Рішення № 5839392, 14.09.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2009 р.Справа № 6/1330 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 404436,17 грн.

Суддя

За участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача не зявився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 40436,17 грн., з яких 35231,53 грн. основного боргу, 3523,15 грн. неустойки, 1287,97 грн. інфляційних витрат та 303,52 грн. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобовязань за договором поставки від 01.01.2008р. На підтвердження позовних вимог подано накладні на відпуск товару, розрахунок заборгованості, в тому числі суми неустойки, 3% річних та інфляційних.

Представник позивача в засідання суду не зявися, заяви про відкладення розгляду справи суду не направив.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений із направленням ухвал суду згідно реєстру поштових відправлень від 16.07.2009р. №01-132, від 19.08.2009р. №01-156. При цьому, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

01.01.2008р. між ТОВ „ЛАРЄВ” м. Київ (постачальник) та приватний підприємець ОСОБА_1 м. Хмельницький (покупцем) було укладено договір поставки б/н, згідно п. 1.1 договору постачальник зобовязується поставити та передати покупцю товар у власність, а покупець зобовязується прийняти та реалізувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Вказаним договором сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 6.4 договору). Перехід права власності на товар здійснюється в момент передання покупцю товару та підписання ним видаткової накладної або акту приймання-передачі (п. 7.1 договору).

Згідно п.п. 8.6, 8.7 договору передбачено, що за відмову від розрахунку покупець виплачує неустойку в розмірі 10% від ціни товару. Покупець, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу постачальника зобовязаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач зобовязання по вказаному договору виконав, здійснивши поставку товару на суму 37200,64 грн. з відміткою про одержання товару відповідачем, що підтверджено видатковими накладними №Х-31400 від 28.01.2009р., №Х-34990 від 11.02.2009р., №Х-385923 від 25.02.2009р. №Х-40171 від 04.03.2009р.

У звязку із несплатою заборгованості, позивачем направлено на адресу відповідача претензійний лист №67 від 20.03.2009р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 37200,64 грн., на який відповідач у гарантійному листі від 08.04.2009р. зобовязувався оплатити заборгованість в повному обсязі.

Проте, станом на 15.06.2009р. у відповідача наявна заборгованість в сумі 35231,53 грн., яка в добровільному порядку відповідачем на сплачена.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 35231,53 грн., 3523,15 грн. неустойки, 1287,97 грн. інфляційних витрат та 303,52 грн. річних.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки від 01.01.2008р., згідно якого відповідач взяв на себе зобовязання вчасно провести розрахунок за поставлений товар, проте не виконав взятих на себе зобовязань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 35231,53 грн., що підтверджується поданими в матеріали справи видатковими накладними №Х-31400 від 28.01.2009р., №Х-34990 від 11.02.2009р., №Х-385923 від 25.02.2009р. №Х-40171 від 04.03.2009р., розрахунком заборгованості. Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобовязання щодо оплати вартості товару із врахуванням умов, викладених у договорі від 01.01.2008р., тому позивачем правомірно заявлено до стягнення неустойку в сумі 35231,53 грн., що становить 10% від суми боргу) згідно поданого в матеріали справи розрахунку із врахуванням ст. 230 ГК України та п. 8.6 договору.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 303,52 грн. та 1287,97 грн. інфляційних витрат згідно поданих в матеріали справи розрахунків.

Проте, судом враховується, що при підготовці позовної заяви позивачем зроблено арифметичну помилку в сумі, яка заявлена до стягнення, а саме 40436,17 грн., яка не відповідає поданим в матеріали справи доказам, натомість підлягає стягненню сума 40346,17 грн., в тому числі 35231,53 грн. основного боргу, 3523,15 грн. неустойки, 1287,97 грн. інфляційних та 303,52 грн. 3% річних.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 40346,17 грн., з яких 35231,53 грн. основного боргу, 3523,15 грн. неустойки, 1287,97 грн. інфляційних витрат та 303,52 грн. 3% річних. В решті позову щодо стягнення 0,90 грн. необхідно відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАРЄВ” м. Київ до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 404436,17 грн. задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (розр./рах НОМЕР_2 в ХОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 315966, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАРЄВ”, м. Київ, вул. сімї Хохлових,11/2 (р/рах. 2600810199001 в АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, код ЗКПО 19479382) 35231,53 грн. (тридцять пять тисяч двісті тридцять одна гривня 53 коп.) основного боргу, 3523,15 грн. (три тисячі пятсот двадцять три гривні 15 коп.) неустойки, 1287,97 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 97 коп.) інфляційних витрат, 303,52 грн. (триста три гривні 52 коп.) 3% річних, 403,46 грн. (чотириста три гривні 46 коп.) витрат по оплаті державного мита та 117,73 грн. (сто сімнадцять гривень 73 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам