Ухвала суду № 58400258, 14.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/7299/2016 Головуючий в 1 інстанції - Цимбал І.К.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченка М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (особи, яка не брала участі в розгляді справи та вважає, що своїм рішенням суд вирішив питання про її права та обов'язки) на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут XXI століття» до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Премікс Плюс», Приватне підприємство «Пірінавік компані» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТзОВ «Добробут XXI століття» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1, треті особи: ТзОВ «Премікс Плюс», ПП «Пірінавік компані» про зобов'язання вчинити дії, привести нежитлові будівлі літера «В», «Г», «Д», розташовані в АДРЕСА_1 в первісний стан, шляхом їх відбудови.

Крім того, подав заяву про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким фізичним та/або юридичним особам, в тому числі Комунальному підприємству «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради здійснювати роботи по примусовому демонтажу та знесенню нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Заяву обґрунтовував тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам суб'єктам господарювання, які є власниками нежитлових будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, захист інтересів яких є правом та обов'язком позивача, до ухвалення рішення в даній справі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28.03.2016 року заяву позивача про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено будь-яким фізичним та/або юридичним особами, в тому числі Комунальному підприємству «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради здійснювати роботи по примусовому демонтажу та знесенню нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Копію ухвали направлено для виконання до ДВС Дарницького РУЮ в м. Києві, КП «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради.

Не погодившись з такою ухвалою суду, представник Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (особи, яка не брала участі в розгляді справи та вважає, що своїм рішенням суд вирішив питання про її права та обов'язки) подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В скарзі посилався на те, що ухвала є незаконною і такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Зазначив, що позивачем не доведено той факт, що існує загроза знищення майна. Крім того, забезпечення позову не може бути спрямованим на безпідставне обмеження конституційних прав. Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд мав пересвідчитись, що існує реальна загроза невиконанню чи утруднення виконання можливого рішення суду. Судом не наведено обґрунтованих доводів, на підставі яких можна достовірно припустити, що невжиття відповідних заходів можу утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Заборона Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), тобто суб'єктів владних повноважень в розумінні ст. З Кодексу адміністративного судочинства України, здійснювати роботи по примусовому демонтажу та знесенню нежитлових будівель, є порушенням вимоги ст. 151, 152 ЦПК України, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову регламентовано ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи адміністративної юрисдикції. Крім того вказував на те, що до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних доказів, що це є саме нежитлові будівлі, оскільки за зовнішніми ознаками це тимчасові споруди. КП «Київблагоустрій» неодноразово вносились приписи щодо усунення порушень Правил благоустрою м. Києва, проте власником вищенаведених об'єктів вони були проігноровані та невиконані. Шляхом забезпечення позову в такий спосіб позивач забезпечив собі можливість і надалі здійснювати незаконну діяльність та порушувати встановлений порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників осіб, які оскаржили судове рішення , з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд розглянув заяву про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права.

Так, згідно із ч.2 ст.153 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд не звернув увагу на відсутність доказів які б підтверджували вимоги ТзОВ «Добробут XXI століття» про забезпечення позову у обраний ним спосіб, не прийняв до уваги положення ч.3 ст.151 ЦПК України та роз'яснення викладені в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а саме: не пересвідчився, що існує між сторонами спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання.

Встановивши обов'язок Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» не здійснювати роботи по примусовому демонтажу та знесенню нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1., місцевий суд не звернув увагу на те, що зазначені особи не є стороною в справі, а тому суд не вправі вирішувати питання щодо їх прав та обов'язків, тим більше забороняти виконувати управлінські функції в межах наданих їм повноважень.

При цьому, суд першої інстанції не врахував положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94, зі змінами затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.05.2013 року №711.

Позивач в своїй заяві, а суд в ухвалі не зазначив, яким чином заборона виконувати свої повноваження Департаменту міського благоустрою , може бути пов'язана з виконанням рішення суду, яке зобов'язаний буде виконувати відповідач ОСОБА_1 Тобто суд, в порушення вимог ч.3 ст. 152 ЦПК України забезпечив позов в спосіб, який є не співмірним з заявленими позовними вимогами. Суд своєю ухвалою заборонив необмеженому колу осіб, вчиняти дії, щодо усіх приміщень, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1, не звернувши увагу, що позов поданий, лише щодо трьох будівель і до одного відповідача ОСОБА_1

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, і відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно п. 2, ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут XXI століття» про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним та/або юридичним особами, в тому числі Комунальному підприємству «Київблагоустрій» та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради здійснювати роботи по примусовому демонтажу та знесенню нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: