 0, 0767123% х 25 :100 = 891,69 грн.

06.02.2015 по 03.03.2015 року: облікова ставка НБУ- 19,50% річних. Подвійна облікова ставка - 39,00% річних; Облікова ставка НБУ на день - 39 : 365 = 0, 1068493%; Кількість днів прострочки в цей період - 26 дня; Пеня = 46495,01 грн х 0, 1068493% х 26 : 100 = 1 2991,67 грн. 04.03.2015 по 27.08.2015 : облікова ставка НБУ- 30 % річних. Подвійна облікова ставка - 60% річних; Облікова ставка НБУ на день - 60 : 365 = 0.1643835%; Кількість днів прострочки в цей період - 177 дня; Пеня = 46495,01 грн. х 0.1643835% х 177 : 100 = 13528,14 грн.

28.08.2015 по 24.09.2015 : облікова ставка НБУ- 27 % річних. Подвійна облікова ставка - 54% річних; Облікова ставка НБУ на день - 54 : 365 = 0,1479452%; Кількість днів прострочки в цей період - 28 дня; Пеня = 46495,01 грн х 0, 1479452% х 28 : 100 = 1926,04 грн.

25.09.2015 по 29.10.2015 : облікова ставка НБУ 22,00 % річних; подвійна облікова ставка 44,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 44:365=0,1205479; кількість днів прострочки в цей період 35.Пеня = 46495.01 х 0,1205479% х35:100= 1961,71 грн..

30.10..2015 по 17.12.2015 : облікова ставка НБУ 22,00 % річних; подвійна облікова ставка 44,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 44:365=0,1205479; кількість днів прострочки в цей період 49.Пеня = 46495.01 х 0,1205479% х 49:100= 2746,39 грн..

12.12..2015 по 28.01.2016 : облікова ставка НБУ 22,00 % річних; подвійна облікова ставка 44,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 44:365=0,1205479; кількість днів прострочки в цей період 42.Пеня = 46495.01 х 0,1205479% х 42:100= 2354,05 грн.

29.01.2016 по 03.03.2016 : облікова ставка НБУ 22,00 % річних; подвійна облікова ставка 44,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 44:365=0,1205479; кількість днів прострочки в цей період 35. Пеня = 46495.01 х 0,1205479% х 35:100= 1961,71 грн.

04.03.2016 по 21.04.2016 : облікова ставка НБУ 22,00 % річних; подвійна облікова ставка 44,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 44:365=0,1205479; кількість днів прострочки в цей період 49. Пеня = 46495.01 х 0,1205479% х 35:100= 2746,39 грн.

22.04.2016 по 10.05.2016 : облікова ставка НБУ 19,00 % річних; подвійна облікова ставка 38,00 % річних; облікова ставка НБУ на день 38:365=0, 1041095; кількість днів прострочки в цей період 19. Пеня = 46495.01 х 0, 1041095% х 19:100= 919,71 грн.

Загальна сума пені складає 30327,50 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за період з 12.01.2015 по 10.05.2016 року розраховується за наступною формулою.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується шляхом множення суми заборгованості на моменти її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1:100) х (ІІ2:100) х (ІІ3:100) х ... (ІІZ:100), де ІІ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки, ІІ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки, ІІ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду України враховується, що сума, внесена за період з 1 по 15 число місяця, індексується за період с урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. І якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

У період з 12.01.2015 по 10.05.2016 року індекс інфляції становив: січень 2015 року -103,1, лютий 2015 року - 105,3, березень 2015 року 110,8, квітень 2015 року- 114,0, травень 2015 року 102.2,червень 2015 року 100,4, липень 2015 року 99,0, серпень 2015 року 99,2, вересень 2015 року 102,3, жовтень 2015 року 98,7, листопад 2015 року 102,0, грудень 2015 року 100,7, січень 2016 року 100,9, лютий 2016 року 00,9, березень 2016 року 101,0 квітень 2016 року 103,5

Загальна сума заборгованість складає: 21138,79 грн.

Розрахунок 3 % річних за період з 12.01.2015 по 10.05.2016 року розраховується за формулою:сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочки.

Сума заборгованості - 46495,01 грн. Кількість днів прострочки - 485 дні. Сума санкції = 46495,01 грн. х 3 х 485 : 365 : 100 = 1853,43 грн..

Отже борг відповідачів перед позивачем зі сплати страхового відшкодування складає 46495,01 грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування - 30327,50 грн, інфляційних втрат - 21138,79 грн та 1853,43 грн - три процента річних .

У даному випадку також слід врахувати те, що відповідно до вимог ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 268 ЦК України, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Крім того, відповідно до статті 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, у даному випадку позивач до суду з позовом про стягнення заборгованості, а також про стягнення з відповідача на свою користь пені, порядок, умови та підстави стягнення якої визначаються Договором страхування, а за таких обставин, пеня з відповідача на суму заборгованості за договором страхування має бути стягнута за весь період, розрахований вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль позивача ОСОБА_1 пошкоджено, що в свою чергу призвело до душевних страждань позивача, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1500 грн., оскільки такий розмір є розумним та співмірним з тими моральними стражданнями, яких позивач зазнав у результаті дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження його автомобіля.

Крім того, відповідно до статті 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачем до суду надано докази про понесені ним витрати на правову допомогу у даній справі на загальну суму 2200,00 гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. ,у звязку з чим дані суми має бути стягнуті з відповідача на його користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, позивачем у справі документально підтвердив сплату судового збору у розмірі 1327 грн. 60 коп. та сплату за проведення судової експертизи у розмірі 3072 грн..

Керуючись ст. 3,4, 8,10,15,60,66,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору страхування від 28.03.2014 року суму основної заборгованості у розмірі 46495 грн. 01 коп..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору страхування від 28.03.2014 року інфляційній втрати за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року на суму основної заборгованості зі страхового відшкодування у розмірі 21138 грн. 79 коп..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору страхування від 28.03.2014 року 3% річних від простроченої суми заборгованості зі сплати страхового відшкодування за весь час прострочення за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року у розмірі 1853 грн. 43 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 відповідно до договору страхування від 28.03.2014 року пеню за період з 12.01.2015 року по 10.05.2016 року на суму основного боргу з виплати страхового відшкодування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 30327 грн. 50 коп..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 грн..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4200 грн. та проведення судової експертизи у розмірі 3072 грн..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1327 грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Іванова І.В.