Ухвала суду № 58394576, 17.06.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Бреславського О.Г., Савчук М.В.

секретар Окармус О.М.

за участю: апелянта ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 «Порше Мобіліті»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та завданих збитків за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» про захист прав споживача та визнання кредитного договору частково недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 01 березня 2016 року

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та завданих збитків за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало слідуючими обставинами.

17 червня 2013 року сторони уклали договір споживчого кредиту №50009387, згідно умов якого відповідач отримав споживчий кредит на придбання автомобіля марки «VOLKSWAGEN POLO» в сумі 137061,20грн., що на дату укладення договору становило еквівалент 16792,60дол.США строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою.

Також ОСОБА_1В отримав додаткову суму кредиту із цільовим призначенням додаткового кредиту для сплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору в

22-ц/794/630/ 2016р. Головуючий у 1 інстанції Ляху Г.О.

Категорія 19/27 доповідач Перепелюк І.Б.

сумі еквівалентну 5136,55дол. США в українських гривнях, що на дату укладання договору становило 41924,50грн.

В забезпечення вищевказаного договору 18 червня 2013 року між ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» та відповідачем був укладений договір застави транспортного засобу.

У звязку з тим, що протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту, 19 лютого 2015 року нотаріус вчинив виконавчий напис № 260 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за даним договором.

10 вересня 2015 року ВДВС Деснянського районного управління юстиції м.Києва перерахувало на рахунок позивача суму коштів з вирахуванням обов'язкових платежів в розмірі 217117,52грн., яка була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором. Однак сума кредиту не була повністю погашена.

Позивач в позові просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 231128,33грн., яка складається із : 218592,28грн. сума заборгованості за кредитом, три відсотка річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 536,05грн., завдані збитки в розмірі 12000грн. та судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до позивача про захист прав споживача та визнання кредитного договору частково недійсним.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовував слідуючими обставинами.

ОСОБА_1 зазначав, що умови кредитного договору щодо проведення розрахунку відповідно до графіку розміру платежів у гривнях за еквівалентною сумою до долару США, з урахуванням надання кредиту у національній валюті - гривні, є порушенням його прав як споживача наданих послуг.

Позивач по зустрічному позову просив визнати недійсним кредитний договір №50009387 від 17 червня 2013 року в частині обов'язку його здійснювати платежі на виконання договору в сумі, розрахованій за відповідним обмінним курсом гривні, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США згідно ст. 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до договору; визнати недійсними п.п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2 загальних умов кредитування та визнати недійсним п. 2.4 Загальних умов кредитування в частині нарахування процентів за користування кредитом на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка повернення кредиту.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 01 березня 2016 року позов ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та завданих збитків за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» суму заборгованості станом на 20 жовтня 2015 року відповідно до кредитного договору № 50009387 від 17 червня 2013 року в сумі 218592,28грн. та три відсотка річних за порушення грошового зобов'язання в сумі 536,05грн., вирішено питання щодо судових витрат. В решті заявлених позовних вимог ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» про захист прав споживача та визнання кредитного договору частково недійсним відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що за умовами оскаржуваного договору порядок розрахунку змінюваної процентної ставки не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправомірно застосував положення ст.ст. 524, 533 ЦК України, які не поширюються на спірні правовідносини.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості та завданих збитків за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушенозобов'язання за кредитним договором.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Встановлено, що 17 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» уклали кредитний договір №50009387, відповідно до якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля в розмірі 137061,20грн., що еквівалентно 16792,04дол.США та додатковий кредит у розмірі 41924,50грн., що еквівалентно 5136,75дол. США, строком на 60 місяців зі сплатою 9,90% річних.

Цільове призначення вищевказаного кредиту - на придбання автомобіля марки «Volkswagen», модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598 куб.см, рік випуску 2013. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером визначена в еквіваленті 19756дол/США. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено ОСОБА_1 в еквіваленті 2963,40дол. США.

Цільове призначення додаткового кредиту - оплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов вищевказаного кредитного договору. За умовами кредитного договору позичальник доручив відповідачу перераховувати страхові премії на користь страхової компанії рівними місячними платежами.

Відповідно до загальних умов кредитного договору та графіка погашення кредиту боржник зобов'язаний вносити щомісячні платежі на пізніше 15 числа поточного місяця (п. 1.4.2 та п. п 2.4, 2.5 кредитного договору).

У забезпечення виконання умов за даним договором сторони 18 червня 2013 року уклали договір застави транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно зіст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. п.3.2, 3.2.1 кредитного договору сторони погодили, що компанія має право визначити термін повернення кредиту таким, що настав, та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Такі наслідки порушення позичальником умов кредитного договору також визначено ч. 2ст. 1050 ЦК України.

Про наявність заборгованості по кредитному договору, її розмір та необхідність погашення заставодавця ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення 04 листопада 2014 року на його адресу вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яку відповідач отримав 10 листопада 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вимоги та поштового повідомлення про її отримання.

Відповідач у добровільному порядку письмову вимогу позивача про дострокове повернення кредитних коштів не виконав.

19 лютого 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис № 260 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за вказаним кредитним договором.

10 вересня 2015 року ВДВС Деснянського районного управління юстиції м.Києва перерахував позивачу в рахунок погашення кредитної заборгованості кошти від реалізації транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 217117,52грн.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договорами порядку та строки, у зв'язку з чим,станом на 20 жовтня 2015 року його заборгованість становила 218592,28грн., яку визначено у грошовому еквіваленті в іноземній валюті і яка складається з : заборгованості по кредиту - 217396,60грн., процентів за користування кредитними коштами - 1195,68грн.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості, зведеною обліковою випискою з рахунку відповідача.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного розміру заборгованості відповідачем ОСОБА_1 не представлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 підписав додаток до кредитного договору - Загальні умови кредитування, відповідно до пунктів 1.1, 1.3.1 яких відповідач ОСОБА_2 «Порше Мобіліті» зобовязується надати відповідачу кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником на повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що визначення в кредитному договорі грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а саме в доларах США є несправедливими умовами.

З кредитного договору № 50009387 від 16 червня 2013 року вбачається, що усі платежі по зобов'язанню сторін за вказаним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в дол. США, визначеному відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування, що відповідає положенням ст.ст. 524,533 ЦК України.

Грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

За змістом ч. 1ст. 192 ЦК України,ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю",ст. 35 Закону України від 20 травня 1999 року №679-ХІV "Про Національний банк України",ст. 3 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ "Про платіжні системита переказ коштів в Україні"єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, яка приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень за всіма видами платежів.

Стаття 524 ЦК Українивизначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зіст. 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому під іншим порядком у цій статті мається на увазі порядок і дата визначення курсу валюти.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-79цс14.

Доводи апелянта цих висновків не спростовують, оскільки при підписанні кредитного договору позичальник добровільно погодився на його укладення, а також погодився з тим, що платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до п. 1.3 Загальних умов кредитування. Підписавши Загальні умови кредитування позичальник підтвердив, що компанія належним чином ознайомила його із інформацією, передбаченоюст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Судом першої інстанції встановлені всі обставини справи, досліджені представлені сторонами докази, застосовані відповідні норми матеріального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :