Ухвала суду № 58398470, 15.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/1165/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/660/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Бойка В. Б. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року

у цивільній справі за позовом Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області до ОСОБА_3

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року позов Управління МВС України в Сумській області задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області 55 939 грн. відшкодування шкоди та 1 218 грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог.

При цьому зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано, до якої категорії працівників віднесена посада, яку він займав та коло його обовязків. Вказує, що після вступу його на посаду, позивач, у порушення КЗпП України не ознайомив з його обовязками, тобто, на його думку, неможливо встановити, чи належить посада, яку він займав до категорії працівників, з якими згідно ст.135-1КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Також вважає, що судом не був встановлений причинно-наслідковий зв'язок між його діями або бездіяльністю та нестачею майна, оскільки велике коло осіб мало доступ до товарно матеріальних цінностей, проте жоден не давав пояснень з приводу, коли саме відбулася їх втрата до його звільнення чи після, яким чином вівся облік отримання спеціальних засобів на чергування. Крім того, суд при вирішенні справи не взяв до уваги того факту, що з грудня 2014 року та до моменту звільнення 05 березня 2015 року він не мав доступу до товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, станом на 01 січня 2015 року спірні засоби звязку були в наявності, фактично знаходились у підрозділі, вибули з його користування та були ввірені для зберігання іншим особам, а він у період з грудня 2014 року та до моменту звільнення 05 березня 2015 року перебував у відпустці та на лікарняному. Вважає, що позивачем допущене порушення при проведенні інвентаризації, необґрунтовано визначений розмір матеріальних збитків, а судом не враховане положення чинного законодавства, яке регламентує визначення матеріальної шкоди, виявленої в результаті нестачі товарно-матеріальних цінностей. Крім того, вважає, що інвентаризація була проведена з порушенням чинного законодавства, більше ніж через сім місяців після його звільнення, а тому, протокол інвентаризаційної комісії від 19 жовтня 2015 року є недопустимим доказом у справі в силу положень ст.59 ЦПК України. Вважає, що позивачем у встановленому законом порядку не визначений розмір заподіяних збитків, а покладена с основу рішення довідка вартості, видана ФОП ОСОБА_4, є на його думку неналежним доказом в силу положень ст.ст. 58,59 ЦПК України. Крім того, визначення розміру збитків відбулося 07 та 16 квітня 2015 року (а.с.10,11), а інвентаризація, згідно даних позивача, проведена лише 15 жовтня 2015 року, що на його

думку є неможливим, оскільки відповідно до законодавства, визначення розміру збитків повинне проводитися лише після проведеної інвентаризації. Оцінка розміру збитків від нестачі металевої печатки взагалі не проводилася, а довідку про її вартість видав член ліквідаційної комісії ОСОБА_5, а не субєкт господарювання, який має відповідну ліцензію на проведення оцінки. Також вважає, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження служби рядовим та начальницьким складом Міністерства внутрішніх справі України, є публічно правовим, незалежно від того, чи на момент розгляду справи особа перебуває на службі або звільнена з неї, а тому, підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, які апеляційну скаргу підтримали з мотивів у ній викладених, пояснення представника Управління МВС України в Сумській області - ОСОБА_7, який проти скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2015 року Управління МВС України в Сумській області звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, остаточно уточнивши який, просило стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану втратою засобів звязку та металевої печатки, на суму 55 939 грн. та судовий збір в сумі 1 218 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_3 проходив службу у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення «Суми», підпорядкованої УМВС України в Сумській області, у званні старшого лейтенанта міліції, обіймав посаду заступника командира роти з 19 червня 2014 року по 04 березня 2015 року. На виконання наказу №361 від 30 квітня 2014 року «Про забезпечення засобами радіозвязку роти патрульної служби міліції особливого призначення «Суми», згідно з актами приймання-передачі, йому було передано 55 переносних радіостанцій «Vertex» VX-231, 6 автомобільних радіостанцій «Motorola» СМ-140 (340), а також одна стаціонарна радіостанція «Kenwood» TK-7360М. Під час проведення службового розслідування на підставі наказу УМВС України в Сумській області №218 від 14 березня 2015 року було виявлено нестачу засобів радіозвязку, а саме: восьми переносних радіостанцій «Vertex» VX-231, однієї автомобільної радіостанції «Motorola» СМ-140 та металевої печатки, відшкодовувати вартість яких у добровільному порядку відповідач відмовився.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Кодексом адміністративного судочинства України визначені повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічною службою згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У даній справі спір між сторонами виник з приводу проходження публічної служби відповідачем - старшим лейтенантом міліції, заступником командира роти патрульної служби міліції особливого призначення «Суми», підпорядкованої УМВС.

Свої вимоги позивач також обґрунтовував Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.

Враховуючи наведене, розгляд даної справи судом у порядку цивільного судочинства не видається за можливе, оскільки остання підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 205 та ч. 1 ст. 340 ЦПК України із закриттям провадження у справі

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.2, 310 ч.1, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Путивльського районного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року.

Закрити провадження у справі, розяснивши позивачу право звернення до адміністративного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -