Ухвала суду № 58398082, 10.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/797/16

Номер справи місцевого суду: 522/2996/16-к

Головуючий у першій інстанції Коваленко

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Котелевського Р.І.

суддів: Кадегроб А.І., Прібилова В.М.,

за участю:

секретаря Яні Н.П.

прокурора Кулініча В.А.

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами захисників - адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року по кримінальному провадженню №420161610100000062 від 16.02.2016 року, -

встановив:

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 погодженого прокурором військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5, продовжено термін утримання під вартою до 30 липня 2016 року, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, старшого оперуповноваженого Іллічівського (Чорноморського) відділення поліції Овідіополського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та фактично проживаючого до взяття під варту, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Лінія, 22, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.3 ст.371 КК України.

Як вбачається з представлених апеляційному суду матеріалів, 27.06.2016 року до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням звернувся слідчий військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 за погодженням з прокурором військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 до 30.07.2016 року, по кримінальному провадженню, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №420161610100000062 від 16.02.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.3 ст.371 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016року вказане клопотання слідчого задоволено, відносно підозрюваного ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою до 30.07.2016 року.

Мотивуючи прийняте рішення про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні середньої тяжкості та тяжких кримінальних правопорушень, досудове розслідування по кримінальному провадженню не закінчено, а продовження тримання під вартою підозрюваного є запобіганням спробам підозрюваного: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою. При цьому адвокат посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутність обґрунтованої підозри. Адвокат зазначає, що підозрюваний не має намірів переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищувати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних. Адвокат посилається на те, що підозрюваний проживає за місцем реєстрації в м. Чорноморськ (Іллічівськ), постійно прибував до слідчого та суду, не затримувався в порядку ст.ст. 207, 208 КПК України. Адвокат вказує на те, що клопотання слідчого подано не уповноваженою особою, оскільки кримінальне провадження не підслідне військовій прокуратурі Одеського гарнізону.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням обовязків строком на 2 місяці передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Адвокат посилається на те, що слідчий суддя районного суду не взяв до уваги те, що сторона обвинувачення не довела наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та наявність обґрунтованої підозри. Зазначає, що застосування до підозрюваногозапобіжного заходу у видідомашнього арешту, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, адвокат посилається на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано неналежним субєктом, оскільки кримінальне провадження не підслідне військовій прокуратурі Одеського гарнізону.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_3 та його адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали в повному обсязі апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційних скарг; апеляційний суд до висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16.02.2016 року до ЄРДР зареєстровано провадження №420161610100000062за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.3 ст.371 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з вересня 1994 року по листопад 2015 року проходив службу на різних посадах в територіальних підрозділах ГУМВС України в Одеській області, та на даний час є працівником правоохоронного органу.

ОСОБА_3, вступивши на службу в органи поліції, відповідно до вимог статті 64 Закону України «Про національну поліцію», склав присягу на вірність Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обовязки.

Проте, незважаючи на це, останній вчинив тяжкі злочини за наступних обставин.

10 лютого 2016 року в смт. Олександрівка м. Іллічівська (Чорноморська) Одеської області невстановленими особами із застосуванням насилля було здійснено розбійний напад на громадянина ОСОБА_7, внаслідок чого у останнього викрадено грошові кошти в сумі 17 000 доларів США. За даним фактом слідчим відділом Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області розпочато та здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160600000164 від 11.02.2016 за ч.4 ст.187 КК України. Здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено слідчому СВ Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8

З метою встановлення осіб, причетних до вчинення вказано злочину, ОСОБА_3, викривлено розуміючи інтереси служби, спрямовані на штучне нарощування рівня розкриття злочинів, виходячи за межі наданих йому слідчим прав та повноважень, за попередньою змовою з особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження (далі - Особами) та іншими невстановленими оперативними працівниками поліції, реалізуючи завчасно розроблений злочинний план з розподілом ролей між співучасниками, 13 лютого 2016 року під приводом купівлі автомобіля марки «Honda CR-V», реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_9, приблизно о 19 год. біля супермаркету «Віртус», по вул. Середньофонтанській, м. Одеса, ОСОБА_3, діючи спільно за попередньою змовою групою осіб, з особами та іншими невстановленими працівниками вказаного підрозділу поліції, не маючи законних підстав для затримання особи, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в інших особистих інтересах, які полягали в штучному нарощувані рівня розкриття злочинів, завідомо незаконно затримав без ухвали слідчого судді та наявності підстав, передбачених ч.2 ст.207 та ч.1 ст.208 КПК України, громадянина ОСОБА_9 та його цивільну дружину ОСОБА_10, а саме, - застосувавши до останніх фізичну силу та спеціальний засіб наручники, проти їх волі змусив останніх прослідувати з ним та залишатися поряд у одному з службових приміщень Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області у м. Іллічівськ (Чорноморськ) по вул. Хантадзе, 15.

При цьому, в порушення вимог ст.29 Конституції України ст.ст.207-213 КПК України, ОСОБА_3 та інші особи, з якими він діяв у групі, не повідомили громадянина ОСОБА_9 та його цивільну дружину ОСОБА_10 про підстави затримання та те у вчиненні якого злочину вони підозрюються, не розяснили право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти них. Не надали їм змогу повідомити про їх затримання та місце перебування інших осіб. Не склали протоколи про їх затримання та не доставили їх до органу досудового розслідування,а також, не повідомили про затримання орган (установу), уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги.

Надалі, ОСОБА_3, діючи спільно за попередньою змовою групою осіб з особами та іншими невстановленими працівниками вказаного підрозділу поліції, 13 лютого 2016 року приблизно о 23:40 год., перебуваючи у м. Одесі по вул. Мала Арнаутська, не маючи законних підстав для затримання особи, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в інших особистих інтересах, які полягали в штучному нарощувані рівня розкриття злочинів, завідомо незаконно затримав без ухвали слідчого судді та наявності підстав, передбачених ч.2 ст.207 та ч.1 ст.208 КПК України, громадянина ОСОБА_11, на якого, як на найкращого друга свого чоловіка під примусом вказала ОСОБА_10, а саме, застосувавши до останніх фізичну силу та спеціальний засіб наручники, проти його волі змусив останнього прослідувати з ним та залишатися поряд у одному з службових приміщень Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області у м. Іллічівськ (Чорноморськ) по вул. Хантадзе, 15.

При цьому, в порушення вимог ст.29 Конституції України ст.ст.207-213 КПК України, ОСОБА_3 та інші особи, з якими він діяв у групі, не повідомили громадянина ОСОБА_11 про підстави затримання та те у вчиненні якого злочину він підозрюється, не розяснили право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього. Не надали йому змогу повідомити про його затримання та місце перебування інших осіб. Не склали протокол про його затримання та не доставили його до органу досудового розслідування. А також, не повідомили про затримання орган (установу), уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги.

Діючи з метою змусити ОСОБА_10, яка перебуває на пятому місяці вагітності, до дій, що суперечать її волі, а саме визнання нею своєї причетності до вчиненого 10 лютого 2016 року в смт. Олександрівка м. Іллічівська (Чорноморська) Одеської області злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та отримання від неї відомостей про інших осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, капітан поліції ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб з особами та іншими невстановленими працівниками поліції у період часу з 20.00 години 13 лютого 2016 року до 11.00 години 14 лютого 2016 року незаконно позбавивши її волі, утримували останню у службових приміщеннях Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області, розташованих в м. Іллічівську (Чорноморську) Одеської області по вул. Хантадзе, 15, при цьому брали її руками за горло, чим заподіяли їй фізичних страждань, застосували до останньої спеціальні засоби наручники, погрожували застосуванням зброї, а також вчиненням інших насильницьких дій у вигляді мордувань, тобто дій, повязаних з багаторазовим та тривалим спричиненням болю, які б, з їх слів, призвели до переривання її вагітності.

Приблизно об 11.00 годині 14 лютого 2016 року, ОСОБА_3 звільнив ОСОБА_10, надавши можливість самостійно залишити приміщення відділення поліції.

Поряд з тим, діючи з метою змусити громадянина ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до дій, що суперечать їх волі, а саме визнання ними своєї причетності до вчиненого 10 лютого 2016 року в смт. Олександрівка м. Іллічівська (Чорноморська) Одеської області злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та отримання від них відомостей про інших осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, капітан поліції ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб з особами, та іншими невстановленими працівниками поліції у період часу з 19.00 години 13 лютого 2016 року до 16.00 години 17 лютого 2016 року, незаконно позбавивши волі ОСОБА_12 та з 23.40 години 13 лютого 2016 року до 23.50 години 15 лютого 2016 року ОСОБА_11, а саме, усвідомлюючи, що потерпілі позбавлені права вільного пересування та вільного вибору місця свого знаходження, утримував останніх у службових приміщеннях Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області, розташованих в м. Іллічівську(Чорноморську) Одеської області по вул. Хантадзе, 15 та вул. Транспортній, 5, застосував до останніх спеціальні засоби наручники, погрожуючи застосуванням зброї, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань.

Так, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб з особами та іншими невстановленими працівниками поліції під час незаконного позбавлення волі заподіяв ОСОБА_12 та ОСОБА_11 сильний фізичний біль, шляхом нанесення останнім побоїв, мучення та інших насильницьких дій, які ображали їх особисту гідність та полягали у одяганні на потерпілих спеціальних засобів наручників та неодноразовому підвішуванні їх за наручники на деревяній поперечині між двома столами, аж до повної втрати останніми свідомості, а також багаторазовим та тривалим спричиненням болю через нанесення численних але незначних ударів руками та ногами по голові та тулубу. Окрім того, ОСОБА_3 з особами та іншими невстановленими працівниками поліції заподіяли потерпілим сильних фізичних страждань шляхом їх мучення, а саме тривалого позбавлення ОСОБА_12 та ОСОБА_11 їжі, пиття (або надання спеціально підігрітої води, для неможливості втамування спраги), можливості сходити до туалету.

15 лютого 2016 року близько 23.50 години, не досягнувши запланованої мети своїх дій, ОСОБА_3, ОСОБА_13 та інші невстановлені працівники поліції припинили заподіяння фізичного болю, побоїв та інших насильницьких дій стосовно ОСОБА_11, вивезли останнього на автомобілі до міста ОСОБА_2, де звільнили останнього, залишивши його в районі Селекційного інституту в місті ОСОБА_2.

17 лютого 2016 року близько 13.00 години, тобто приблизно через 90 годин після завідомо незаконного затримання, що свідчить про тривалий час позбавлення ОСОБА_12 волі, не досягнувши запланованої мети своїх дій, ОСОБА_3, особи та інші невстановлені працівники поліції припинили заподіяння фізичного болю, побоїв та інших насильницьких дій стосовно ОСОБА_12 та передали його слідчому СВ Іллічівського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8

01.03.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.3 ст.371 КК України.

27.06.2016 року заступником військового прокурора Південного регіону України продовжено строк досудового розслідування до 5 місяців.

27.06.2016 року слідчий військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 за погодженням з прокурором військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 у межах досудового розслідування.

01.06.2016 року ухвалою слідчого судді продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 30 липня 2016 року.

Відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України, та сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, не повинен перевищувати дванадцяти місяців.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя не в повному обсязі врахував положення ст.199 КПК України, та прийняв рішення, яке не в повній мірі є обґрунтованим.

Порядок розгляду подання щодо продовження строку тримання особи під вартою передбачений ст.199 КПК України, а питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання щодо продовження строку тримання особи під вартою визначений змістом Глави 18 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

При цьому у відповідності до вимог ч.3 ст.199 КПК України повинні враховуватися дані, що заявлені ризики не зменшилися чи зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_3, на даній стадії досудового розслідування, обґрунтовано підозрюється в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365, ч.3 ст.371КК України один з яких є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі терміном до 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен зясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не зявилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою впродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідуваннясправи зменшуються ризики,які стали підставою длявзяття особи під вартуна початковій стадії розслідування. Відповідно,кожненаступнеклопотання пропродовженнястрокутриманняпід вартою маємістити детальне обґрунтуванняризиків,щозалишаються,таїханалізяк підставиподальшоговтручанняуправоособинасвободу.

У справі «Гавула проти України» (2013р.) Європейський суд з прав людини висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобовязані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».

У рішенні у справі «Самойлович проти України»(2013р.) Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо обґрунтування тривалого попереднього увязнення заявника, який не мав судимостей в минулому і обвинувачувався у вчиненні одного епізоду пограбування: «у випадку особливої тривалості тримання під вартою заявника підстави для цього мали б бути виключно серйозними» і визнав недостатність підстав для виправдання утримання заявника під вартою.

Положення ст.199 КПК України та наведена практика Європейського суду з прав людини були залишені поза увагою слідчого судді. Суддя продовжив строк тримання підозрюваного ОСОБА_3 під вартою, незважаючи на те, що у клопотанні слідчий та під час судового розгляду прокурор, не навели обґрунтування того, що ризики, які існували на момент затримання підозрюваного, не зменшилися та існують на даний час, а послалися виключно на первісні підстави взяття підозрюваного під варту.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що слідчим та прокурором не доведено наявність обставин, передбачених п.3 ст.194 КПК України, які свідчать про недостатність застосування на даній стадії досудового розслідування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.

В судовому засіданні апеляційного суду, прокурор не надав жодного доказу існування реальних ризиків, які б вказували на можливість підозрюваного ОСОБА_3 незаконно впливати на потерпілих та свідків, експертів та спеціалістів або в інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, та які б унеможливлювали застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.Посилання прокурора на те, що підозрюваний може ухилитися від слідства також є непереконливими, оскільки прокурор не надав жодного доказу в обґрунтування наведеного ризику.

Прокурор, повідомив апеляційному суду, що по даному кримінальному провадженню проведені фактично всі слідчі та розшукові дії, а після отримання останнього висновку судової експертизи обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 буде переданий до суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ризики, які були заявлені органом досудового слідства при обранні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3, у урахуванням обєму виконаних слідчих дій, якими зафіксовані майже всі обставини кримінального правопорушення, на даний час значно зменшилися.

Крім того, слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні всі інші особи, які підозрюються у вчиненні злочинів у співучасті з підозрюваним ОСОБА_3 перебувають тривалий час під домашнім арештом, але матеріали справи не містять даних, що це потягло за собою будь-яких негативних наслідків для слідства.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 не має належного обґрунтування доцільності продовження строків тримання під вартою в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.

За таких підстав ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, з підстав невмотивованості клопотання слідчого щодо обґрунтування наявності ризиків,які б могли бути підставами для подальшого втручання у право підозрюваного на свободу.

На переконання апеляційного суду, у даному кримінальному провадженні з урахуванням вищевикладеного існує незначний ступінь ризиків з боку підозрюваного перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, однак таким ризикам, може дієво запобігти інший запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

Адекватним та ефективним механізмом у цій справі буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Враховуючи те, що підозрюваний має на утриманні батьків похилого віку, одних з яких є інвалідом 2 групи, на думку колегії суддів, домашній арешт має бути визначено на певний період доби, з метою надання можливості підозрюваному працювати і утримувати себе та своїх батьків.

Враховуючите, щопідозрюваний має постійне місцереєстрації та проживання у м. Чорноморську (Іллічівськ) разом з батьками, один з яких є інвалідом 2 групи, що свідчить про його міцні соціальні звязки за місцем проведення досудового розслідування,в матеріалах кримінального провадження відсутні даніпро намір підозрюваного виїжджати за межі місця проживання або переховуватись від органів слідства, або будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню, що на думку апеляційного суду свідчить про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваногобільш мякогозапобіжного заходу ніж просив слідчий у клопотанні, а саме у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання, з покладенням відповідних обовязків, передбачених п.п.1,2,3,8,ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.176, ч.6 ст.181, ч.6 ст.194 КПК України строк дії ухвали апеляційного суду Одеської області про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 у виді домашнього арештуобчислюєтьсяз моменту оголошення ухвалиапеляційного суду, тобто з 10.06.2016 року, але не більше строку досудового розслідування по кримінальному провадженню №420161610100000062.

Керуючись ст. 181, 194, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2016 року по кримінальному провадженню №420161610100000062 від 16.02.2016 року, якою продовжений строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 до 30.07.2016 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 погодженого прокурором військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, з забороною залишати житло в період часу з 21 години до 07 години наступного дня.

Підозрюваного ОСОБА_3 негайно звільнити з під варти в залі суду та зобовязати його невідкладно прибути до місця свого проживання за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, та не залишати його в зазначений в ухвалі апеляційного суду період доби.

Підозрюваного ОСОБА_3 негайно звільнити з під варти в залі суду та зобовязати його невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, та не залишати його в зазначений в ухвалі апеляційного суду період доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 обовязки, передбачені п.п.1,2,3,4,8 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по справі та у разі вимушеного спілкування, дотримуватися правил належної поведінки та спілкуватися з цими особами лише у присутності захисника та інших відповідальних осіб правоохоронного органу;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України;

Розяснити підозрюваному ОСОБА_3, що в разі невиконання, покладених на нього обовязків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід танакладене грошове стягнення.

Виконання ухвали та контроль за поведінкою підозрюваного покласти наслідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження та керівника групи прокурорів по даному кримінальному провадженню.

Строк дії ухвали апеляційного суду обчислюється з моменту її проголошення та закінчується 30.07.2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

Р.І. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Прібилов