Постанова № 58392773, 13.06.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/5396/16-а

Провадження №2-а/428/72/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Скочій Г.Д.,

при секретарі Циганок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, посилаючись на наступне.

З урахуванням вимог ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-ІV, відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як випускнику школи-інтернат з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 1286 грн. х 6 = 7716,00 грн. Однак, відповідно до платіжної відомості № 54 за жовтень 2015 року ОСОБА_2 нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі 625 грн. Тобто фактично ОСОБА_2 недоотримав одноразову грошову допомогу у сумі 7716 грн.-625 грн. = 7091 грн. Враховуючи викладене, в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду з вимогою зобов'язати КЗ «Сєвєродонецька школа-інтернат» нарахувати на стягнути на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 7091 грн.

В наданих до суду письмових запереченнях відповідач вказав, що порушення ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342- IV (далі Закон № 2342-ІV), яка є основою позову прокуратури, не було. Адміністрація школи-інтернату звернулась за допомогою у вирішені цього питання до Департаменту освіти і науки Луганської облдержадміністрації. На даний час Департамент освіти і науки Луганської облдержадміністрації порушив це питання, звернувшись до ОСОБА_3 освіти і науки України Департаменту економіки та фінансування, з проханням надати роз'яснення щодо виплати грошової допомоги про закінченні школи-інтернату.

ОСОБА_3 освіти і науки України № 1/9-202 від 21.04.2016р. пре порядок нарахування та виплати грошової допомоги випускникам шкіл-інтернаті. який опубліковано на офіційному сайті ОСОБА_3 освіти і науки України надано наступні роз'яснення: випускник загальноосвітнього навчального закладу, який вступає на навчання до професійно-технічного або вищого навчального закладу має право на комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошову допомогу в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, мають праве на одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку при працевлаштуванні. Враховуючи, що дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_4 відраховано з 01.09.2015 року з числа учнів КЗ «Сєвєродонецька обласна ЗОШ інтернат І-ІІІ ступенів» у зв'язку з подальшим навчанням в «Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей», а отже ОСОБА_2 не працевлаштовувався, а продовжував навчання за кошти держави, підстав для виплати одноразової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів не було. Також звертає увагу суду на те, що в адміністративному позові в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, 25.08.1998р.н. про донарахування та виплати недоотримувану одноразову грошову допомогу, піклувальником ОСОБА_2 з 01.09.2015р. є Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей, в особі директора ОСОБА_5. Також, зазначено, що підставою для звернення прокурора до суду стало невиконання адміністрацією Сєвєродонецького професійного будівельного ліцею повноважень щодо захисту прав дитини на отримання одноразової грошової допомоги, про існування такого права адміністрації було достеменно відомо з 01.09.2015р. (дата зарахування ОСОБА_2 на навчання до Сєвєродонецького професійного будівельного ліцею) та що підтверджується довідкою Сєвєродонецького професійного будівельного ліцею № 123 від 18.04.2016р. про навчання ОСОБА_2 та знаходженні на повному державному забезпеченні. Таким чином позивач сам вказує на те, що піклувальнику (адміністрації Сєвєродонецького професійного будівельного ліцею) з 01.09.2015р. достеменно було відомо про порушення прав ОСОБА_2 щодо отримання одноразової грошової допомоги. Враховуючи той факт, що в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом лише у травні 2016р, тобто в розумінні статті 103 КАС України, через 6 місяців після того, як піклувальнику (адміністрації (Сєвєродонецького професійного будівельного ліцею) стало відомо про порушення прав ОСОБА_2 щодо отримання одноразової грошової допомоги, вважає, що позов подано з порушенням вимог частини 2 статті 99 КАС України. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви В.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури про зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману одноразову допомогу на користь колишнього вихованця школи-інтернат ОСОБА_2 в повному обсязі, бо не вбачає в позовній заяві протиправних дій школи-інтернату.

В судовому засіданні прокурор Паталаха А.В., представник позивача ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що підтримують ті доводи проти позовної заяви, які були викладені в наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії 1-ЕД №193594 від 20.06.2002 року ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Матір: ОСОБА_6, батько ОСОБА_7.

Згідно із копією рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 17 січня 2003 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав, яке набрало законної сили, ОСОБА_6 позбавлена батьківських прав у відношенні ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно копії рішення Стахановського міського суду Луганської області від 27.11.2009 року у цивільній справі №2-1644/2009/1231 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, яке набрало законної сили, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, позбавлений батьківських прав у відношенні ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із копією рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 888 від 18 травня 2010 року, малолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії ЕЛ № 011915, виданого Сєвєродонецьким МВ УДМС України в Луганській області 17.07.2015 року, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20.08.2005 року зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Згідно із копією наказу № 33 по школі-інтернату від 01.09.2015 року, ОСОБА_2 відраховано з 01.09.2015 року у звязку з подальшим навчанням в іншому навчальному закладі.

Відповідно довідки №123 від 18.04.2016 року Державного навчального закладу «Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей» № 123 від 18.04.2016 року, дійсно навчається у ДНЗ «Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей» з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року, форма навчання денна, курс 1, гр. 5, за спеціальністю «Електрогазозварювальник, газорізник» та знаходиться по повному державному забезпеченні, оскільки є сиротою без опіки.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року, до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.

Частинами 1-3 ст. 8 Закону України 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-ІV Закону України 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становив 1286 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі, позивачу по цій справі, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.

З копії платіжного повідомлення № 54 на видачу «дитячих грошей» за жовтень 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 отримано 625 грн. 00 коп. Вказаний документ складено вихователем ОСОБА_11 та підписано директором школи-інтернату ОСОБА_12

Як встановлено в пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року зі змінами та доповненнями, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх,професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. ст. 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Крім того, як встановлено в ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантуються, забезпечуються і охороняються державною.

В п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з вищенаведеного, а також з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».

Таким чином, суд вважає, що відповідач при виплаті грошової допомоги випускнику школи-інтернату ОСОБА_2 неправомірно керувався лише пп. 1 п. 13 Постанови Кабінету міністрів України «Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року.

А відтак, суд вважає доведеним той факт, що відповідачем не донараховано вихідну допомогу дитині, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 як випускнику вказаного навчального закладу в сумі 7091 грн. 00 коп. (7716 грн. належних до виплати 625 грн. фактично виплачених = 7091 грн.), чим порушено його право.

Отже, позов В.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу в сумі 7091 грн. заявлено обґрунтовано і такий позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 94 КАС України суд враховує, що судове рішення ухвалене на користь ОСОБА_2, який не є суб'єктом владних повноважень, а отже суд має присудити всі здійснені документально підтверджені судові витрати органу прокуратури, який звернувся до суду в інтересах неповнолітньої дитини, за рахунок відповідача в розмірі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» про зобовязання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Зобовязати Комунальний заклад «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів», код 20152692, нарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у сумі 7091 (сім тисяч девяносто одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів», код 20152692, на користь Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (розрахунковий рахунок № 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 02909921, код класифікації видатків бюджету 2800) суму судових витрат в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі буде складено протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя Г. Д. Скочій