Рішення № 58393970, 14.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/2826/16

Справа №639/7052/15-ц Головуючий1 інстанції ОСОБА_1

Категорія: житлові Доповідач Кіпенко І.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Кіпенка І.С.,

суддів Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря Брулевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення розміру ідеальних часток, встановлення порядку користування квартирою, поновлення порушеного права, вселення в квартиру та виселення,

в с т а н о в и л а:

10 серпня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення розміру ідеальних часток співвласників в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 та встановлення порядок користування між ними вказаною квартирою.

06 листопада 2015 року позивачі надали до суду уточнену позовну заяву, доповнивши свої позовні вимоги та просили поновити їх порушене право користування власністю, вселити ОСОБА_3М, ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у здійсненні позивачами права користування власністю шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_5

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави стягнуто судовий збір в сумі 730 грн. 80 коп. з кожного.

Не погоджуючись з додатковим рішенням ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.157-160).

Проте, в судове засідання сторони не зявились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року (зі змінами №484-VIII від 22.05.2015р.) (далі Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з позовної заяви (а.с.3-5) позивачі просили визначити розмір ідеальних часток співвласників в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за ними права власності по 1/3 частині вказаної квартири.

Ухвалюючи додаткове рішення суд виходив з того, що вказані позовні вимоги є вимогами майнового характеру, а отже, на підставі п.п.1.п.1 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI (до змін №484-VIII від 22.05.2015р.) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється з розміру 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

З вказаними висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради від 14 лютого 2000 року за реєстраційним №6-00-190690, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже є власниками квартири АДРЕСА_2 на праві спільною сумісної власності.

Судова колегія вважає, що вказані позовні вимоги є вимогами немайнового характеру та відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (до змін №484-VIII від 22.05.2015р.) ставка судового збору становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України №80-VIІI від 28.12.2014 року Про Державний бюджет України на 2015 рік на 2015 рік установлено мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня 1218,00 гривні.

Судова колегія приходить до висновку, що при поданні позовної заяви до суду 10 серпня 2015 року сума судового збору, яка підлягала до сплати, становила 243 грн. 60 коп.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі Пленум) у разі обєднання позовних вимог відповідно до статті 126 ЦПК, а також у випадках подання позовної заяви одним чи кількома позивачами (співпозивачами) до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно до заявлених кожним із них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону № 3674-VI). У разі якщо судовий збір підлягає сплаті в мінімальному розмірі, а один із кількох позивачів звільнений від сплати судового збору, інший позивач (позивачі) зобовязаний сплатити суму судового збору в повному обсязі.

Інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (п.9 ч.1 ст.5 Закон №3674-VI).

Відповідно до Пенсійного посвідчення №2565707975 ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності з 25 квітня 2014 року до 31 січня 2016 року. А згідно до довідки (серія 12ААА №119589) до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, 2 група інвалідності продовжена до 25 січня 2019 року.

Отже, ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовною та уточненою позовною заявами та на час ухвалення в справі додаткового рішення був звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, ставка судового збору при зверненні до суду 10 серпня 2015 року повинна була бути сплачена ОСОБА_3 в розмірі 243 грн. 60 коп., що і підтверджується оригіналом платіжного доручення на аркуші справи 2.

06 листопада 2015 року позивачі надали до суду уточнену позовну заяву, доповнивши свої позовні вимоги та просили поновити їх порушене право користування власністю, вселити ОСОБА_3М, ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у здійсненні позивачами права користування власністю шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_5.

У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою (стаття 6 далі Закон №3674-VI).

Отже, при зверненні до суду з уточненою позовної заявою позивач ОСОБА_3 повинен був додатково сплатити суму судового збору за позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 487 грн. 20 коп.

Однак, додатково судовий збір за нові позовні вимоги ОСОБА_3 сплачено не було.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Підсумовуючи вищевказане, судова колегія приходить до висновку, що судові витрати повинні бути розподілені наступним чином: з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. та 243 грн. 60 коп. в дохід держави; з відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 п.3,4 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в дохід держави суму судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. по 243 грн.60 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя І.С. Кіпенко

Судді - П.В.Кісь

ОСОБА_6