Ухвала суду № 58398450, 16.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/93/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1089/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Попруги С. В. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ТОВ «АФ «Косівщинська» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність систематичної несплати орендної плати та вини відповідача у порушенні зобов'язання. Вважає, що судом не належним чином застосовано умови договору оренди землі, що стосується нарахування та виплати орендної плати позивачу за користування його земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі ТОВ «АФ «Косівщинська», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «АФ «Косівщинська» скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що передана ТОВ «АФ «Косівщинська» земельна ділянка протягом 2013-2014 років використовувалась ТОВ «АВІС-УКРАЇНА», в звязку з чим ТОВ «АФ «Косівщинська» має право на відшкодування упущеної вигоди, повернення сплаченої орендної плати за 2013 рік та розірвання договору оренди землі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, яка підтримала скаргу ОСОБА_3, заперечувала проти скарги ТОВ «АФ «Косівщинська», представника ТОВ «АФ «Косівщинська» - ОСОБА_5, яка підтримала скаргу ТОВ «АФ «Косівщинська» та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого 24 січня 2000 року на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,72 га, розташованої на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 13).

04 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АФ «Косівщинська» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого він надав ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,72 га, яка розташована на території Косівщинської селищної ради Сумського району.

14 грудня 2006 року вищевказаний договір оренди землі було зареєстровано у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр Державного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 040661303079 (а.с. 10-11).

Земельна ділянка була передана позивачем та прийнята відповідачем в оренду згідно з актом приймання - передачі від 15 грудня 2006 року (а.с. 12).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 надав вказану земельну ділянку ТОВ «АФ «Косівщинська» в користування строком на 5 років (п. 8 договору) на умовах сплати даним товариством орендної плати у розмірі 442 грн. на рік, що становить 1,5% від грошової оцінки землі (п.10 договору) і яка вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця (п.12 договору ); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п.11 договору).

Крім того, у п. 14 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, а пункт 14а договору передбачає, що у разі несплати орендної плати у строки визначені Договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом.

01 січня 2009 року між позивачем та відповідачем до вищевказаного договору оренди землі було укладено додатковий договір, який 15 листопада 2010 року за № 041061301667 зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (а.с. 10).

Пунктом 1.2 цього додаткового договору викладено в новій редакції п. 8 договору оренди землі та строк оренди збільшено до 10 років, а пунктом 1.3 додаткового договору внесено зміни до п. 9 договору оренди землі та визначено, що орендна плата вноситься в розмірі 1083 грн. 75 коп. за рік, що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) (а.с. 10).

Як вбачається з видаткових касових ордерів від 29 листопада 2013 року № 291105 та №291106, ОСОБА_3 було виплачено 1712,89 грн. орендної плати за 2011-2012 роки та 1712,89 грн. за 2013 рік (а.с. 43-44).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була йому виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з урахуванням інфляційних збитків та пені. Суд вважав, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання стороною договору договірних зобовязань і не є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143 Земельного кодексу України.

Зокрема, п. «д» ст. 141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

Із положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами у застосуванні щодо спірних правовідносин, вбачається, що договір оренди землі - це договір, згідно з яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір, форма та строки орендної плати за землю, які відповідно до ст. 21 цього Закону встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Обов'язки та права сторін договору визначені статтями 24 і 25 даного Закону та умовами договору. Так, в силу ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець вправі, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки йому виплачена 29 листопада 2013 року, тобто із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з нарахуванням інфляційних та пені (а.с. 43-44).

Так, орендна плата за користування земельною ділянкою позивача у справі, з урахуванням умов договору та індексів інфляції за 2011 рік становить: 1151 грн. 74 коп. (1083 грн. 75 коп. х 101,6 (індекс інфляції за жовтень-грудень 2010 року) х 104,6); за 2012 рік 1151 грн. 74 коп.; за 2013 рік 1157 грн. 50 коп. (1151 грн. 74 коп. х 100,5). Розмір пені, передбаченої п. 14а договору, за 2011 рік складає - 80 грн. 50 коп. (1151 грн. 74 коп. х 699 х 0,01%); за 2012 рік 38 грн. 35 коп. (1151 грн. 74 коп. х 333 х 0,01%). Відповідальність за неналежне виконання зобовязання щодо сплати орендної плати за 2011-1012 роки, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, складає: за 2011 рік 66 грн. 17 коп. (1151 грн. 74 коп. х 3% : 365 х 699); за 2012 рік 31 грн. 52 коп. (1151 грн. 74 коп. х 3% : 365 х 333).

Таким чином, розмір орендної плати за 2011 рік склав 1298,41 грн. (1151,74 грн. + 80,50 грн. + 66,17 грн.), за 2012 рік 1221,61 грн. (1151,74 грн. + 38,35 грн. + 31,52 грн.), за 2013 рік 1157, 50 грн.

Всього розмір орендної плати за 2011-2013 роки з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, за вирахуванням 15% податку з доходів фізичних осіб, передбаченого ст.16 Податкового кодексу, становить 3125 грн. 89 коп. (3677 грн. 52 коп. 551 грн. 63 коп.). Позивачу ж фактично виплачено 3425 грн. 78 коп., що більше ніж належало до сплати. Сума переплати становить 299 грн. 89 коп.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов до правильного висновку про відсутність за вказаний період заборгованості орендаря по орендній платі.

При цьому судом враховано, що орендна плата була отримана позивачем, з часу її отримання до подання ним позову пройшло більше року. Це свідчить про те, що позивач погодився із тим, що його права на своєчасне отримання орендної плати були відновлені самим відповідачем.

Виходячи із наведених підстав відмови у позові, посилання представника позивача у апеляційній скарзі на те, що несплата орендної плати була систематичною, не впливає на його законність та не може бути підставою для скасування рішення.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 з приводу нарахування щорічного платежу орендної плати з урахуванням індексу інфляції, який повинен розраховуватись, починаючи з 2006 року, не ґрунтуються на законі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що ТОВ «АФ «Косівщинська» не надало суду доказів на підтвердження порушення його прав і завдання збитків.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині також є законним і обгрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, під час дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «АФ «Косівщинська», 29 вересня 2010 року позивач уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «АВІС-УКРАЇНА», який був зареєстрований у державному реєстрі 10 грудня 2012 року за № 592470004009864 (а.с. 149-150).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» до управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області, треті особи ТОВ «АВІС-УКРАЇНА», ОСОБА_3 та інші, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеної між ТОВ «АВІС-УКРАЇНА» та ОСОБА_3 (а.с. 91-96).

Під час розгляду вказаної справи ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» надавало докази на підтвердження того факту, що саме воно обробляло земельну ділянку ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років.

Пунктом 24 договору оренди визначено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобовязань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у звязку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

У п. п. 26, 29, 39 договору зазначено, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Цими ж пунктами передбачені обовязки орендодавця, у тому числі щодо не вчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, і встановлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про оренду землі», збитками вважаються, зокрема, доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди можуть бути відшкодовані тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем, що земельна ділянка ОСОБА_3 в натурі не виділялася, вона знаходиться в єдиному земельному масиві, який був переданий в оренду на підставі договорів оренди, тому, визначити реальний розмір прибутку, який можна було б отримати від обробітку спірної земельної ділянки, неможливо.

ТОВ «Агрофірма «Косівщинська», всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надало доказів, що у звязку з укладенням орендодавцем договору оренди з іншою особою, воно не використовувало або не могло використовувати спірну земельну ділянку, внаслідок чого не отримало реальних доходів.

Надані товариством розрахунки за середніми статистичними показниками бажаних доходів, самі по собі не свідчать про наявність у нього упущеної вигоди.

В той же час, зі звіту форми № 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2013 року» вбачається, що ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» на орендованих землях, в тому числі і на земельній ділянці ОСОБА_3, окрім іншого, вирощувало багаторічні трави, а саме: люцерну на сіно, зелений корм, силос (а.с. 179-180).

Для застосування такої міри відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність реальних збитків (зокрема неодержаних кредитором доходів); 2) протиправність поведінки боржника ; 3) причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками; 4) вина боржника (психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків).

За відсутності хоча б одного з елементів цивільного правопорушення цивільна відповідальність у вигляді стягнення збитків не може бути застосована.

У звязку з недоведеністю ТОВ «АФ «Косівщинська» наявності складу цивільного правопорушення з боку орендодавця, відсутні підстави для притягнення його до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Враховуючи встановлені обставини, та з огляду на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив товариству і у задоволенні вимоги щодо повернення орендної плати.

Оскільки постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року права ТОВ «АФ «Косівщинська», з приводу порушень яких воно заявляло вимогу про дострокове розірвання договору оренди, відновлені, то суд вірно відмовив у задоволенні й цієї вимоги.

Доводи апеляційних скарг, на думку колегії суддів, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -