Ухвала суду № 58398714, 14.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/390/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/570/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Незаконне заволодіння транпортним засобом

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Матуса В. В., Шунька Г. О.,

з участю секретаря судового засідання Лобанової О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014200260000271, за апеляційною скаргою прокурора Ниділько Г.О. на вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2016 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець громадянин України, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою селище Степанівка, Сумського району, 46 км, ж/д будинок, фактично мешкає за адресою: селище Степанівка ( вулиця Комсомольська, 36), Сумського району, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, і йому призначено:

за 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік;

за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк два роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік і шість місяців,

та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки,

постановлено стягнути з ОСОБА_3 1890 грн. 90 коп. судових витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз, а також вирішено долю речових доказів,

з участю прокурора Віннікова О.А.

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним в даному кримінальному провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконного заволодіння транспортним засобом, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконного заволодіння транспортним засобом, повторно, з проникненням до іншого приміщення, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, повторно, за наступних обставин.

25 березня 2014 року, у вечірній час, ОСОБА_3, підійшовши до гаража, належного ОСОБА_5, розміщеного за адресою: вулиця Центральна, 31 в селищі Степанівка Сумського району, та побачивши біля зазначеної будівлі мопед «DELTA EX 50QT-B» чорного кольору, без номерного знаку, 2008 року випуску, і користуючись відсутністю інших осіб, незаконно заволодів зазначеним транспортним засобом вартістю 2312 грн. 24 коп., яким в послідуючому розпорядився на власний розсуд.

Також, ОСОБА_3 26 травня 2014 року, близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи біля господарчого двору, розташованого поблизу будинку за №4 станції Торопилівка в селищі Степанівка Сумського району, та переслідуючи мету на викрадення чужого майна, проник через незачинену хвіртку на територію вищевказаного двору, звідки таємно викрав належний ОСОБА_6 велосипед марки «Velox Energy 1.0» вартістю 2535 грн., яким в послідуючому розпорядився на власний розсуд.

Крім того, в середині жовтня 2014 року ОСОБА_3, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, в нічний час проник до будівлі сараю, розташованого поблизу будинку за №1 по вулиці Новосільська в селищі Степанівка Сумського району, внаслідок чого незаконно заволодів належним ОСОБА_7 мопедом «ALPHA-ZSS50F» синього кольору, без номерного знаку, 2009 року випуску, вартістю 6052 грн. 91 коп. та бензином обємом 2,5 л. вартістю 41 грн. у баці мопеда, якими в послідуючому розпорядився на власний розсуд..

У поданій апеляційній скарзі прокурор Неділько Г.О., як учасник судового розгляду кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції у даному кримінальному провадженні в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, мякістю покарання, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити:

за ч. 1 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк один рік;

за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк один рік і шість місяців;

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк один рік і два місяці,

та відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вид і позбавлення волі на строк один рік і шість місяців.

За змістом доводів апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_3, вважає, що вирок суду у даному кримінальному провадженні є незаконним у звязку з допущеною судом неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення обвинуваченому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, вчинення яких йому інкриміновано.

Зокрема, на думку прокурора, призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі за вчинення ним злочину у неповнолітньому віці, суперечить вимогам ч. 3 ст. 61 КК України, а також, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, зокрема судом безпідставно враховано як помякшуючі покарання такі обставини, як визнання вини, щире каяття та залишено поза увагою те, що обвинуваченим не вчинено жодних дій з метою відшкодування потерпілим збитку з його вини.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини кримінаьного провадження та зміст поданої апеляційної скарги, думку прокурора Віннікова О.А., який апеляційну скаргу прокурора підтримує, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і думку захисника ОСОБА_4, які проти поданої апеляційної скарги заперечують, вважають вирок суду першої інстанції обгрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до переконання, що подана прокурором апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дійсно вироком суду першої інстанції у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а саме 25 березня 2014 року, тобто- до досягнення ним повноліття, і за цим законом йому призначено покарання у виді обмеження волі.

Згідно зі ст. 98 КК України до неповнолітніх як основні покарання можуть бути застосовані лише штраф, громадські та виправні роботи, арешт і позбавлення волі на певний строк.

Також, відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16 квітня 2004 року, №5, перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК України, є вичерпним, інші основні покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття, і визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статей 99-102 КК України.

Тому, за умови вчинення обвинуваченим злочину у неповнолітньому віці, доводи апеляційної скарги прокурора на предмет недопустимості призначення за цей злочин покарання у виді обмеження волі є слушними.

Разом з цим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що висновки вироку суду щодо часу вчинення злочину ґрунтуються на обставинах, встановлених усупереч процедурі, визначеній кримінальним процесуальним законом.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Зокрема, згідно ч. 1, ч. 2 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Судом першої інстанції зазначені вимоги ст. 337 КПК України були залишені поза увагою.

Так, за змістом обвинувального акта, складеного слідчим Желєзновою Н.В. і затвердженого прокурором Недільком Г.О. ( т.3 арк.3 ) ОСОБА_3, зокрема, обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, - незаконного заволодіння належним потерпілому ОСОБА_5 транспортним засобом не 25 березня 2014 року, як зазначено у вироку суду, а 25 березня 2016 року, тобто - в день, коли ОСОБА_3 уже перебував у повнолітньому віці.

Разом з цим, суд усупереч вимогам ст.ст. 94, 337, п.1 ч.1 ст. 368 КПК України оцінки висунутому ОСОБА_3 в цій частині обвинуваченню не дав в умовах, коли прокурором обвинувачення у даному кримінальному провадженні не змінювалося і ОСОБА_3 вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, саме 25 березня 2014 року, за змістом обвинувального акту не інкримінувалося.

За таких обставин, ухвалений стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України через істотне порушення судом кримінального процесуального закону, і виправлення такого порушення безпосередньо в порядку, передбаченому ст. 404 КПК України, в апеляційному провадженні не убачається законно можливим, а колегія суддів позбавлена можливості надати обгрунтовану оцінку доводам апеляційної скарги прокурора.

Тому, на підставі п.6 ч.1 ст.407, п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України вирок суду у даному кримінальному провадженні підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими.

Тому, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 409, ч.1 ст. 412 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Ниділька Г.О. - задовольнити частково.

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції.

Ця ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_8. ОСОБА_9.