Ухвала суду № 58400280, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/7054/2016 Головуючий в 1 інстанції - Вовк С.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року про повернення позовної заяви для подання до належного суду в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Нитченко Юлія Михайлівна, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк», треті особи: ПН КМНО Ярощук В.Ю., державний виконавець Новозаводського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції Нитченко Ю.М., ПАТ «УкрСиббанк» про визнання дій неправомірними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.13.2016 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, державний виконавець Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Нитченко Юлія Михайлівна, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання дій неправомірними - повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій просили її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для її розгляду по суті.

Вказували на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 109 та ст. 114 ЦПК України. Зазначили, що судом не враховано , що предметом розгляду є права кредитора на його звернення з вимогою до поручителя - «про визнання неправомірним звернення банку про вимогу з підстав припинення дії поруки», а не спір з приводу іпотечного майна. Підсудність позивачами не порушена і позов повинен розглядатися відповідно до ст. 109 ЦПК Печерським районним судом м. Києва.

До апеляційного суду позивачі не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви , суд виходив з того, що позивачем заявлені вимоги з приводу нерухомого майна, а саме: виробничого корпусу, складу та сушилки, розташованих в будинку АДРЕСА_1, які є предметом іпотеки (п. 1.1. договору іпотеки нерухомого майна від 09.07.2007 № 30007Z250).

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Згідно ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі пред'явив позов до відповідача та просили визнати неправомірними дії банку, щодо направлення ОСОБА_2 вимоги про звернення стягнення на наступне майно:

- виробничий корпус, означений на плані літерою «А-2» - загальною площею 1358,3 кв.м;

- склад, означений на плані літерою «Г-1» - загальною площею 21,7 кв.м;

- сушилку, означена на плані літерою «Б-1» - загальною площею 75,7 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї додатків, 09.07.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 30007Z250.

Відповідно до умов п.1.1 договору іпотеки предметом договору є вищенаведене нерухоме майно, що знаходиться в м. Чернігові.

Згідно з п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Вивчивши матеріали даної справи та предмет заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що в даному випадку спір виник з приводу дій банку, вчинених з метою звернення стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться в м. Чернігові.Тобто суд першої інстанції вірно застосував правила ст. 114 ЦПК України, яка регулює правила виключної підсудності у цивільних справах щодо нерухомого майна.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а тому повинні застосовуватись правила виключної підсудності, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки предмет даного позову пов'язаний з правом відповідача на нерухоме майно,

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом розгляду є право кредитора на звернення з вимогою до майнового поручителя після припинення дії поруки , а не спір про право на предмет іпотеки, колегія не приймає, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що спір виник з приводу права відповідача звертати стягнення на нерухоме майно, яке передавалось в іпотеку.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: