Ухвала суду № 58400222, 09.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

9 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Беця О.В., Лашевича В.М.

при секретарі судового засідання - Сологуб В.І.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2016 року,

за участю прокурорів - Чемериса П.С., Котковця В.Н.

підозрюваного - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2016 р. в кримінальному провадженні під №42016110000000209, внесеному 09.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Осюка Ю.П., погоджене заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області Чемерисом П.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Братську, Іркутської області, Російської Федерації, має вищу освіту, одружений, обіймає посаду Вишгородського міського голови Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, -

якому оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України.

До підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який рахується з моменту фактичного затримання о 14:50 годині 14 квітня 2016 року до 14:50 години 12 червня 2016 року включно.

Одночасно до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що становить 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. у національній грошовій одиниці України.

В разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_3 покладені наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає - місто Вишгород, Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування з особами, які брали участь в якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій, а також свідками та іншими підозрюваними в кримінальному провадженні.

Строк дії зазначених обов'язків визначений слідчим суддею терміном два місяці з моменту внесення застави.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що може загрожувати підозрюваному ОСОБА_3 за інкриміновані кримінальні правопорушення, конкретні обставини та його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою групою осіб з використанням службового становища службовою особою, яка займає відповідальне становище, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, та прийшов до висновку з метою запобігання визначеним ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з рішення слідчого судді захисник ОСОБА_1, діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2016 року у справі №757/17898/16-к та винести ухвалу, якою відмовити слідчому прокуратури Київської області в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі обрання запобіжного заходу, просить визначити захід забезпечення кримінального провадження не пов'язаний з триманням під вартою.

В обгрунтування свої апеляційних вимог вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України враховуючи, що ОСОБА_3 є міським головою м. Вишгород та розмір предмета злочину перевищує в п'ятсот разів розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування та відповідно звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу повинно було здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України. Однак, слідчим суддею Смик С.І. було проігноровано дану норму КПК, та розглянуто клопотання про обрання запобіжного заходу, яке було подано неуповноваженою посадовою особою.

Зазначає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 не містило достатніх належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що підозрюваний вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Крім того, на думку захисника підозра ґрунтується на показаннях заявника ОСОБА_9, який так і не був викликаний та допитаний під час судового розгляду клопотання.

Вважає, щоклопотання про обрання запобіжного заходу не містило обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України.

Також вказує на те, що слідчим суддею не враховано та не взято до уваги при прийнятті рішення те, що в підозрюваного ОСОБА_3 є міцні соціальні зв'язки в місці його проживання, позитивна характеристика, висока суспільна довіра (на виборах за нього проголосувало близько 2400 осіб), отже були відсутні ризики невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України.

В підсумку зазначає, що слідчим суддею визначено розмір застави 5 000 000 грн., який є явно необ'єктивним, оскільки не враховує майновий стан підозрюваного, не обгрунтований жодними доказами, оскільки виходить за межі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2016 р. у судовому провадженні №757/17898/16-к про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 5 000 000,00 гривень та ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_7, погодженого заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області Чемерисом П.С., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_10 відмовити.

В мотивування поданої апеляційної скарги вказує, що всупереч вимогам статей 196, 370 КПК України обставини, які свідчать про існування в даному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та їх обґрунтування в ухваленому судовому рішенні відсутні, при цьому відсутнє обґрунтування розміру застави, який більше ніж в дванадцять разів перевищує максимальну межу, визначену в ч. 5 ст. 182 КПК України, а також обґрунтування виключності випадку застосування саме такого рівня застави в ухваленому судовому рішенні. На підставі чого захисник вважає, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме рішення ухвалене з істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону, зокрема повним нехтуванням статей 2, 9, 17, 22, 23, 84, 85, 94, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 370, 372 КПК України.

Зазначає, що підозра, висунута ОСОБА_3 є необґрунтованою, вона базується виключно на відомостях зацікавленої в майновому плані особи, а тому вона не може переконати неупередженого спостерігача, що ОСОБА_3, можливо, вчинив злочин. Крім того, дії ОСОБА_3, якщо припустити, що вони відбулися, не охоплюються диспозицією статті 368 КК України.

Звертає увагу на те, що судове рішення не містить не те що обґрунтування, а навіть пояснення того, чому саме такий розмір застави було обрано, в чому полягає виключність випадку та чому суддя вирішив більше ніж в дванадцять разів перевищити максимальну межу застави, визначену статтею 182 КПК України.

В підсумку вказує на те, що ухвала Печерського районного суду м. Києва про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 17.04.2016 є такою що ухвалена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та захисників, які підтримали подані апеляційні скарги, позицію прокурорів про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №420161100000000209 від 09.04.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 статті 15, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

14.04.2016 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

15.04.2016 року ОСОБА_3 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України.

16.04.2016 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Осюк Ю.П., за погодженням із заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області Чемерисом П.С., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 посилаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, окрім виняткового запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

17.04.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який постановлено рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 14:50 години14 квітня 2016 року до 14:50 години 12 червня 2016 року включно. Одночасно до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. у національній грошовій одиниці України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею не дотримані.

Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена слідчим та сумнів у суду щодо їх достатності, не викликала.

Під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

В сукупності із зазначеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя місцевого суду врахував і дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3 та тяжкість покарання, яке може загрожувати йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.

Разом з тим, постановивши ухвалу про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що потягнули за собою постановлення незаконного рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч. 5 даної статті цього Кодексу кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК Українидетективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна умова, що злочин вчинено депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад або розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п'ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Як вбачається з матеріалів справи, сума неправомірної вигоди, яка інкримінується за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 статті 368 КК України, становить 300 тисяч Євро, що станом на день вчинення злочину складало 8 637 369, 60 грн., що у п'ятсот і більше разів перевищуєрозмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину, отже відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні №420161100000000209 від 09.04.2016 року мають здійснювати детективи Національного антикорупційного бюро України, враховуючи як класифікацію злочину, так і розмір неправомірної вигоди.

При цьому, в порушення вказаних вимог закону досудове розслідування проводиться першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Київської області, посадові особи якого внесли відомості до ЄРДР під №420161100000000209 від 09.04.2016 року щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України та повідомили в даному кримінальному провадженні про підозру ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України.

Крім того, вказані порушення закону також вбачаються з постанови заступника Генерального прокурора України керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. від 24.05.2016 року про визначення підслідності кримінального провадження №420161100000000209 від 09.04.2016 року за слідчими прокуратури Київської області, яка винесена після постановлення ухвали слідчого судді від 17.04.2016 року (т. 1 а.с. 238).

Також, як вбачається за змістом вказаної постанови про визначення підслідності, керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України викладено, що у період з 09.04.2016 року по 15.04.2016 року досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим органом досудового розслідування, при цьому неякісно, з істотними порушеннями вимог КПК України. Отже, на думку керівника фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені у письмових повідомленнях про підозру ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у повній мірі не підтверджуються, а також суперечать доказам, отриманим у ході досудового розслідування, більш того, достовірність показань заявника ОСОБА_9, добросовісність та законність його дій викликають обгрунтовані сумніви.

Слід зауважити, що обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 підозри ґрунтується на показаннях заявника ОСОБА_9

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, однак виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, а також матеріали кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку приходить до обґрунтованого висновку про відсутність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані кримінальні правопорушення.

Відповідно до змісту ст. ст. 177, 183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого злочину, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Застосовуючи до підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід, слідчим суддею хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак враховуючи надані на даній стадії докази, наявні в матеріалах провадження, на думку колегії суддів вони не є належним чином доведені.

Крім того, в суді апеляційної інстанції 30.05.2016 року був допитаний заявник ОСОБА_9, який пояснив, що він ніколи не працював в ТОВ «Євробуд 77», не знайомий із підозрюваним ОСОБА_3, та не зустрічався з ним, крім того ознайомившись із процесуальними документами за його участю (заявою про вчинення злочину, протоколами допиту свідка) вказав, що вперше їх бачить, про вчинення злочину до ГУ СБ України у м. Києві та Київській області не заявляв та участі в слідчих діях не приймав, при цьому зазначив, що підписи, які зазначені від його імені виконані не ним.

Також під час пояснень ОСОБА_9 встановлено, що відомості зазначені у протоколах допиту свідка гр. ОСОБА_9, наявних в матеріалах справи, містять відмінності з його анкетними даними, а саме в частині освіти, ОСОБА_9 зазначив, що має повну середню освіту, не вищу, у ТОВ «Євробуд-11» не працював, за вказаною у протоколі допиту адресою ніколи не проживав, паспорт йому виданий Вижницьким РВ УМВС України в Чернівецькій області від 17.06.2002 року, а не 24.01.1997 року, що вбачається зі змісту протоколів допиту.

Також зазначив, що використати відомості про його особу могли за наступних обставин, в лютому 2016 року він перебуваючи у скрутному становищі звернувся до знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_2, з метою отримати грошові кошти в борг, останній погодився та надав в борг грошові кошти в сумі 200 доларів США та на підтвердження повернення вказаного боргу взяв документи, а саме: паспорт громадянина України виданий Вижницьким РВ УМВС України в Чернівецькій області від 17.06.2002 року серія та номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_9 разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 2102 та відповідно боргову розписку.

Отже, як вбачається з досліджених в суді апеляційної інстанції обставин станом на даний час доводи клопотання слідчого щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків неправомірної поведінки підозрюваного не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи, на підставі чого правових підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження немає.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, рішення від 28.11.1999 року у праві «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Враховуючи те, що надані органом досудового розслідування докази не дають на даний час підстав пов'язувати особу підозрюваного ОСОБА_3 з інкримінованими йому злочинами та самим керівником Спеціалізованої прокуратури України Генеральної прокуратури України поставлено під сумнів докази здобуті під час досудового розслідування, а також численні порушення норм процесуального права, а саме порушення підслідності, які залишились поза увагою слідчого судді, відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого.

Крім того, з аналізу ст. 216 КПК України вбачається, що з метою повного, неупередженого та об'єктивного досудового слідства, розслідування матеріалів кримінальної справи під №420161100000000209 від 09.04.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України має здійснюватись детективами Національного антикорупційного бюро України, оскільки не дотримання норм процесуального права в подальшому може вплинути на результат розслідування та судовий розгляд по суті (порушення правил підсудності).

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя прийняв рішення без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення та неправильно застосував норми КПК України, у відповідності до яких постановив рішення, а тому ухвала слідчого судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подані в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2016 року в кримінальному провадженні під №42016110000000209, внесеному 09.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Осюка Ю.П., погоджене заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області Чемерисом П.С., про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного за ч. 4 ст. 368; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України, який рахується з моменту фактичного затримання о 14:50 годині 14 квітня 2016 року до 14:50 години 12 червня 2016 року включно, з одночасним застосуванням до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що складає 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн. у національній грошовій одиниці України, із покладенням на нього відповідних обов'язків, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області Осюка Ю.П., погодженого заступником начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області Чемерисом П.С., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з одночасним застосуванням до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладенням відповідних обов'язків, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н О.В. Б е ц ь В. М. Л а ш е в и ч